Вислів «біблійний канон» вказує на збірку, або список, книг, що визнаються як натхнені Богом Писання.

Слово «канон» походить від єврейського слова кане́, що означає «тростина». В давнину тростина використовувалась як вимірювальний інструмент (Єз 41:8). Біблійний канон, або збірка натхнених книг, справді є мірилом в питаннях віри, вчень і поведінки.

Укладення канону Єврейських Писань було завершено в кінці V століття до н. е. Згідно з юдейською традицією, працю над ним почав вмілий переписувач і натхнений біблійний письменник Ездра, а закінчив Неемія (Езд 7:6). Написання Грецьких Писань завершилось у той час, коли Бог ще наділяв послідовників Христа дарами духу (Ів 14:26; Об 1:1). Деякі християни мали дар «розпізнавати, які слова справді натхнені» (1Кр 12:10). Тож вони могли визначати, які листи до зборів були натхнені Богом, і їм не потрібно було схвалення жодних церковних соборів. Апостол Іван був останнім з цих натхнених Богом чоловіків. Тож біблійний канон було завершено з написанням книги Об’явлення, Євангелія від Івана і трьох листів Івана. Свідчення письменників пізнішого часу, які не були натхнені Богом, лише показують, що вони визнавали біблійний канон таким, яким він уже був утверджений Божим духом.