Від наших читачів

Кіднепінг Пишу вам, щоб виразити особливу вдячність за серію статей під назвою «Кіднепінг — глобальна загроза» (22 грудня 1999 року). Минулого місяця в супермаркеті, де я працюю, сталося пограбування. Ввійшло двоє чоловіків у масках, один з них мав зброю. Оскільки в статтях жертвам радилось виконувати все, що вимагає нападник, я не чинила опору, коли мені зв’язали руки й ноги, зав’язали очі та посадили на підлогу. Вони викрали 9 500 000 японських єн (приблизно 90 тисяч доларів США). Але я залишалася спокійною і мені не завдали шкоди. Стаття вийшла справді вчасно!

С. Г., Японія

Йому подобається «Пробудись!» Те, що я належу до церкви Асамблея Божа не перешкоджає мені читати «Пробудись!». Я ще не читав жодного журналу такого високого рівня і з такою різноманітністю тем. Хоча у мене вдома немає телевізора, я часто обговорюю з моїми друзями поточні події, про які прочитав у вашому журналі.

А. Б. А., Бразилія

Голитись чисто Стаття «Голитись чисто — що по бритві ходити» (22 січня 2000 року) вийшла дуже вчасно. Мій чоловік потребує зараз постійного догляду й він не може сам поголитись. Чотири поради тим, хто голиться, були справжньою допомогою. І тепер він хоче, щоб я голила його щодня.

Л. Д., Німеччина

Обман На мою думку, стаття «Погляд Біблії: Чи обман можна деколи виправдати?» (8 лютого 2000 року) спонукує до роздумів. Хоч би яким розсудливим було пояснення поняття обману, хіба ж Біблія не засуджує всі його прояви?

Д. С., США

Згідно з Біблією, обманювати в загальному означає казати неправду особі, яка має право знати дійсні факти; робиться це з наміром ошукати або скривдити ту чи іншу людину. Такі богобійні особи як Авраам, Ісак, Рахав і Давид іноді говорили неправду, але їх не було засуджено як неправдомовців. Звичайно, вони вдавались до цього в особливих ситуаціях, і тому такий спосіб поведінки не дає підстав для невиправданого обману. Наприклад, коли християнин присягнув говорити правду в суді, він може вибирати сам говорити чи мовчати (Ред.).

Сім’ї без батька Публікація за 8 лютого 2000 року стосувалася дітей, які ростуть без батька. («Сім’ї без батька. Як розірвати зачароване коло»). Мені важко виразити, яке розчарування та злість я відчувала після того, як прочитала її. Ви виправдовуєте поведінку чоловіків, котрі залишають сім’ї, говорячи про різноманітні труднощі, з якими вони зустрічаються, приміром, право відвідувати дітей чи їхнє фінансове становище. Але де ж ваш докір? Чому ви не заохочуєте чоловіків виправляти свої помилки?

С. Л., США

Ми добре розуміємо наскільки болісним для декого був цей матеріал, особливо для тих, кого покинули. Але метою нашої статті не було докоряти чоловікам, які полишили свої сім’ї. Натомість, ми старались зрозуміти обидві сторони, залучені у тому складному питанні. Також ми намагались дати практичні поради особам, які страждають через те, що їх залишили. Цікаво, що остання стаття «Сім’ї без батька. Як розірвати зачароване коло» містить думку: «Нинішню зловісну тенденцію можна зупинити лише за умови, що люди захочуть докорінно змінити своє мислення, погляди, поведінку та мораль» (Ред.).

Коли я побачила обкладинку, на якій була зображена дівчинка зі своїм батьком, мені на очі навернулися сльози. Я завжди хотіла мати подібні стосунки зі своїм батьком. Завдяки цій статті я спробувала зрозуміти, чому так сталося в моїй сім’ї. Ця інформація була немов промінь сонця, який освітив моє минуле та прояснив усі ті незрозумілі питання, що турбували мене багато років.

М. М., США