Загадкові петрогліфи Валь-Камоніки

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В ІТАЛІЇ

ТИСЯЧІ років вони були мовчазними свідками давнини. Це вирізьблені на камені стилізовані фігури людей у сценах полювання, рільництва, війн та поклоніння богам. Сотні тисяч таких зображень прикрашають скелі у мальовничій долині Валь-Камоніка в Альпах, що на півночі Італії.

Навіть тепер у ніжних променях ранкового сонця гості Валь-Камоніки чітко бачать гравюри на скелях. Хто ж виконав їх і з якою метою?

Камони

Ця прекрасна долина названа ім’ям давніх її мешканців — камонів. Перша історична згадка про камонів зафіксована 16 року до н. е., коли вони були завойовані римлянами і втратили незалежність. Однак петрогліфи Валь-Камоніки з’явилися за багато століть до приходу римських легіонів.

Різьблення на камені зображають зброю, начиння, домашніх тварин, «карти» поселень. Детальне дослідження  дозволило спеціалістам зробити висновок, що автори цих творів належали до громади, яка мала досить розвинуте суспільне господарство. Очевидно, ті люди добували і переробляли метал, займалися ткацтвом, рільництвом, тваринництвом, торгівлею тощо.

Більшість малюнків виконані у першому тисячолітті до н. е., а деякі ще раніше. Мабуть, культура камонів сягла розквіту в період між 1000—800 роками до н. е. Тисячі творів цього часу детально змальовують їхній спосіб життя. На них можна побачити зв’язаних докупи людей, а поряд вершників, озброєних списами. Так, напевно, показали полонених. Зображені тут ковалі, коні в упряжі, вози, хати на палях.

Джерело натхнення — гори

Учені називають авторів цих зображень художниками-жерцями, бо ті люди, вочевидь, були під впливом релігійних чи містичних ідей. Можливо, вони усамітнювались у глухих місцинах, щоб заглибитися в роздуми. Камонів, мабуть, особливо надихали принаймні два чуда природи, які вони щороку бачили протягом кількох днів.

Навесні і восени сонце встає за горою Піццо-Баділе, що велично здіймається над долиною. У певні дні перед сходом сонця світло заломлюється навколо гори, утворюючи величезну тінь в обрамленні яскравих променів, яка здіймається у молочно-біле небо. Цю дивовижну тінь і досі називають «духом гори». А коли сонце сідає за вузькою розколиною у горі Конкарена, що на протилежному краю долини, видається, ніби яскравий промінь світла розбиває гору на дві частини і підноситься у небо. Через хвилину-другу промінь зникає у темряві. Либонь, давні мешканці долини під враженням від незрозумілих на той час явищ вважали, що це місце має в собі щось надприродне.

Біля підніжжя гори Піццо-Баділе та навколо неї видніється чимало петрогліфів. Їх виконували інструментами з каменю, рогів, кісток та зубів. Подекуди митець гострим знаряддям робив ескіз. Є лінії просто видряпані на поверхні, а є виїмки завглибшки понад три сантиметри. Було виявлено, що давні художники Валь-Камоніки використовували різнокольорові фарби. На жаль, тепер їх вже неможливо побачити неозброєним оком.

Гравірування як форма молитви

Камони, мабуть, поклонялися сонцю. Цей факт пояснює постійний сюжет гравюр — людина підняла у молитві руки перед диском, очевидно, символом сонця. Археолог Аузільо Пріулі вважає «культ бога сонця» головним, але, на його думку, існували ще й «другорядні культи». Він розповідає: «Найчастіше зображали такі звичайні релігійні ритуали, як процесії, танці примирення, бої та спільні молитви. Сам процес виконання гравірувань був формою молитви». Молитви про що?

На думку Еммануеля Анаті, визначного фахівця в галузі доісторичних зображень на камені, різьблення на скелі «вважалося конче необхідним для економічного і соціального добробуту общини та для мирного співіснування з потойбічними силами». Камони, певно, сподівались збільшити врожайність ланів і тому зображали, як вони орють. Щоб поліпшити пасовища, показували, як доглядають за худобою, а щоб здобути перевагу над ворогом, відтворювали епізоди війни тощо.

Валь-Камоніку внесли до списку Світової спадщини під наглядом Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури. Наскельні гравюри і розписи існують у принаймні 120 країнах: в Африці, Азії, Австралії, Європі, Північній та Південній Америці та на численних островах. Варто зазначити, що у всьому світі трапляються ті самі сюжети наскельного мистецтва. Це свідчить про природне прагнення до самовираження і пошук контактів з вищими духовними силами.

[Ілюстрації на сторінці 26]

Сонячні промені пронизують розколину в горі Конкарена.

Валь-Камоніка зарахована до Світової спадщини.

Наскельні гравірування робилися для того, щоб забезпечити успіх у полюванні.

Зображення людини, що молиться з піднятими руками.

[Відомості про джерела]

Гора Конкарена: Ausilio Priuli, “IL Mondo dei Camuni”; наскельні гравюри і фігура людини: Parco nazionale delle incisioni rupestri: su concessione del Ministero per i Beni e le Attività Culturali. Ogni riproduzione è vietata