Погляд Біблії

Що таке матеріалізм?

ЛЮДИ народжуються з потягом до духовного і потребою поклонятися Богу. Проте людину створено з фізичних елементів, тому вона також має фізичні потреби й тішиться матеріальними речами. Деякі християни посідають великі матеріальні статки. Чи це вже само по собі є доказом матеріалістичного складу розуму та браку духовності? І навпаки, чи незаможні люди менш схильні до матеріалізму й більше цікавляться духовними речами?

Ви, безумовно, погодитесь, що матеріаліст — це не обов’язково той, хто володіє великим багатством чи маєтками. Розгляньте нижчеподані біблійні приклади, які показують, що таке матеріалізм насправді і як вберегти від нього нашу духовність.

Вони мали багатство і славу

У біблійні часи серед вірних слуг Бога були такі, що мали багатство і славу. Наприклад, Авраам «був вельми багатий на худобу, на срібло й на золото» (Буття 13:2). Йова знали як «більшого від усіх синів сходу», оскільки він мав велику кількість худоби і рабів (Йова 1:3). Царі Ізраїлю, як-от Давид і Соломон, також володіли величезним багатством (1 Хронік 29:1—5; 2 Хронік 1:11, 12; Екклезіяста 2:4—9).

У першому столітті серед членів християнського збору теж були заможні християни (1 Тимофія 6:17). Приміром, Лідію названо «купчихою кармазином з міста Тіятір, що Бога вона шанувала» (Дії 16:14). Сам кармазин і одяг із цього сукна коштували дуже дорого, і зазвичай його носили лише знатні та заможні люди. Отож, Лідія, мабуть, також була багатою.

Проте деякі віддані поклонники Єгови за біблійних часів терпіли нужду. Через стихійні лиха, катастрофи й смерть годувальника певні сім’ї жили в убозтві (Екклезіяста 9:11, 12). І, напевно, їм було важко бачити заможних, які тішилися багатством чи матеріальним достатком. Але навіть тоді було б вкрай неправильно, якби убогі християни вважали багатих матеріалістами або думали, що бідність допомагає ліпше служити Богові. Чому? Подивімося, що лежить в основі матеріалізму.

Грошолюбство

Згідно з одним словником, матеріалізм — це «пристрасть або надмірний інтерес до  матеріальних, а не інтелектуальних чи духовних цінностей». Тому схильність до матеріалізму визначає наші бажання, пріоритети і життєві цілі. Це чітко видно з двох нижчеподаних біблійних прикладів.

Барух служив писарем у пророка Єремії. Хоча він, вірогідно, був бідним через обставини в Єрусалимі й тісні стосунки з непопулярним пророком Єремією, однак Єгова застеріг його: «Ти ось шукаєш для себе великого. Не шукай». Можливо, Барух почав розвивати матеріалістичні прагнення, заздрячи багатству чи матеріальному становищу інших. Єгова нагадав Баруху, що Він врятує його під час знищення, яке насувалося на Єрусалим, але не збереже його майна (Єремії 45:4, 5).

Ісус розповів історію про чоловіка, який також приділяв надмірну увагу матеріальним речам. Замість того щоб використовувати своє майно для служіння Богу, цей чоловік зосереджувався на здобутті багатства. Він міркував: «Порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю... І скажу я душі своїй: «Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!» Потім Ісус сказав: «Бог же до нього прорік: «Нерозумний,— ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготував?»... Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога» (Луки 12:16—21).

Яка суть цих двох прикладів? Вони допомагають нам зрозуміти, що матеріаліст — це не та людина, яка посідає багато речей, а та, яка ставить їх на перше місце. Апостол Павло зазначив: «Ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибіль. Бо корень усього лихого — то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання» (1 Тимофія 6:9, 10). Проблеми насправді створює прагнення бути багатим і любов до матеріальних речей.

Потрібна самоперевірка

Хоч би якою була економічна ситуація християнина, йому слід бути обережним та уникати пастки матеріалізму. Сила багатства оманлива і може заглушити духовність (Матвія 13:22). Ми можемо навіть не помітити, як почнемо приділяти матеріальним речам більше уваги, ніж духовним, а наслідки будуть плачевні (Приповістей 28:20; Екклезіяста 5:9).

Отже, християнам варто перевіряти свої пріоритети й життєві цілі. Духовні люди, бідні вони чи багаті, слухаються Павлової поради покладатися не «на багатство непевне, а на Бога Живого, що щедро дає нам усе на спожиток» (1 Тимофія 6:17—19).