Чого хочуть і потребують малюки

З ПЕРШОЇ миті після народження немовля відчуває потребу в турботливому догляді, зокрема в ніжних погладжуваннях і дотиках матері. Деякі лікарі вважають, що перші 12 годин є вирішальними для новонародженого. Фахівці кажуть, що після пологів матір і дитина особливо гостро потребують та прагнуть «не їжі і сну, а лагідних дотиків. Вони прагнуть бути разом, хочуть розглядати й слухати одне одного» *.

Батьки інстинктивно торкаються свого немовляти, пестять і притуляють до себе. Внаслідок цього немовля відчуває до них прихильність і реагує на їхню увагу. Ці узи стають настільки міцними, що батьки йдуть на великі жертви, невтомно доглядаючи за своїм малюком.

Проте якщо новонароджений не отримує від батьків ніжної уваги, то може почати марніти і навіть померти. Тому деякі лікарі вважають, що дуже важливо відразу після пологів давати немовля матері. Вони кажуть, що перший контакт повинен тривати принаймні 30—60 хвилин.

Хоча багато лікарів наголошують на важливості тісних стосунків між матір’ю та дитиною, однак в деяких лікарнях перший контакт між ними не завжди можливий. Часто  новонароджене маля відділяють від матері, щоб воно не заразилось якоюсь інфекційною хворобою. А втім, результати певних досліджень свідчать, що у немовлят, яких залишають біля матері, знижується імовірність зараження смертельними інфекційними хворобами. Тож у чимраз більшій кількості лікарень матерям дозволяють бути з новонародженим після пологів досить довго.

«Чи я любитиму свою дитину?»

Деякі матері не відчувають ніжних почуттів до своєї дитини, коли вперше бачать її. Тому їх турбує питання: «Чи я любитиму свою дитину?» Слід визнати, що не всі матері закохуються у свого малюка з першого погляду. Проте це не є підставою для хвилювань.

Навіть якщо материнські почуття до малюка не з’являються одразу, вони можуть розвинутися згодом. «Ваші стосунки з дитиною абсолютно не залежать від перебігу пологів»,— каже одна досвідчена матір. А втім, якщо ви чекаєте дитину і вас непокоять майбутні почуття до неї, наперед обговоріть всі питання з акушером. Конкретно скажіть, коли і скільки часу після пологів ви хочете бути з новонародженим.

«Поговори зі мною!»

У житті немовлят існують особливі періоди, протягом яких малюки найбільш сприйнятливі до певних зовнішніх впливів. Але згодом така сприйнятливість послаблюється. Наприклад, маленькі діти легко опановують одну, а то й більше мов. Однак здається, що приблизно в п’ятирічному віці такі виняткові здібності починають зникати.

Коли ж дитині виповнюється 12—14 років, їй вже набагато важче вивчити мову. За словами дитячого невролога Пітера Гуттенльохера, саме в цьому віці «зменшується щільність і кількість синапсів у мовному центрі головного мозку». Авжеж, перші роки життя — це важлива пора для вивчення мови!

А як малюки опановують мову, яка дуже важлива для їхнього подальшого розумового розвитку? Перш за все через спілкування з батьками. Немовлята по-особливому реагують на людський голос. «Малюк... наслідує голос матері»,— говорить Беррі Еронс з Массачусетського технологічного інституту. Однак цікавим є той факт, що діти не наслідують усіх звуків. Як сказав пан Еронс, немовля «не імітує скрипу колиски, який чує одночасно зі словами матері».

Матері різного культурного походження спілкуються зі своїми дітьми подібно: звертаючись до малюків, вони вимовляють слова співучо і ритмічно. Коли малюк чує ніжний голос мами, його серце починає прискорено битися. Припускають, що це пришвидшує запам’ятовування зв’язків між предметами і словами, які їх позначають. Немовля ніби каже: «Поговори зі мною!»

«Подивись на мене!»

Вже доведено, що протягом першого року життя у немовляти розвивається емоційна прив’язаність до людини, яка його доглядає, зазвичай до матері. Якщо між матір’ю і дитиною встановився близький зв’язок, то немовля легше йде на контакт з іншими, на відміну від дітей, котрі не відчувають емоційної прив’язаності до батьків. Вважається, що близькі стосунки з матір’ю повинні розвинутися ще до того, як дитині виповниться три роки.

 Що може статися, якщо батьки не дбатимуть про емоційні потреби дитини у цей важливий період, коли її розум особливо сприйнятливий до зовнішніх впливів? Марта Фаррелл Еріксон, яка протягом 20 років спостерігала за 267 матерями та їхніми дітьми, говорить: «Якщо батьки потрохи, однак постійно занедбують емоційні потреби своєї дитини, вона втрачає ентузіазм і щораз менше цікавиться іншими та світом навколо себе».

Попереджаючи про серйозні наслідки недбалого ставлення до емоційних потреб дитини, доктор Брюс Перрі з Техаської дитячої лікарні каже: «Якщо ви візьмете 6-місячну дитину і поставите мене перед вибором: переламати їй всі кістки чи протягом двох місяців ігнорувати її емоційні потреби, я скажу, що для малюка ліпше, якщо ви переламаєте йому всі кістки». Чому? На думку пана Перрі, «кістки зростуться, але якщо упродовж двох місяців мозок дитини не отримуватиме важливої стимуляції, то вона виросте з неврівноваженою психікою». Не всі погоджуються, що така шкода є невідворотною. Однак наукові дослідження показують, що для розумового розвитку немовляті дуже важливо перебувати в оточенні людей, які виявляють до нього любов.

«Коротко кажучи,— говориться у книжці «Немовлята» (англ.),— [малюки] готові любити і відгукуватися на любов». Коли дитина плаче, то часто таким чином ніби благає: «Подивись на мене!» Дуже важливо, щоб матір чи батько сердечно відгукувалися на таке благання. Внаслідок взаємин з батьками немовля зрозуміє, що може повідомляти про свої потреби іншим. Так воно вчиться формувати стосунки з людьми.

«Чи так я не розпещу дитину?»

«Якщо я прибігатиму на кожен крик малюка, то чи так не розпещу дитину?» — запитує дехто. Можливо. Погляди психологів щодо цього суттєво різняться. Оскільки кожна дитина є унікальною особистістю, то вирішувати, який підхід обрати для малюка, зазвичай повинні батьки. А втім, результати останніх досліджень показали, що, коли новонароджений голодний, розстроєний або відчуває дискомфорт, його організм починає виробляти гормони стресу. Свої страждання малюк виражає плачем. Деякі фахівці кажуть, що коли хтось з батьків відгукується на плач і задовольняє потреби немовляти, то в його мозку на клітинному рівні утворюються зв’язки, які допомагають йому навчитись заспокоюватися самому. Також, за словами д-ра Меґан Ґуннар, якщо немовля отримує достатньо уваги, його організм виробляє менше кортизолу — гормону стресу. І навіть якщо малюка щось турбуватиме, він зможе швидше долати стрес.

«По суті,— каже пані Еріксон,— коли батьки швидко і постійно реагують на плач немовлят, особливо протягом перших 6—8 місяців, то такі діти плачуть менше, ніж ті, на плач яких батьки не звертають уваги». Також  важливо по-різному реагувати на плач малюка. Якщо ви кожного разу реагуєте однаково, наприклад починаєте годувати або берете на руки, то так дійсно можете розпестити дитину. Деколи достатньо лише виявити голосом, що ви чуєте її плач. Або ж можна підійти до дитини і сказати їй на вушко щось ніжне. Також малюк може заспокоїтися, якщо ви просто погладите йому спинку або живіт.

«На то вона й дитина, щоб плакати». Так говорить одна східна приказка. Плач для дитини — чи не єдина можливість розповісти про те, чого вона хоче. Як би ви себе почували, коли б кожне ваше прохання ігнорувалося? Уявіть себе на місці немовляти, котре нічого не може зробити без сторонньої допомоги. Як би ви почувалися, якщо б на вас постійно не звертали уваги? Але хто має відгукуватися на плач немовляти?

Хто повинен доглядати за малюком?

За даними останнього перепису населення в Сполучених Штатах Америки, 54 відсотки дітей з часу народження до третього класу постійно отримують догляд від осіб, які не є їхніми батьками. Чимало батьків, щоб зводити кінці з кінцями, мусять обоє працювати. Якщо ж є така можливість, багато матерів вирішує піти в декретну відпустку, щоб доглядати за новонародженим кілька тижнів або місяців. Але хто повинен доглядати за малюком потім?

Безперечно, щодо цього немає суворих правил. Проте варто пам’ятати, що у переломні періоди свого життя дитина дуже вразлива. Батьки разом повинні серйозно обговорити це питання. Вирішуючи, що робити, вони мусять уважно розглянути всі можливості.

«Стає чимраз зрозуміліше, що ані найкращі дошкільні заклади, ані найліпші няні не компенсують дітям часу, проведеного з матір’ю і батьком»,— говорить д-р Джозеф Занґа з Американської педіатричної академії. Деякі фахівці висловлюють занепокоєння, що малюки, які ходять до дитячих ясел, не отримують достатньо уваги з боку вихователів.

Декотрі матері зрозуміли потреби своєї дитини і вирішили залишити роботу, а не доручати емоційне виховання своїх дітей іншим людям. Одна жінка сказала: «Я отримую задоволення, яке, на мою думку, не принесла б мені жодна інша робота». Безперечно, через економічні труднощі не всі матері можуть кинути роботу заради дитини. Дехто з батьків не має іншого вибору, як тільки віддати дитину до дитсадка, тому після роботи вони стараються приділяти більше уваги своїй дитині і виявляти їй свою любов. Так само чимало одиноких батьків, які змушені працювати, докладають великих зусиль і таки успішно виховують своїх дітей.

Виховання дітей може приносити радість і щастя. А втім, це нелегка і напружена праця. Як же досягти успіху в цьому?

[Примітка]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 6]

Мовчазні малюки

Японські лікарі помітили, що останнім часом збільшилась кількість немовлят, які не плачуть і не посміхаються. Лікар-педіатр Сатоші Янаґісава називає таких дітей мовчазними малюками. Чому ці немовлята перестали виявляти свої емоції? Деякі лікарі вважають, що такий стан виникає через те, що немовлятам бракує спілкування з батьками. Цей стан назвали «вимушена безпорадність». Згідно з одним припущенням, якщо потреба немовлят у спілкуванні постійно нехтується, то зрештою вони стають мовчазними.

На думку д-ра Брюса Перрі, завідувача відділу психіатрії в Техаській дитячій лікарні, коли немовля не отримує в належний час відповідних подразників, то у нього може не розвинутися ділянка мозку, яка відповідає за здатність співчувати іншим. Якщо батьки не дбають про емоційні потреби дитини, вона може назавжди втратити здатність співчувати. Доктор Перрі вважає, що деколи причиною алкоголізму, наркоманії та жорстокості в дорослому віці може бути те, що в ранньому дитинстві батьки не дбали про емоційні потреби дитини.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Зв’язок між немовлям і матір’ю стає міцнішим, якщо вони спілкуються.