Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Асініпо — стародавнє забуте місто

Асініпо — стародавнє забуте місто

Асініпо — стародавнє забуте місто

Від нашого дописувача в Іспанії

МИ ЙШЛИ дорогою, якою понад дві тисячі років тому ходили ібери та римляни. Від цієї думки нам аж подих перехопило. Свою подорож я з другом розпочав у місті Сан-Педро-де-Алькантара, що лежить на березі моря у провінції Малага (південь Іспанії). Нам хотілось побачити пуеблос бланкос (білі села) Андалусії. Тому ми подались гірським шляхом у північному керунку, залишаючи по праву руку масив Сьєрра-де-лас-Нєбес з вершиною Торресілья, заввишки 1900 метрів. Дорогою відкривались прегарні краєвиди, але ще більші красо́ти чекали в околицях історичного міста Ронда. Воно, наче чудовий клейнод, лежить в обрамленні давніх оборонних мурів. Тут споконвіків жили люди — кельти (вони називали це місто Арунда), греки, фінікійці, римляни, вандали, а також бербери (маври), які у VIII сторіччі підкорили вестготів.

Але найбільше нас цікавила Ронда-ла-Б’єха, тобто стара Ронда, знана в древні часи як Асініпо. В одній іспанській енциклопедії сказано, що таку назву це стародавнє поселення отримало від фінікійських купців, котрі прибули сюди з Сидону (нині територія Лівану). Слово Асініпо споріднене зі старогрецькими й латинськими словами, які означають виноград. На давніх монетах, які тут карбували, з одного боку був напис Асініпо та колоски пшениці, а з другого — виноградне гроно. Отже, можна зробити висновок, що місцева людність головно займалась рільництвом і виноробством. У книжці про це поселення сказано: «Завдяки зручному географічному розташуванню Асініпо... перетворилось на велике місто, отримало право на самоврядування і почало карбувати власні монети. Пізніше його мешканці одержали такі ж права, як і громадяни столиці Римської імперії».

З путівника і карт, ми довідалися, що Асініпо лежить десь за кілька кілометрів на північний захід від Ронди. Мій супутник, американець, був у захопленні: він уперше в Європі, і одразу йому випала нагода побачити давні пам’ятки Римської імперії.

Ми йшли вузькою сільською дорогою, і небавом переконались, що знайти руїни древнього міста не так уже й легко. Довелось розпитувати в місцевого чоловіка, який пас своїх овець. Він запевнив, що через кілька кілометрів прямо по цій дорозі буде Ронда-ла-Б’єха. І правда, невдовзі ми побачили пагорб, дуже зручний для побудови оборонних споруд. Ще трохи, і ми біля входу на територію археологічного об’єкту. Звідси видно, що майже по всьому схилі розкидано велике каміння — це залишки стародавніх будівель. Можливо, за римських часів, тут стояли доми. Не важко побачити, що Асініпо було колись доволі великим людним містом. На вершечку пагорба, приблизно за кілометр від нас, видніється масивний кам’яний мур. Цікаво, що там було раніше?

Чому саме тут?

Чому римляни вирішили побудувати місто тут, на краю світу? Тому що жодна ворожа армія не змогла б підкрастися до його мурів непоміченою. Але римляни не були першими, хто побачив стратегічні переваги цього місця. Археологи твердять, що на цих теренах уже 4000 років тому жили люди. Десь за 1000 років до нової ери сюди прибули фінікійці й перетворили Асініпо на важливе торгове місто, яке лежало на шляху між їхніми двома узбережними колоніями — Малагою та Кадісом.

Біля входу на цей археологічний об’єкт нас зустрічає охоронець. Перекинувшись з ним кількома словами, ми через стародавню браму потрапляємо до міста. По праву руку бачимо залишки круглих будинків, котрі стояли тут ще у восьмому й сьомому сторіччі до нашої ери. Ми піднімаємось на пагорб і дорогою натрапляємо на кам’яні брили, які колись були частиною римського форуму. На основі археологічних розкопок, учені дійшли висновку, що це залишки різних громадських споруд. Очевидно, колись ця площа була гамірним центром міста.

Унікальний театр

Ми знову з цікавістю розглядаємо мур на вершині пагорба. Що там було в часи Римської імперії? Підходимо ближче й бачимо, що викладений з масивних каменів мур — це тильний бік театру. В мурі є чимала арка, а скраю — вежа. За римською традицією, подібні споруди зводили з тесаних каменів без застосування кріпильного розчину. Ми проходимо через арку і потрапляємо на сцену. Перед нами півколом розбігаються сидіння зі сходами. Ця «зала» була видовбана в кам’яному схилі і могла помістити приблизно тисячу глядачів. Тут нас охоплює дивне відчуття, адже ми стоїмо саме там, де колись давно виступали римські актори й оратори!

Римляни чудово зналися на тому, як перетворювати схили пагорбів на театри. Залишки римських театрів й амфітеатрів подибуються в найвіддаленіших кутках колишньої імперії — у таких містах як Меріда (на заході Іспанії), Трір (Німеччина), Нім та Арль (Франція) і навіть Карліон (Уельс, Великобританія). Серед них є доволі відомі: у Помпеях та Римі. Наприклад, римський Колізей міг помістити аж 50 000 глядачів! На сьогодні відомо понад 75 римських амфітеатрів у багатьох країнах. Колись групи мандрівних акторів подорожували від театру до театру, забавляючи публіку своїми виставами.

З усього Асініпо найліпше зберігся театр. Місця для глядачів тут зручно припасовані до схилу й захищені од вітрів, які гуляють трохи вище, за уступом пагорба. Театр зроблено настільки майстерно, що в ньому і досі збереглась непогана природна акустика.

Ми видираємось на вершечок пагорба. Звідси відкривається чудова панорама: зліва від нас, тобто на півдні, лежить місто Ронда, з правого боку, на півночі,— древнє місто Ольвера. І ось ми знову спускаємось до театру та стаємо єдиними глядачами чудового дійства: у глибині небесної сцени розгорнули свої декорації грізні чорні хмари. Ми уявляємо, як подібне видовище 2000 років тому захоплювало також мешканців метушливого Асініпо — римського поселення майже на краю світу. Цікаво, чи не приховує історія ще якісь таємниці цього неповторного міста. Пройдуть роки, і, можливо, воскреснуть давні жителі Асініпо (Івана 5:28, 29; Дії 24:15). Тоді вони розкажуть нам про історію свого міста.

[Карта на сторінці 14]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

МАДРИД

Асініпо

Ронда

Малага

[Ілюстрація на сторінці 15]

Напис при вході: «Археологічний об’єкт Асініпо».

[Ілюстрація на сторінці 15]

Залишки будинків римських часів.

[Ілюстрація на сторінці 15]

Лаштунки театру.

[Ілюстрація на сторінці 15]

Театр і сцена.

[Ілюстрація на сторінці 15]

Наріжна башта театру.

[Ілюстрація на сторінці 15]

Вершина пагорба, де колись було Асініпо.

[Ілюстрація на сторінці 16]

На передньому плані: фундаменти будинків доримських часів.