Мексиканський папірус амате

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В МЕКСИЦІ

МЕКСИКАНСЬКИЙ народ може пишатись своєю багатою і захопливою історією. Серед цінних пам’яток культури, які з давніх-давен дійшли до наших часів,— піктографічні рукописи. Ці кодекси місцеве населення називає «тестімоніс». У них розповідається чимало цікавого про історію, хронологію, наукові досягнення, релігію та побут розвинених цивілізацій Мезоамерики, у тому числі племен ацтеків та майа. Вмілі «тлакуілос», або переписувачі, увічнювали свою історію на різноманітних матеріалах.

Хоча деколи рукописи виконували на тканині, оленячій шкірі або на папері, виготовленому з певних видів агави, більшість з них писалось на амате. Слово «амате» походить від слова amatl, що мовою науатль означає папір. Амате виготовляли з кори фікуса або з фігового дерева, які належать до родини шовковицевих. Цікаво про фікуси сказано в одній енциклопедії (Enciclopedia de México): «Для того, аби розрізнити між собою певні види фікусів, треба детально дослідити стовбур, листя,  квітки й плоди цих рослин». А для виготовлення амате здебільшого використовують такі види фікуса, як Ficus involuta, Ficus crassiuscula, Ficus cotinifolia.

Виготовлення

У XVI столітті іспанські завойовники докладали неабияких зусиль, щоб традиції виготовлення амате відійшли в небуття. Чому? Вони пов’язували цей промисел з доіспанськими релігійними обрядами, які заборонялися католицькою церквою. Іспанський чернець Дієго Дюран у праці «Історія Індій Нової Іспанії та островів Терра Фірма» («Historia de las Indias de Nueva España e Islas de la Tierra Firme») зазначив, що місцеве населення «дуже скрупульозно описувало історію своїх предків. Рукописи розповіли б нам багато цікавого, якби їх не знищили засліплені ревністю люди. Ці невігласи думали, що спалюють ідоли, але насправді нищили дуже цінні документи».

На щастя, варварам не вдалося викоренити древні традиції виготовлення амате, отож, це ремесло збереглося й донині. Сьогодні цей незвичайний папір роблять у гірській місцевості на півночі штату Пуебла, у місті Сан-Пабліто (район Пауатлан). У журналі «Археологія Мексики» («Arqueología Mexicana») подані спостереження лікаря короля Філіпа II, Франциско Ернандеса, який описав це давнє ремесло. Там розповідається, що «папір робили з товстих гілок дерев. Спочатку їх зрізали, а потім замочували на ніч у річці чи струмку. Наступного дня з гілок знімали кору, і відділяли нижній шар кори від верхнього». Згодом цей нижній шар мили й окремими волокнами розкладали на плоску поверхню і били по них кам’яним молотом.

Нині волокна варять у великих казанах приблизно шість годин. До казанів також кладуть попіл і вапно. Власне ці складники розм’якшують волокна та вбирають певні речовини. Після цього волокна промивають і залишають на деякий час у воді, відтак на дерев’яній поверхні з цих смуг викладають решітку. Тоді, аби волокна спресувати і сформувати лист паперу, б’ють по них кам’яним молотом. Далі краєчки новоутвореного аркуша підгинають. А насамкінець вже готовий виріб залишають сохнути на сонці.

Зазвичай амате коричневого кольору. Але також буває і біле, кольору слонової кістки, трапляються амате біло-коричневого, жовтого, блакитного, рожевого та зеленого кольорів.

Амате сьогодні

Нині мексиканці малюють на амате чудові картини. Деякі з цих творів присвячені релігійній тематиці, на інших можна побачити різні стилізовані тваринки, або ж сцени зі свят і радісних подій у житті мексиканців. На амате малюють не лише різнобарвні мініатюри, з нього також роблять листівки, закладки для книжок та інші вироби. Витвори мексиканських майстрів подобаються як місцевим жителям, так й іноземцям, котрі охоче купують ці прекрасні сувеніри. Оскільки вироби з амате вивозять у різні частини світу, цей вид декоративного мистецтва став відомим і за межами Мексики. Великим попитом користуються копії стародавніх рукописів. Лише уявіть собі, яке враження ці рукописи справили на давніх іспанців, які вперше їх побачили. До речі, Дієго Дюран, домініканський чернець, про якого згадувалося раніше, зазначив, що місцеві жителі «записували в книжках і на довгих аркушах паперу конкретні дати практично всіх важливих для них подій. Усі закони й укази, результати перепису населення доповнювалися барвистими ілюстраціями».

Як же чудово, що древня традиція виготовлення амате, у якій відображається самобутність мексиканського народу, дійшла до наших днів! Подібно як стародавні «тлакуілос» (переписувачі), сучасні умільці і далі підтримують традиції виготовлення амате, котре доречно можна назвати мексиканським папірусом.

[Ілюстрація на сторінці 26]

Пресування волокон.