Бібліотеки — скарбниці знань

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В АВСТРАЛІЇ

БІБЛІОТЕКИ називають «стовпами цивілізації». Енциклопедія «Уорлд бук» каже, що вони зробили чи не найбільший внесок у розвиток світової культури й техніки. Німецький поет Гете називав їх пам’яттю людства.

Які бібліотеки належать до «стовпів цивілізації»? Які книжки найсильніше вплинули на самі книгозбірні, а також на поширення письменності? Скільки книжок зберігається в сучасних найбільших бібліотеках? Щоб довідатись про це, спочатку зробімо екскурс в історію перших бібліотек.

Старожитня «енциклопедія людських знань»

Уявіть, що ви потрапили на Близький Схід, у давню державу, центр якої лежав на території сучасного Іраку. Рік 650 до нашої ери. Ви стоїте серед височезних мурів міста Ніневії (неподалік теперішнього Мосула). Перед вами — величний палац Ашшурбаніпала, повелителя Ассирії, Єгипту і Вавилону *. Біля входу ви помічаєте чоловіків, які у візках завозять до палацу тяженні глиняні горщики. Ці чоловіки недавно повернулися з віддалених провінцій Ассирійського царства, де збирали писемні джерела про  традиції, культуру й релігію підданих Ашшурбаніпала. Відкривши один горщик, ви бачите в ньому повно прямокутних глиняних табличок, приблизно 8 сантиметрів завширшки і 10 завдовжки.

Ви йдете палацом і бачите, як працюють писарі: гострими кістяними паличками роблять клиноподібні відтиски на сирих глиняних табличках. Вони перекладають на ассирійську мову різні документи. По завершенні цієї роботи таблички обпалюють у печі, щоб увіковічити написані на них тексти. Далі їх переносять у спеціальні кімнати, де на полицях стоять сотні глечиків. На одвірках кімнат прикріплено написи про те, на яку тему зібрано тут документи. У цьому книгосховищі є понад 20 000 глиняних табличок. Вони містять відомості про ділові угоди, релігійні звичаї, закони, історію, медицину, фізіологію людини і тварин. Пізніше один учений назве цю збірку документів «енциклопедією людських знань».

Інші відомі бібліотеки давнини

Задовго до появи Ніневійської бібліотеки великі книгозбірні вже існували в інших народів. Приміром, за тисячу років до народження Ашшурбаніпала вавилонський цар Хаммурапі побудував бібліотеку в місті Борсіппа. А славнозвісна бібліотека в місті Фіви (Єгипет), яку заснував Рамзес II, старша від Ніневійської на 700 років. І все ж бібліотека Ашшурбаніпала справедливо зажила слави «найбільшої в стародавньому світі», оскільки значно переважала решту книгозбірень розмаїттям та обсягом зібраних документів. Лише через 350 років її славу затьмарила інша бібліотека.

Цю знамениту бібліотеку побудував близько 300 року до н. е. Птолемей I Сотер, один з полководців Александра Македонського. Її спорудили в Єгипті в приморському місті Александрія. Бібліотекарі цієї книгозбірні прагнули мати копії творів і документів з усього відомого тоді світу *. Гадають, що саме тут приблизно 70 вчених мужів перекладали Єврейські Писання на грецьку мову. Цей переклад дістав назву Септуагінта, і ним широко користувались ранні християни.

У Китаю і Японії

У час, коли Ашшурбаніпал збирав свою бібліотеку, в Китаї правила династія Чжоу (з 1122 по 256 рік до  н. е.). Саме на той період припадає написання книг, які дістали назву «П’ятиканонник». У ці твори входить посібник для передбачення майбутнього, збірка промов перших правителів, поетичні твори, настанови щодо релігійних церемоній і ритуалів, а також історія держави Лу з 722 по 481 рік до н. е. Вважають, що останню книгу написав китайський філософ Конфуцій. Понад два тисячоліття «П’ятиканонник» і численні коментарі до нього впливали на мислення китайців і займали чільне місце в імператорських та приватних книгозбірнях.

 У Японії славилась бібліотека, яку 1275 року заснував Годжо Санетокі, член правлячого самурайського роду. Вона розташувалась у його родинному маєтку в Каназаві (нині район Йокогами). Санетокі мріяв зібрати всі існуючі на той час книжки китайською та японською мовами. Його бібліотека дожила до наших днів, хоча деякі книжки були втрачені.

Біблія, монастирські бібліотеки і західна культура

У книжці «Історія бібліотек західної цивілізації» (англ.) сказано: «Про силу друкованого слова і важливість бібліотек найбільше свідчить розвиток, поширення і живучість християнства». Як бібліотеки впливали на християнську релігію?

Після того як розкололась Римська імперія, її великі бібліотеки були або знищені, або пограбовані. Позосталі примірники колекцій тих славних бібліотек з часом опинились у християнських монастирях Європи. Монахи активно займались переписуванням біблійних рукописів та інших творів. Монастирі бенедиктинців, скажімо, жили за «Статутом святого Бенедикта», який наказував читати і переписувати книжки.

У бібліотеках Константинополя зберігались і робились копії стародавніх манускриптів, які врешті-решт опинились в Італії. Дехто вважає, що ці манускрипти відіграли чільну роль у формуванні ідей епохи Відродження. Історик Ельмер Джонсон каже: «Ніхто не може заперечити важливості монастирських бібліотек у збереженні західної культури. Упродовж приблизно тисячі літ саме вони були інтелектуальним серцем Європи. Якби не ті книгозбірні, нині західна цивілізація виглядала б зовсім по-іншому».

«Інтелектуальне серце Європи» билося в той час головно завдяки копіюванню Біблії. Та ось Європою прокотилась хвиля Реформації, яка розбудила в простих людей бажання досліджувати Біблію. А для цього треба було навчитись читати. Книжка «Оповіді про бібліотеки» (англ.) пояснює: «Протестантська Реформація породила ідею, що кожен член суспільства мусить опанувати грамоту, аби читати Біблію. Із загостренням богословських суперечок зросла потреба навчитись читати різні твори релігійної тематики. І необхідно було не лише вміти читати, але й мати доступ до книг».

Отже, саме Біблія чи не найбільше вплинула на розвиток бібліотек і поширення освіченості в західному світі. А з винайденням друкарського верстата кількість великих приватних і державних книгозбірень по цілій Європі та за її межами почала різко зростати.

Бібліотеки в XXI сторіччі

У наші дні деякі бібліотеки розрослись до колосальних розмірів. Уявіть собі полицю завдовжки 850 кілометрів, на якій стоїть понад 29 мільйонів книг. Власне стільки книжок зберігається в найбільшій книгозбірні світу — Бібліотеці Конгресу США. Крім книжок тут є 2,7 мільйона аудіо- та відеозаписів, 12 мільйонів фотографій,  4,8 мільйона географічних карт і 57 мільйонів рукописних матеріалів. Щодня бібліотека поповнюється 7000 нових найменувань!

Британська бібліотека в Лондоні посідає друге у світі місце за кількістю книг — понад 18 мільйонів. У Російській Державній бібліотеці (Москва) нараховується 17 мільйонів книжок і аж 632 000 комплектів періодики. А Французька Національна бібліотека — найдавніша в Європі державна книгозбірня — налічує 13 мільйонів книжок. Про неї в книжці «Бібліотеки світу» (англ.) сказано: «Французька Національна бібліотека стала першою у світі книгозбірнею з повним доступом до багатьох її книг через Інтернет». Завдяки цьому можна швидко знаходити потрібний матеріал.

Нині обсяг доступної інформації зростає небувалими темпами. Підраховано, що кожні чотири з половиною роки загальна кількість книжок подвоюється. Лише у Сполучених Штатах Америки щороку виходить у світ понад 150 000 нових книг.

У наші часи дуже актуальне зауваження стародавнього вченого, письменника і царя — Соломона: «Писанню численних книг кінця немає, а багато науки втомлює тіло» (Екклезіяста 12:12, Хом.). Утім, коли мати врівноважений погляд на читання книг, бібліотеки будуть для вас, як назвали їх в ЮНЕСКО, справжніми «скарбницями знань».

[Примітки]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 20]

Роль бібліотекаря

Не спішіть панікувати, коли ви не можете знайти потрібну книжку в бібліотечному каталозі. Зверніться по допомогу до бібліотекаря, адже в морі книжок найліпше орієнтується саме він. Ось що про свою професію розповів пан Родерік, який працював бібліотекарем 20 років: «Прийшовши до книгозбірні, відвідувачі нерідко розгублюються і запитують бібліотекаря: «Перепрошую, але... в мене до вас дуже банальне запитання». Проте найчастіше їхні запитання зовсім не банальні. Добрий бібліотекар зрозуміє людину з півслова і швидко збагне, що їй потрібно».

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 21]

Що означають номери? → 225.7

Система класифікації Дьюї

Багато книгозбірень для класифікації своїх фондів користуються десятковою системою Дьюї. Кожна книжка отримує номер, який приклеюють на її корінці і заносять у каталог. Цю систему придумав і впровадив 1876 року відомий американський бібліотекар Мелвіл Дьюї. Для класифікації використовуються цифри від 000 до 999. Усі книжки поділені на десять головних груп:

000-​099 Загальне

100-​199 Філософія і психологія

200-​299 Релігія

300-​399 Суспільні науки

400-​499 Мови

500-​599 Природничі науки і математика

600-​699 Техніка (прикладні науки)

700-​799 Мистецтво

800-​899 Література і риторика

900-​999 Географія й історія

Кожна головна група поділяється на десять підгруп, в які входять книжки вужчої спеціалізації в рамках головної теми. Наприклад, Біблія належить до групи 200 (релігія) і їй присвоєно номер 220. Біблійна література також поділена відповідно до теми. Тема «Новий Завіт» (Грецькі Писання) має номер 225. Різні типи друкованих видань теж мають свої номери:

01 Філософія і теорія

02 Різне

03 Словники, енциклопедії, алфавітні покажчики

04 Вузькоспеціалізовані

05 Серійні видання

06 Організації та менеджмент

07 Освіта, дослідницькі праці та споріднені з цим теми

08 Колекції

09 Історія

Отже, енциклопедія до цілої Біблії матиме номер 220.3, а коментарі до Грецьких Писань — 225.7.

Бібліотека Конгресу використовує подібну систему класифікації, але вживає комбінації з літер та номерів. Більшість книжок мають ще й алфавітно-цифровий код, за яким можна визначити автора. Чимало країн опрацювали і використовують власні системи класифікації книг.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Ассирійський цар Ашшурбаніпал зібрав бібліотеку з клинописними глиняними табличками (650 рік до н. е.).

[Ілюстрація на сторінці 18]

Британська бібліотека (Лондон).

[Ілюстрація на сторінці 18]

Монастирська книгозбірня (Швейцарія, 1761 рік).

[Ілюстрація на сторінці 19]

Александрійська бібліотека (Єгипет, близько 300 рік до н. е.).

[Відомості про джерело]

From the book Ridpath’s History of the World (Vol. II)

[Ілюстрація на сторінках 20, 21]

Бібліотека Конгресу США, найбільша у світі.

[Відомості про джерело]

From the book Ridpath’s History of the World (Vol. IX)

[Відомості про ілюстрації, сторінка 18]

Top left and bottom photos: Erich Lessing/ Art Resource, NY; tablet: Photograph taken by courtesy of the British Museum