Хто змушений платити?

ОДНОГО разу в Японії власник магазину спіймав юного злодія і викликав поліцію. Побачивши поліцейських, хлопець вирвався і пустивсь навтіки. Вони кинулись за ним. Хлопець хотів перебігти залізничну колію і потрапив під поїзд.

Про загибель хлопчика довідалась уся околиця. Дехто засуджував власника магазину за те, що він подзвонив у поліцію. Тому цей чоловік вирішив закрити свій магазин, доки обурення людей не вщухне. Коли магазин відновив свою роботу, разом з клієнтами повернулись і злодії. Пам’ятаючи про недавній випадок, власник більше не перешкоджав їм, і його магазин став легкою наживою для крадіїв. Згодом він розорився і був змушений назавжди закрити свою крамницю.

Щоправда, такі трагічні події трапляються нечасто. Проте вищезгаданий випадок доводить одну важливу істину: за крамничне злодійство багатьом доводиться дорого платити. Поговорімо детальніше про наслідки таких злочинів.

Як власники компенсують втрати

Щороку крамничне злодійство завдає мільярдних збитків. За певними підрахунками, лише в Сполучених Штатах ця сума становить понад 40 мільярдів доларів. Чи зможе процвітати підприємство, яке зазнає таких великих збитків? На жаль, злодійство — одна з основних причин краху підприємств. Отож коли до вашого магазину занадились крадії, то над справою цілого вашого життя нависла серйозна небезпека.

«Конкуренція і злодійство — це дві речі, котрі мене як підприємця турбують найбільше,— говорить Люк, власник одного з магазинів у Нью-Йорку.— Не знаю точно, скільки часу я ще займатимусь своїм бізнесом». Електронна система охорони Люкові не по кишені. А про злодіїв він каже: «Ними можуть бути навіть мої постійні клієнти».

Дехто гадає, що проблема Люка несерйозна. Такі люди вважають, ніби власник магазину отримує шалені прибутки і тому крадіжки — дріб’язкова річ. Але чи справді роздрібна торгівля настільки вигідна?

Зазвичай у магазині до закупівельної вартості товару додають 30—50 відсотків націнки. Але вона — далеко не чистий прибуток підприємця. За рахунок націнки він покриває різні поточні витрати, тобто оплачує оренду, страховку, комунальні послуги й охорону. Крім того, частина цих коштів іде на сплату податків, численних відрахувань у соціальні фонди й виплату зарплати працівникам, а також на ремонт обладнання і приміщення. Врешті чистого прибутку лишається 2—3 відсотки. Тож коли хтось краде в крамниці, він наче витягає гроші з кишені її власника.

А як щодо дрібних крадіжок?

Мама з маленьким сином заходить у магазин. Хлопчик прямує до стелажа з солодощами, бере з полиці шоколадний батончик і кладе собі в кишеню. Чи може така дрібна крадіжка вплинути на прибутки магазину?

У своїй брошурі за назвою «Що робити, коли працівники і клієнти крадуть» Управління у справах малих підприємств (США) зазначає: «Крадучи кулькову ручку чи калькулятор, людина може думати, що не робить великого злочину. Але для крамнички, яка бореться за виживання, такі вчинки рівносильні вбивству». Скажімо, за рік злодії вкрали товару на 1000 доларів. Аби покрити втрати, ця крамничка мала би додатково щодня продавати 900 шоколадок або 380 консервів. Тож, якщо багато маленьких хлопчиків крастимуть шоколадні батончики, магазину це приноситиме величезні збитки. Власне тут і криється проблема.

 Крамничним злодійством займаються десятки мільйонів людей — людей різних рас і походження, різного віку і матеріального становища. Які наслідки цього? Національна рада запобігання злочинності (США) повідомляє, що в Сполучених Штатах через злодійство закривається майже третина підприємств. Безсумнівно, в інших державах підприємства так само потерпають від крадіїв.

За вкрадене мусять платити клієнти

Крамничне злодійство призводить до зростання цін на товари. Тому в деяких країнах покупцям доводиться переплачувати приблизно 300 доларів на рік. Скажімо, людина заробляє 60 доларів у день. Отож протягом одного тижня в році вона працює лише для того, щоб заплатити за товари, які вкрав хтось інший. Чи кожен може собі таке дозволити? Для пенсіонера чи одинокої матері, яка важко працює, щоб прогодувати свою сім’ю, 300 доларів на рік — це доволі значна сума. Але шкода від крамничного злодійства на цьому не закінчується.

Якщо на розі вулиці закривається крамниця, то від цього страждають мешканці цілого кварталу. Приміром, у маленькому американському містечку через злодіїв нещодавно закрився аптечний магазин. Щоб купити ліки, багатьом літнім і немічним людям тепер доводиться їхати два з половиною кілометри до найближчої аптеки. «А спробуй зробити це в інвалідному візку!» — говорить один службовець.

Ціна, яку платять батьки

Чоловік на ім’я Брюс завжди намагався дотримуватись високих норм моралі і навчав своїх дітей бути чесними. Проте одного дня його доньку спіймали на злодійстві. «Я пережив справжній шок,— говорить батько.— Уявіть собі: вам дзвонять і повідомляють, що ваша дитина — злодій. Ми ж стільки років прищеплювали доньці моральні норми, і така тобі дяка... Ніколи не думали, що вона збунтується».

Брюса охопили переживання. Що чекає дочку в майбутньому? Також Брюс думав, чи зможе він тепер навчати людей біблійних істин. «Як я дивитимусь на людей зі сцени? Чи дозволить мені сумління говорити іншим, я́к їм виховувати дітей? Мені здавалося, що це буде нечесно». Донька, напевно, зовсім не усвідомлювала, наскільки сильно її злочин вплине на батьків.

 Як розплачуються злодії

У минулому, якщо власник магазину спіймав злодія, він лише суворо докоряв йому і відпускав. Сьогодні ж можуть ув’язнити навіть того, хто вперше спробував щось украсти. Так злодій має нагоду усвідомити: кожен злочин тягне за собою серйозні наслідки. Дівчина на ім’я Наталя переконалася в цьому на власному досвіді.

«Чим більше я крала, тим більш самовпевненою ставала,— згадує вона.— Я була переконана, що, навіть коли мене зловлять, найняти адвоката і покрити судові витрати буде дешевше, ніж платити за модний одяг». Але річ не лише в грошах.

Наталю спіймали на гарячому в одному магазині, де вона хотіла вкрасти сукню. Поліцейські наділи на неї наручники, посадили в машину і відвезли в дільницю. Там у неї зняли відбитки пальців і закрили в одній камері з іншими злочинцями. Дівчина провела в ній кілька годин, чекаючи, поки приїдуть батьки і заплатять заставу.

Усім крамничним злодіям Наталя радить: «Слухай, заплати за ту нещасну сукню чи джинси!» Далі вона говорить, що коли крастимеш, то «шкодуватимеш про це дуже довго».

У першу чергу колишні злодії шкодують, що їхнє життя заплямоване ганебними вчинками. Погана репутація, наче пляма на одязі, так просто не зникає. Скоєні злочини постійно нагадують про себе. Наприклад, деякі навчальні заклади вимагають від абітурієнтів відомості про судимість. Людині з кримінальним минулим може бути нелегко розпочати свою професійну кар’єру, скажімо знайти роботу лікаря, дантиста чи архітектора. Будь-який роботодавець двічі подумає, перш ніж узяти таку людину на роботу. І все це попри те, що вона відбула покарання, відшкодувала всі збитки і перестала красти.

Злодієві доводиться дорого платити за свої вчинки навіть тоді, коли його ніколи не спіймали. Гектор, про якого йшлося у попередній статті, пересвідчився в цьому. «Крадіжки завжди сходили мені з рук,— розповідає він.— Ніхто не бачив, як я крав». Але «сплачувати рахунки» йому все одно довелося. Ось що Гектор говорить: «Думаю, молодим людям потрібно усвідомити: ми жнемо те, що сіємо. Навіть якщо не попадешся, тобі таки доведеться розплачуватись за скоєне».

Крамничне злодійство — це серйозний злочин. Кожен вкрадений товар має ціну. Тому злодіям слід залишити свою звичку. Але як крадій може знайти в собі сили назавжди порвати зі злодійством? І чи колись люди перестануть красти?

[Ілюстрація на сторінці 7]

Чимало торгових підприємств розоряється через злодійство.

[Ілюстрація на сторінці 7]

За крамничне злодійство розплачується кожен.

[Ілюстрації на сторінці 8]

Цей злочин вплине на твоє майбутнє.

[Відомості про джерело]

Fingerprints: © Morocco Flowers/ Index Stock Imagery