Кому рикшу?

ПРИБУВШИ в Дакку, столицю Бангладеш, ви відразу помітите щось незвичайне. Серед натовпу людей рухається нескінченний потік велорикш, які перевозять вулицями й алеями міста пасажирів та різний товар.

У столиці Бангладеш рикші вважаються одним з найпопулярніших засобів пересування. Тут зареєстровано приблизно 80 000 одиниць цього транспорту. Все ж мешканцям міста здається, що їх значно більше. Тож зрозуміло, чому Дакку назвали світовою столицею рикш.

Перші рикші

Ще за правління короля Людовика XIV (1638—1715 рр.) у Франції з’явилися перші крісла на колесах. А втім, винахід рикші, яку мала тягнути людина, приписують американцю Джонатану Гоблу. У 1870-х роках він служив місіонером в Японії. Кажуть, що він придумав цей вид транспорту для своєї хворої дружини. Японською його називали дзінрікіша, що означало візок, котрий тягне людина. Згодом цей візок почали називати рикшею. Поступово різні моделі рикш поширилися про всій Азії і стали одним з найдешевших видів транспорту. Коли у 1912 році Чарлз Тейз Рассел (справа), який брав провід у проповідницькій праці Дослідників Біблії (так тоді називалися Свідки Єгови), відвідував Японію, то разом з одновірцями подорожував на рикшах.

Під кінець 1930-х років у Дацці вперше з’явилися триколісні рикші. Вони, на відміну від рикші, яку за дві палиці тягнула людина, були схожі на великий трицикл. Водій рикші сидів спереду і крутив педалі. Завдяки цьому йому було легше рухатись по переповнених транспортом і людьми вулицях і він міг перевозити пасажирів чи товар на довші відстані.

 Мистецтво на колесах

У Дацці існує традиція прикрашати кожен сантиметр рикші. Звідки вона походить? У той час, коли у місті з’явилися перші рикші, пасажирів і товар зазвичай перевозили томтоми — запряжені кіньми вози. Аби привабити пасажирів до нового виду транспорту, власники прикрашали свої рикші малюнками і різного роду оголошеннями. З цього звичаю згодом розвинулось своєрідне мистецтво.

Майстерно оздоблені рикші нікого не залишають байдужим. Це справжні витвори мистецтва. Недарма Саїд Манцурул, бангладеський мистецтвознавець, назвав рикші у Дацці «картинною галереєю на колесах». Уся поверхня рикші прикрашена барвистими візерунками й малюнками. А з її боків та з відкидного дашка звисають кручені китиці, блискітки і яскраві намистини.

Деякі митці мають свій стиль оформлення рикші та улюблені теми. Іноді рикші схожі на кіноафіші зі сценами індійських та бангладеських фільмів різних епох. Часто зображення свідчать про ностальгію за життям села і його краєвидами. А буває, що на рикшах відображена соціальна й політична тематика. Багато художників малюють також тварин, птахів, розкішні сільські пейзажі й сцени полювання.

У 1950-х роках лише кілька художників розмальовували рикші. Нині над своїми шедеврами працює приблизно 200—300 митців. Рикшу збирають у спеціальних майстернях з окремих частин, зазвичай з використаних матеріалів. Наприклад, на куску жесті, вирізаному з пустої банки з-під олії чи з іншого непотрібного предмету, художник пише емаллю барвисті картини. Розмальовування рикш вважається народним мистецтвом Бангладеш, яке увібрало в себе неповторність та красу місцевої культури.

Водії рикш

Можете собі уявити, наскільки зайняті водії рикш. Цілісінький день вони перевозять людей та їхні важкі речі. Пасажирами рикш переважно бувають домогосподарки, школярі, ділові люди чи покупці з пакунками. Часто в рикші можуть вміститися два, три, а то й більше пасажирів. Також у рикшах везуть на базар мішки рису, картоплі, цибулі чи спецій. Іноді всю рикшу займає товар, а на самому вершечку ледве тримається його власник. Рикша буває настільки переповненою, що здається водію не під силу зрушити її з місця. Смиренні водії рикш важко й без нарікань працюють як під спекотним сонцем, так і під проливним мусонним дощем.

Більшість водіїв походять з бідних сіл. Там вони займались тільки сільським господарством і не могли забезпечити свої сім’ї. У пошуках ліпшої роботи вони змушені переїхати до міста і заробляти на життя, працюючи водіями рикш. Хоча вони наполегливо трудяться, їхній денний заробіток дорівнює лише кільком американським доларам.

Унікальний транспортний засіб

Рикші й сьогодні дуже популярні у Дацці, адже тут рівнинна місцевість і безліч вузеньких вуличок, по яких важко рухатись іншим видам транспорту. Багато хто вважає мандрівку на цьому екологічно чистому транспорті не тільки корисною, але й доволі приємною.

Щоправда, в більшості азіатських міст рикші стали рідкістю. Люди прагнуть комфортного життя і хочуть їздити на сучасніших транспортних засобах, а рикшу вважають застарілою. Тому докладається чимало зусиль, аби модернізувати рикші і відновити їхню колишню популярність.

Ви можете подорожувати в Дацці будь-яким транспортом — автобусом, таксі, мотоциклом, авторикшею або яскраво розмальованою велорикшею. Але будьте певні, що саме на велорикші поїздки людними вулицями залишаться у вашій пам’яті надовго.

 [Сторінкова ілюстрація на сторінці 23]