Чи розсудливо вірити в Бога?

ЧОМУ все — від атомних часточок до безмежних галактик — підпорядковується точним математичним законам? Чи ви розмірковували над складністю, розмаїттям та красою живих організмів? Багато хто впевнений, що Всесвіт і життя в ньому виникли завдяки випадковій космічній катастрофі та еволюції. Інші переконані, що за всім цим стоїть розумний Творець. Який з цих двох поглядів ви вважаєте більш розсудливим?

Погодьтесь, обидва погляди вимагають віри. Для того щоб визнати існування Бога, потрібна віра. У Біблії сказано, що «ніхто з людей Бога ніколи не бачив» (Івана 1:18). Так само ніхто з людей не бачив, як зароджувався Усесвіт та життя в ньому чи як один вид живих організмів еволюціонував в зовсім інший. Літопис викопних решток показує, що основні групи тварин з’явилися на нашій планеті раптово і практично не змінювались протягом історії *. Тож що базується на достовірних фактах: віра в еволюцію чи в Творця?

Чи ваша віра ґрунтується на вагомих доказах?

Щира віра, говориться в Біблії, є «чітким виявом речей реальних, хоча й невидимих» (Євреїв 11:1). У «Новому Заповіті сучасною мовою» ця думка передана так: «[Вірити] — значить знати, що щось є дійсне, навіть якщо ми не можемо бачити його». Існує безліч реальний речей, яких ми не бачимо, але віримо в них.

Наприклад, багато авторитетних істориків вірять, що колись жили Александр Македонський, Юлій Цезар та Ісус Христос. Чи їхня віра обґрунтована? Звичайно, адже чимало історичних джерел підтверджує існування цих постатей.

Науковці також вірять у невидимі реальні речі, оскільки є «чіткий вияв» їхнього існування. Російський хімік XIX століття Дмитро Менделєєв дуже зацікавився зв’язками між хімічними елементами, які є основними складовими Всесвіту. Він помітив багато спільного між певними елементами і подумав, що їх можна згрупувати за атомною масою та хімічними властивостями. Він вірив, що ця класифікація правильна, тому створив періодичну таблицю хімічних елементів і навіть зумів точно передбачити існування деяких ще невідомих на той час елементів.

Археологи теж доходять певних висновків про ранні цивілізації на основі предметів, які тисячі років пролежали під землею. Уявіть, що археолог розкопав десятки вирізаних кам’яних блоків абсолютно однакового розміру, які були акуратно викладені один над одним. До того ж ці блоки розміщені у формі чіткої геометричної фігури, що ніколи не траплялася в природі. Якого висновку дійде археолог? Чи буде вважати, що його знахідка — результат випадкового збігу обставин? Навряд чи. Ця знахідка переконає його в тому, що кам’яна споруда зроблена людьми. І такий висновок буде цілком логічним.

Чи ж не розсудливо вважати, що чимало фактів у світі природи теж свідчать про розумний  задум? Цієї думки притримуються деякі авторитетні вчені.

Сліпий випадок чи задум?

Кілька років тому англійський математик, фізик та астроном Джеймс Джинс писав, що у світлі останніх наукових відкриттів «наш Всесвіт радше можна назвати результатом геніального задуму, а не просто супермеханізмом». Він додав: «Усесвіт, схоже, повстав завдяки зусиллям блискучого математика... Досліджуючи Всесвіт, ми побачили, що сила, яка створила його і ним керує, має багато спільного з нашим розумом».

Відтоді, коли Джинс написав ці слова, такого ж висновку дійшли чимало інших вчених. Фізик Пол Дейвіс стверджує: «Ідеальний порядок у Всесвіті підказує сучасним астрономам, що в ньому присутній елемент задуму». А один з найвідоміших фізиків та математиків усіх часів Альберт Ейнштейн сказав: «Вже те, що [довколишній світ] можна збагнути, є чудом». Для багатьох чудо — це саме життя, зокрема основні структурні одиниці усіх організмів та людський мозок.

ДНК та мозок людини

Молекули ДНК (дезоксирибонуклеїнова кислота) є генетичним матеріалом клітинних організмів, тобто містять всю спадкову інформацію. Цю кислоту порівнюють до складної схеми чи інструкції, адже вона містить закодовану в хімічних зв’язках інформацію, що зберігається в молекулярному середовищі. Саме у ньому розшифровуються і виконуються закодовані в ДНК вказівки. А скільки інформації зберігається в ДНК? Якщо основні її одиниці, нуклеотиди, перетворити в літери алфавіту, то вони займали б, як сказано в певній праці, «понад мільйон сторінок друкованого тексту».

У більшості організмів ДНК міститься в ниткоподібних утвореннях — хромосомах, які заховані в ядрі кожної клітини. Діаметр ядра становить приблизно 5 мікрометрів *. Уявіть, уся інформація, необхідна для розвитку вашого неповторного тіла, зберігається у крихітних комірках, які можна розгледіти лише під мікроскопом! Дуже влучно висловився один вчений, сказавши, що живі організми мають «найкомпактнішу  у світі систему зберігання та відтворення інформації». У порівнянні з цією системою сучасні комп’ютерні мікросхеми та DVD-диски, які теж вміщають безліч інформації, є ніщо. Все ж ми ще багато чого не знаємо про ДНК. Про те, наскільки вона «складна, ми дізнає́мось з кожним новим відкриттям»,— сказано в журналі «Нью саєнтист» *.

Чи розсудливо приписувати такий досконалий задум та порядок сліпому випадку? Припустімо, що вам потрапила в руки складна інструкція на мільйон сторінок з майстерно зашифрованою інформацією. Хіба ви подумали б, що ця інструкція виникла сама по собі? А якби вона була такого малого формату, що прочитати її можливо тільки під потужним мікроскопом? Або ж у ній давалися б точні вказівки щодо самовідновлення та копіювання надскладного механізму з мільярдів частинок, які потрібно поєднати в конкретний час і конкретним способом. Погодьтесь, вам і в голову не прийшла б думка, що книжка написалась сама собою.

Познайомившись з останніми дослідженнями про внутрішні процеси клітини, британський філософ і колишній атеїст Ентоні Флю сказав: «Неймовірна складність процесів, необхідних для зародження життя, доводить, що над усім цим працював розум». Флю каже: «Я завжди довіряю доказам, неважливо до яких висновків вони ведуть». Цього разу вони змусили його кардинально змінити свій світогляд і повірити в Бога.

Людський мозок — ще одне диво, яке сповнює захватом багатьох вчених. Цей витвір ДНК названо «найскладнішим в цілому Всесвіті». Навіть новітні суперкомп’ютери є доволі примітивними у порівнянні з цим приблизно півторакілограмовим  рожево-сіруватим згустком нейронів та різних утворень. На думку одного невролога, чим більше вчені дізнаються про мозок і розум, «тим захопливішим і невідомішим він стає».

Завдяки мозку ми дихаємо, сміємося, плачемо, вирішуємо складні завдання, їздимо на велосипеді, пишемо вірші та захоплюємося нічним небом. Хіба могли бездумні еволюційні сили обдарувати наш мозок всіма цими здатностями?

Віра, основана на доказах

Чи потрібно вивчати мавп та інші нижчі форми життя, як це роблять еволюціоністи, аби пізнати себе? Чи розсудливіше було б шукати в Бога відповіді на свої запитання? Звичайно, люди мають дещо спільне з тваринами: ми, як і вони, їмо, п’ємо, спимо і розмножуємося. Все ж багато в чому ми відрізняємося від тварин. Здоровий глузд підказує, що своїми унікальними особливостями люди завдячують Істоті, значно вищій за нас,— самому Богу. У Біблії влучно сказано, що Бог створив людей «на Свій образ» у моральному й духовному розумінні (Буття 1:27). Спробуйте поміркувати про такі Божі риси, які згадуються в Повторення Закону 32:4; Якова 3:17, 18 та 1 Івана 4:7, 8.

Бог «зробив наш розум спроможним» досліджувати довколишній світ та віднаходити відповіді на запитання, які нас хвилюють (1 Івана 5:20). Стосовно цього фізик та лауреат Нобелівської премії Вільям Філліпс писав: «Коли я бачу порядок, логічність та красу Всесвіту, то напрошується лише один висновок — усе це створено вищим розумом. Як вчений, я захоплююся послідовністю і вражаючою простотою фізичних законів, що зміцнюють мою віру в Бога».

Приблизно дві тисячі років тому проникливий дослідник довколишнього світу написав: «[Божі] невидимі риси — віковічну силу й божественність — чітко видно ще від створення світу, оскільки вони помітні у творінні» (Римлян 1:20). Автором цих слів є християнський апостол Павло. Він був високоосвіченим і добре знав Мойсеїв Закон. Його віра ґрунтувалася на доказах, і тому Бог був реальним для нього. А любов до справедливості спонукала Павла віддати Богові належну честь за його творчі діла.

Сподіваємося, ця стаття допомогла вам побачити, наскільки розсудливо вірити в Бога. Але самої віри недостатньо. Подібно до Павла та мільйонів інших людей, нам важливо пізнавати Бога Єгову, який є духовною особою, а також його чудові риси, котрі ми віддзеркалюємо і котрі так нас притягують (Псалом 83:19; Івана 6:44; Якова 4:8).

[Примітки]

[Рамка на сторінці 24]

ЧИ МУДРО ВІДКИДАТИ БОГА ЧЕРЕЗ РЕЛІГІЙНУ ФАЛЬШ?

Чимало людей не вірить у Творця через те, що сторінки історії багатьох релігій заплямовані жахливими злочинами та зіпсуттям. Але хіба це мудро? Рой Вергес у передмові до книжки Ентоні Флю «Чи існує Бог?» пише: «Подібно як загроза поширення атомної зброї не ставить під сумнів правильності формули E=mc² *, так і розбещеність та жорстокість релігій не можуть ставити під сумнів існування Бога».

[Примітка]

[Ілюстрації на сторінці 23]

Якщо за чіткими геометричними фігурами археологи бачать діяльність людей, то хто стоїть за точністю і впорядкованістю у природі?

[Ілюстрація на сторінці 23]

Альберт Ейнштейн

[Ілюстрації на сторінках 24, 25]

ДНК — це свого роду мікроскопічна книжка з точними інструкціями для зародження життя

[Pictures on apge 25]

Людський мозок названо «найскладнішим у цілому Всесвіті»

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 22]

© The Print Collector/age fotostock