Спочатку це було в природі

«Вухо, що слухає, й око, що бачить,— Господь учинив їх обоє» (Приповістей 20:12).

НАШІ очі — це свого роду маленькі телевізійні камерами. Вони перетворюють зображення в електричні імпульси. А ці імпульси передаються по зоровому нерві до потиличної частки головного мозку, де формуються картини, які ми бачимо.

Саме око зовсім невеличке. Воно має лише 2,5 сантиметра в діаметрі та важить 7,5 грама, але будова його просто вражає. Наприклад, око оснащене окремими системами для присмеркового і яскравого світла. Тому, потрапивши в темне приміщення, ми досить швидко звикаємо до темряви. І через півгодини наші очі стають приблизно в 10 000 разів чутливіші до світла.

А завдяки чому ми можемо виразно бачити при нормальному освітленні? Наше око містить надзвичайно багато світлочутливих клітин (пікселів) — у 100 разів більше, ніж звичайна відеокамера. Велика частина цих клітин скупчена в маленькій ділянці посередині сітківки ока. Ця ділянка, завбільшки з крапку в кінці речення, називається ямкою. Саме в ній утворюється найчіткіше зображення. Але оскільки око змінює своє положення кілька разів за секунду, то здається, що ми бачимо виразно все, що попадає в поле нашого зору.

Електричні імпульси зі світлочутливих клітин передаються по нервових клітинах у напрямку до зорового нерва. Проте нервові клітини не лише передають імпульси, але й, аналізуючи їх, увиразнюють важливу інформацію та затьмарюють непотрібні деталі.

Зорову кору головного мозку можна прирівняти до найсучаснішого відеоприймача. Тут підсилюється чіткість контурів і зорові образи стають виразними. Крім того, в цій ділянці мозку відбувається аналіз імпульсів, які надходять від клітин, чутливих до основних кольорів. Завдяки цьому ми розрізняємо мільйони барв і відтінків. Також цікаво, що кожне з наших очей бачить той самий предмет по-різному, а мозок, поєднуючи ці незначні відмінності, допомагає зрозуміти, на якій відстані він розташований.

Однак і це ще не все. Уявіть собі, що ви бачите натовп людей. Від ваших очей до мозку відразу надходять електроімпульси і перетворюються там на зображення. Мозок порівнює обличчя цих людей з обличчями, які вже зафіксовані у вашій пам’яті, і ви відразу впізнаєте серед натовпу своїх друзів. Погодьтеся, усі ці процеси гідні подиву.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Око — це справжній шедевр інженерії