Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

«Я не вмер»

«Я не вмер»

«Я не вмер»

«Не стій над могилою і не ридай,

мене там нема, я не вмер, так і знай».

● Так звучить переклад рядків вірша, відомого в англомовних країнах. Він був покладений на музику і став популярною піснею. За останні десятиліття слова цього вірша приносили потіху багатьом людям по цілому світі. Впродовж років його авторство приписували різним людям. Дехто навіть стверджує, що це поховальна молитва індійців навахо.

Кілька років тому ця пісня стала в Японії музичним хітом, хоча й ви́кликала велике замішання. Японці, шануючи своїх рідних, часто приходять на їхні могили, бо вважають, що померлі продовжують там жити. Оскільки слова пісні стверджують протилежне, багато хто питає: «Де ж насправді перебувають померлі?»

Ще здавна японські буддисти дотримуються різних поховальних звичаїв, наприклад сидять біля померлого, а також проводять поминальні служби. Але більшість буддистів не можуть відповісти на запитання: «Де перебувають померлі?» або «Чи після смерті люди інших релігій та національностей потрапляють у те саме місце? Чому померлі не відповідають на прохання живих?»

Багато людей думає, що на ці питання не існує відповідей, тому шукати їх — марно витрачати час. Але вас, мабуть, цікавить: «Що стається з нами після смерті?» Де знайти відповідь на це питання? Біблія каже, що Бог створив перших чоловіка і жінку досконалими і поселив їх у чудовому саду. Вони могли жити вічно в Раю на землі, якби слухались Бога. Але вони не виявили послуху.

Тому Бог вигнав перших людей з райської домівки і перестав підтримувати їхнє життя. Він пояснив, що́ на них чекає за непослух: «Ти порох,— і до пороху вернешся». Людина була створена з пороху і врешті-решт, після смерті, повертається в порох (Буття 2:7; 3:19).

Один чоловік, який доглядає за кладовищем у місті Кофу (Японія), каже: «Я ставлю в могилу урни, повні попелу і кісток. Через п’ять років вони вже наполовину порожні, а через десять — в багатьох з них зовсім нічого немає». Наші тіла сформовані з елементів землі і з часом розкладаються на порох. Що ж залишається?

Хоча після смерті ми перестаємо існувати, наш люблячий Творець, який знає навіть про смерть кожного горобця, пам’ятає про нас (Матвія 10:29—31). Він обіцяє, що воскресить нас — поверне знову до життя. Він покличе нас і розбудить зі сну смерті (Йова 14:13—15; Івана 11:21—23, 38—44).

Якщо ви бажаєте дізнатися більше, пишіть видавцям цього журналу, які з радістю нададуть вам додаткову інформацію, або ж відвідайте наш веб-сайт www.watchtower.org.