Психологи часто пишуть, що людина проходить кілька окремих стадій горя. Однак кожен переживає втрату по-своєму. Чи різна реакція на горе означає, що хтось не сумує або заглушає своє горе? Не обов’язково. Коли людина змиряється з втратою і виливає свій жаль, їй стає легше, але не всі мають переносити горе саме так і ніяк інакше. Велику роль тут відіграють культурне середовище, в якому сформувалась людина, її темперамент, життєвий досвід, а також те, якими були обставини смерті.

Втративши когось з близьких, людині важко передбачити, які в неї будуть почуття. Проте деякі емоції і труднощі виникають майже у всіх.

Емоційне потрясіння. Про нього свідчать напади плачу, туга за померлим, різкі перепади настрою. Яскраві спогади і сни можуть посилювати болісні емоції. Однак перша реакція — шок і заперечення того, що сталося. Чоловік Тііни, Тімо, помер несподівано. Вона пригадує: «Спочатку я ніби заціпеніла і навіть не могла плакати. Від потрясіння не ставало сил дихати. Я просто не могла повірити в те, що сталося».

Напади тривоги, злості і відчуття провини. «Після смерті нашого сина Еріка, якому було всього 24 роки,— розповідає Айван,— нас з Йоландою охопила злість. Ми здивувалися, адже не вважали себе злими людьми. Крім того, нас мучило почуття провини, ми постійно запитували себе, чи зробили все, щоб допомогти сину». Алехандро, в якого дружина померла після довгої хвороби, теж вважав себе винним. Він пригадує: «Спочатку мені здавалося, що коли Бог допустив, щоб я так сильно страждав, то я, мабуть, дуже поганий. А тоді я почувався винним через те, що у всьому звинувачую Бога». Костас, слова якого наводились у першій статті, говорить: «Не раз я навіть злився на Софію за те, що вона померла. Потім я карав себе за такі думки, адже це не її вина».

Порушення уваги. Буває, що в людини з’являються дивні і нелогічні думки. Наприклад, їй може здаватися, що вона чує, бачить померлого або відчуває його присутність. Їй буває важко зосередити увагу чи пригадати щось. Тііна розповідає: «Іноді під час розмови з кимось я ловила себе на думці, що розумом я дуже далеко. Я знову і знову поверталася до подій, пов’язаних зі смертю Тімо. Від того що я не могла зосередитись, ставало ще гірше».

Небажання спілкуватись. Іноді ті, хто горює за померлим, дратуються у присутності інших, оскільки їм буває незручно і незатишно. Костас ділиться своїми почуттями: «Серед сімейних пар я почувався зайвим. Але й серед неодружених я був ніби чужим». А ось слова Йоланди, дружини Айвана: «Нестерпно було чути, як люди скаржаться на дріб’язкові, порівняно з нашими, проблеми! До того ж завжди хтось хвалився нам своїми дітьми. Я раділа за них, але в той же час слухати їх було важко. Ми з чоловіком добре розуміли, що життя триває, та в нас просто не було ні бажання, ні сил підтримувати всі ці розмови».

Збої в організмі. У тих, хто пережив смерть близької людини, буває знижений або надмірний апетит, вони втрачають або набирають вагу, страждають від безсоння або надмірної сонливості. Ось що розповідає Ерон про перший рік після батькової смерті: «Я погано спав. Щоночі я прокидався у той самий час і думав про смерть батька».

 Алехандро пригадує, що у нього діялось щось дивне зі здоров’ям: «Кілька разів я проходив обстеження, але лікар запевняв мене, що я здоровий. Думаю, недомагання були пов’язані з моїм емоційним станом». Згодом у Алехандро все минулося. Однак він правильно зробив, що звернувся до лікаря. Журба може послабити імунну систему, викликати загострення старих хвороб або розвиток нових.

Тягар необхідних справ. Айван розповів: «Про смерть Еріка нам довелося повідомляти не тільки родичів і друзів, але й інших людей, наприклад, його начальника та власника його квартири. Треба було оформити чимало документів. Потім ми перебирали Ерікові речі. Усе це вимагало нашої уваги в час, коли ми були змучені і фізично, і емоційно».

Декому стає особливо важко пізніше, коли їм доводиться залагоджувати справи, якими раніше займався померлий. Саме так було в Тііни. Ось її слова: «Всі рахунки і фінанси завжди були в руках Тімо. Тепер це впало на мої плечі, а мені і без того було тяжко. Я боялася, що не зможу всьому дати раду і нароблю помилок».

Усе сказане про труднощі й емоційні та фізичні наслідки може лякати. Так, відразу після втрати біль буває надзвичайно сильним, але якщо ви знаєте про це заздалегідь, вам буде легше з ним справитись. Пам’ятайте, не в кожного проявляються всі симптоми горя. Крім того, важливо знати, що сильні переживання, викликані смертю близької людини,— цілком нормальні.

Що відбуватиметься далі. Глибоке горе, яке ви переживаєте тепер, не триватиме вічно, з часом емоції вляжуться. Це не означає, що ви цілком звільнитесь від смутку чи забудете дорогу вам людину. Однак мало-помалу біль ставатиме вже не таким гострим. Хоча його може викликати несподіваний спогад чи особлива дата, наприклад річниця якоїсь події. Зрештою більшості людей вдається відновити емоційну рівновагу і повернутися до звичного ритму життя. Це легше вдається тим, хто має підтримку родичів та друзів і сам робить все, що може.

Скільки потрібно часу? У декого найважчий період триває кілька місяців, комусь треба один-два роки, щоб відчути покращення, а іншим потрібно ще більше часу *. Алехандро пригадує: «Мені стало легше аж через три роки».

Не вимагайте від себе забагато. Не загадуйте наперед, а живіть тим, що є сьогодні. Не порівнюйте себе з іншими і пам’ятайте, що сильний біль, який ви відчуваєте, не триватиме вічно. Проте чи можна щось зробити, щоб полегшити свій біль і вберегти себе від затяжного горювання?