ПОЗА ковчегом люди продовжували жити так, як завжди. Вони не вірили, що буде потоп, і, мабуть, ще більше насміхались. Але незабаром люди перестали сміятися.

Несподівано почав падати дощ. Вода лилася з неба зливою так, як з відра. Ной говорив людям правду! Але вже було запізно, щоб хтось увійшов до ковчега. Єгова зачинив двері.

Незабаром вода покрила всі долини. Струмки перемінились на великі ріки. Бурхливі води несли дерева й велике каміння, створюючи сильний шум. Люди дуже налякались. Вони втікали на узвишшя. Як вони жаліли, що не послухали Ноя і не ввійшли з ним до ковчега, коли двері були ще відчинені! Але тепер вже запізно.

Вода підходила все вище та вище. Протягом 40 днів і 40 ночей вода лилась з неба. Вона підносилась понад узгір’я і незабаром покрила найвищі гори. Як Бог і говорив, усі люди й тварини поза ковчегом загинули. Але ті, що в ковчезі, були в безпеці.

Ной зі своїми синами добре збудували ковчег. Вода піднімала його, і він плавав на поверхні води. Потім дощ перестав падати і почало світити сонце. Який же чудовий вид! Навколо був один великий океан. Можна було бачити тільки ковчег, що плавав на його поверхні.

Велетнів уже не було. Вони не будуть більше шкодити людям. Всі вони повмирали разом зі своїми матерями та з іншими злими людьми. Але що сталося з їхніми батьками?

Батьки тих велетнів не були такими людьми, як ми. Це були ангели, які сходили на землю й жили як люди. Отже, коли прийшов потоп, то вони не загинули разом з людьми. Покинувши свої людські тіла, які колись собі зробили, вони вернулись на небо як ангели. Але Бог не дозволив їм знову належати до його родини ангелів, і вони стали ангелами Сатани. Біблія називає їх демонами.

Бог послав вітер, і води потопу почали спадати. Через п’ять місяців ковчег спинився на вершині гори. Минуло багато днів, і люди в ковчезі могли бачити вершини гір. Води спадали все нижче й нижче.

Потім Ной випустив з ковчега чорного птаха — крука. Він трохи політав і повернувся назад до ковчега, бо ще не було сухого місця. Крук вилітав так декілька разів і завжди вертався, щоб відпочити.

Ной хотів знати, чи вода вже спала з поверхні землі, і тому випустив з ковчега голубку. Але голубка теж вернулася, бо не знайшла сухого місця. Ной випустив її другий раз, і цього разу голубка вернулася з листком оливкового дерева в дзьобі. Ной зрозумів, що води вже почали спадати. Він третій раз випустив голубку, та на цей раз вона, знайшовши сухе місце, не повернулася до ковчега.

Тепер Бог звернувся до Ноя і сказав: «Вийди з ковчега. Візьми з собою родину й тварин». У ковчезі вони перебували більше року. Ми можемо уявити собі, як вони раділи, що вийшли з нього й залишилися живими!