САУ́Л знову старається схопити Давида. Він бере 3000 найкращих воїнів і вирушає на його пошуки. Давид, почувши про це, посилає вивідачів, щоб дізнатись, де буде таборувати вночі Сау́л зі своїм військом. Тоді Давид питає двох слуг: «Котрий з вас піде зі мною в табір Сау́ла?»

«Я піду»,— відповідає Авіша́й. Авіша́й — син Давидової сестри Церуї. Коли Сау́л і його слуги сплять, Давид і Авіша́й підкрадаються до табору. Вони беруть Сау́лів спис і глечик, що лежать при його голові. Ніхто не бачить і не чує їх, тому що всі міцно сплять.

Дивись на Давида й Авіша́я. Вони втекли і тепер безпечно стоять на пагорку. Давид кричить до начальника ізраїльського війська: «Авне́ре, чому ж ти не охороняєш свого пана, царя? Дивись! Де ж його спис і глечик?»

Сау́л прокидається. Він пізнає Давидів голос і питає: «Чи це ти, Давиде?» Бачиш там внизу Сау́ла й Авне́ра?

«Так, пане мій, царю»,— відповідає Давид Сау́лові. Тоді Давид питає: «Навіщо ж ти гонишся, щоб схопити мене? Яке зло я тобі зробив? Ось спис твій, царю. Нехай прийде один із твоїх слуг і візьме його».

«Я згрішив,— признає Сау́л.— Я нерозумно поводився». При цьому Давид відходить, а Сау́л вертається додому. Але Давид сказав у серці своїм: «Колись я попадусь у його руки — і він уб’є мене. Мушу втекти до филистимського краю». Давид так і робить. Йому вдається перехитрити филистимлян так, начебто він вже є по їхній стороні.

Трохи пізніше филистимляни виступають проти Ізраїлю. У бою гине Сау́л і Йоната́н. Давид дуже сумує через це і складає гарну пісню, в якій є такі слова: «Сумую за тобою, брате мій, Йоната́не. Який же улюблений ти був для мене!»

Після цього Давид повертається в Ізраїль до міста Хевро́на. Між людьми, які вибрали собі царем Сау́лового сина Іш-Бошета, і прихильниками Давида точиться війна. Зрештою Давидові слуги перемагають. Давид має 30 років, коли його роблять царем. Сім з половиною років він царює в Хевро́ні. Ось декотрі з синів, що народились у нього: Амно́н, Авесало́м і Адо́нія.

Настав час, коли Давид і його військо ідуть захопити гарне місто Єрусалим. Йоа́в, другий син Давидової сестри Церуї, очолює війну. Тому Давид нагороджує Йоа́ва і робить його начальником свого війська. Тепер Давид починає царювати в Єрусалимі.