ОЙ, ОЙ! Здається, Даниїл у великій небезпеці. Але леви не завдають йому шкоди! Знаєш чому? Хто ж вкинув Даниїла до цих левів? Зараз дізнаємось.

Над Вавилоном тепер царює Да́рій. Він дуже любить Даниїла за його доброту і мудрість. Да́рій настановляє Даниїла управителем над усім своїм царством. Інші урядники почали заздрити Даниїлові — через те він і потрапив до лев’ячої ями.

Вони, приступивши до Да́рія, сказали: «Ми всі нарадились, царю, щоб ти прийняв закон, згідно з яким 30 днів ніхто не повинен молитися до жодного бога або людини,— тільки до тебе. Якщо хтось не послухає тебе, то нехай буде вкинутий до лев’ячої ями». Да́рій не знає, чому вони домагаються такого закону. Але йому сподобалась така думка, й він ухвалює цей закон. А закон змінити не можна.

Даниїл, довідавшись про цей закон, іде додому й молиться так, як завжди. Ті погані чоловіки знали, що Даниїл не перестане молитись до Єгови. Вони радіють тому, що, здається, їхній план позбутись Даниїла матиме успіх.

Коли цар Да́рій дізнався, чому вони хотіли видати цей закон, то дуже засумував. Але він не може змінити його, отже мусить розпорядитись, щоб Даниїла вкинули до лев’ячої ями. Цар побажав Даниїлові: «Нехай Бог твій, якому ти служиш, врятує тебе».

Да́рій дуже розтривожився й не міг спати тієї ночі. Наступного ранку він поспішив до лев’ячої ями. Ти можеш бачити його на цьому малюнку. Він кличе: «Даниїле, слуга живого Бога! Чи Бог, якому ти служиш, міг урятувати тебе від левів?»

«Бог послав свого ангела,— каже Даниїл,— і позакривав пащі левам, так що вони не пошкодили мені».

Цар дуже радіє. Він наказує вивести Даниїла з ями. Тоді він повелів, щоб тих поганих чоловіків, які старались убити Даниїла, вкинули до левів. А вони не досягнули ще до дна ями, як леви похапали їх і поторощили всі їхні кості.

Тоді цар Да́рій наказує всім людям свого царства: «Нехай кожен шанує Даниїлового Бога. Він чинить великі чудеса. Він урятував Даниїла від левів, вони не з’їли його».