1, 2. а) Якою притчею Ісус наголосив на невірності єврейських релігійних провідників? б) Чого Ісусова притча вчить про юнацькі роки?

ЗА КІЛЬКА днів перед своєю смертю Ісус поставив групі єврейських релігійних провідників запитання, що примусило їх задуматися: «Як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: «Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику!» А той відповів і сказав: «Готовий, панотче»,— і не пішов. І, прийшовши  до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: «Я не хочу». А потім покаявся, і пішов. Котрий же з двох учинив волю батькову?» Єврейські провідники відповіли: «Останній» (Матвія 21:28—31).

² Ісус наголошував тут на невірності єврейських провідників. Вони були подібні до першого сина — обіцяли чинити Божу волю, але не дотримали обіцянки. Багато батьків скажуть, що Ісусова притча базувалася на доброму розумінні сімейного життя. Як Ісус чудово показав, деколи важко визначити, що́ молоді люди мають на умі, чи передбачити, які будуть їхні наступні дії. Часто у юнацькі роки людина приносить багато клопоту, але вона виростає і стає відповідальною, шановною особою. Про це слід пам’ятати, обговорюючи проблему юнацького бунту.

3. Чому батькам не слід спішити називати свою дитину бунтарем?

³ Час від часу можна почути про підлітків, які відкрито бунтуються проти своїх батьків. Ви, можливо, навіть особисто знаєте сім’ю, в якій підліток, здається, зовсім відбився від рук. Однак не завжди легко встановити, чи дитина є бунтарем. Крім того, інколи важко зрозуміти, чому деякі діти бунтуються, а інші — навіть з тої самої сім’ї — ні. Що робити батькам, коли вони підозрюють, що їхня дитина росте справжнім бунтарем? Аби відповісти на це запитання, спершу треба з’ясувати, хто такий бунтар.

4—6. а) Хто такий бунтар? б) Про що слід пам’ятати батькам, коли їхня дитина підліткового віку інколи не слухається?

⁴ Просто кажучи, бунтар — це особа, яка свідомо й послідовно виявляє до вищої влади непослух  чи опір, а також зневагу. Звичайно, «до юнакового серця глупота прив’язана» (Приповістей 22:15). Тому всі діти інколи противляться батьківській чи іншій владі. Це особливо стосується юнацького віку — часу фізичного та емоційного розвитку. Зміни викликають стрес у житті кожної людини, а в юнацькому віці змін дуже багато. Ваш син чи дочка виходить з дитячого віку і стає на дорогу до зрілості. Ця обставина деколи спричиняє проблеми між батьками та їхніми дітьми підліткового та юнацького віку. Часто батьки підсвідомо намагаються сповільнити процес переходу, тоді як підлітки хочуть приспішити його.

⁵ Підлітки-бунтарі відкидають цінності своїх батьків. Але пам’ятайте, що кілька випадків непослуху не роблять дитину бунтарем. Подібно і з духовними справами: деякі діти спершу майже або зовсім не виявляють зацікавлення біблійною правдою, але вони не обов’язково є бунтарями. Батькам не слід поспішно вішати ярлик на свою дитину.

⁶ Чи всі молоді люди бунтуються проти батьківської влади у юнацькі роки? Ні. Навпаки, докази свідчать про те, що лише меншість підлітків та юнаків удається до серйозного бунту. Але все одно виникають запитання: що робити з дитиною, яка вперто і послідовно бунтується? Які можуть бути причини такого бунту?

7. Як сатанинське оточення може спонукати дитину до бунту?

⁷ Головною причиною бунту є сатанинське оточення у світі. «Ввесь світ лежить у владі лукавого» (1 Івана 5:19, УКУ). Світ під владою Сатани розвинув шкідливу культуру, з якою християни змушені  стикатися (Івана 17:15). Сьогоднішня культура вульгарніша, небезпечніша і порочніша, ніж культура минулого (2 Тимофія 3:1—5, 13). Якщо батьки не вчать, не попереджують і не захищають своїх дітей, юні особи можуть легко піддатися впливу «духа, що діє тепер у синах бунту» (Ефесян 2:2, Хом.). У цьому відіграє свою роль тиск з боку ровесників. Біблія каже: «Хто товаришує з безумним, той лиха набуде» (Приповістей 13:20). Так само, хто товаришує з людьми, охопленими духом цього світу, той, мабуть, теж буде під впливом цього духу. Молодим людям треба допомагати, коли хочемо, щоб вони розуміли, що слухняність побожним принципам є основою найкращого способу життя (Ісаї 48:17, 18).

8. Які фактори можуть бути причиною юнацького бунту?

⁸ Іншою причиною бунту може бути атмосфера в сім’ї. Наприклад, якщо батько чи матір є алкоголіком, зловживає наркотиками чи застосовує насилля до свого подружнього партнера, діти у такій сім’ї можуть виростати з викривленим поглядом на життя. Навіть у відносно спокійних домах може статися бунт, коли дитина відчуває, що батьки не цікавляться нею. Однак юнацький бунт не завжди спричиняється зовнішніми факторами. Деякі діти відвертаються від батьківських цінностей незважаючи на те, що їхні батьки застосовують побожні принципи і до великої міри захищають їх від навколишнього світу. Чому? Можливо, через ще інший корінь наших проблем — людську недосконалість. Павло сказав: «Через одного чоловіка [Адама] ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Римлян 5:12). Адам  був себелюбним бунтарем, і він залишив усім своїм нащадкам поганий спадок. Деякі підлітки та юнаки вибирають той самий шлях бунту, яким пішов їхній прабатько.

9. Які крайнощі у вихованні дітей можуть довести дитину до бунту?

⁹ Ще одна обставина, яка доводить підлітків та юнаків до бунту,— це неврівноважений підхід батьків до справи виховання дітей (Колосян 3:21). Деякі добросовісні батьки суворо обмежують і дисциплінують своїх дітей. Інші — поблажливі, вони не дають вказівок, які захищали б їхніх дітей. Не завжди легко знайти рівновагу між цими двома крайнощами. До того ж різні діти мають різні потреби. Одним може бути потрібно більше нагляду, ніж іншим. Проте два біблійні приклади допоможуть зрозуміти, чому небезпечно впадати в крайнощі чи то в бік суворості, чи поблажливості.

10. Чому Ілій був поганим батьком, хоча, мабуть, вірним первосвящеником?

¹⁰ Ілій, первосвященик у стародавньому Ізраїлі, був батьком. Він служив 40 років і, без сумніву, добре знав Божий Закон. Мабуть, Ілій досить вірно сповняв свої священицькі обов’язки і, можливо, навіть старанно навчав Божого Закону своїх синів, Хофні та Пінхаса. Однак Ілій був занадто поблажливим до них. Хофні та Пінхас служили священиками, але вони були «люди негідні», яких цікавило тільки задоволення свого апетиту і неморальних бажань. Проте коли вони чинили ганебні речі на святому місці, Ілій не мав мужності усунути їх від священицького служіння. Він лише легко  докоряв їм. Такою поблажливістю Ілій більше шанував своїх синів, ніж Бога. У результаті його сини збунтувалися проти чистого поклоніння Єгові й цілий дім Ілія зазнав нещастя (1 Самуїла 2:12—17, 22—25, 29; 3:13, 14; 4:11—22).

11. Чого батьки можуть навчитися з поганого прикладу Ілія?

¹¹ Ілієві діти вже, мабуть, були дорослими, коли сталися ті події, але ця історія підкреслює, наскільки небезпечно стримуватися від покарання дітей. (Порівняйте Приповістей 29:21). Деякі батьки плутають любов з поблажливістю і не встановлюють ясних, послідовних та поміркованих правил. Навіть коли порушуються Божі принципи, вони не застосовують покарання, що свідчило б про їхню любов. Через таку поблажливість їхні діти зрештою можуть знехтувати батьківською чи будь-якою іншою владою. (Порівняйте Екклезіяста 8:11).

12. Яку помилку допустив Рехав’ам у застосуванні влади?

¹² Рехав’ам, останній цар об’єднаного ізраїльського царства, є прикладом іншої крайності у застосуванні влади. Він не був добрим царем. Рехав’ам успадкував країну, в котрій люди були незадоволені тягарем, який поклав на них батько Рехав’ама Соломон. Чи Рехав’ам виявив розуміння? Ні. Коли делегація від народу попросила його скасувати деякі деспотичні вимоги, він не послухався поради старших, зрілих радників і наказав зробити ярмо людей ще тяжчим. Його зарозумілість спровокувала бунт десяти північних племен, і царство було розірване на дві частини (1 Царів 12:1—21; 2 Хронік 10:19).

13. Як батьки можуть уникнути помилки Рехав’ама?

¹³ Батьки можуть навчитися важливих принципів з біблійної історії про Рехав’ама. Їм потрібно  «шукати Єгову» в молитві й переглянути свої методи виховання у світлі біблійних принципів (Псалом 105:4, НС). «Насильство чинить мудрого дурним»,— говориться в Екклезіяста 7:7 (Хом.). Добре продумані обмеження не тільки дають підліткові можливість розвиватися, але й захищають його від лиха. Однак дітей не слід виховувати в атмосфері настільки жорстокій і суворій, що вони не мали б можливості розвивати в розумних межах почуття впевненості в собі. Коли батьки намагаються знайти рівновагу між належною свободою і твердими, чітко визначеними обмеженнями, більшість підлітків будуть менш схильні до бунту.

14, 15. Як батькам слід ставитися до того, що їхня дитина розвивається?

¹⁴ Хоча батьки з радістю спостерігають, як їхня дитина росте і дорослішає, вони можуть непокоїтися,  коли вона починає переходити від залежності до самостійності. Не дивуйтесь, якщо протягом цього перехідного періоду дитина деколи веде себе вперто або відмовляється співпрацювати. Пам’ятайте, що метою християнських батьків має бути виховання зрілих, стійких і відповідальних християн. (Порівняйте 1 Коринтян 13:11; Ефесян 4:13, 14).

¹⁵ Хоч би як важко було батькам, їм слід залишити звичку негативно реагувати на будь-яку просьбу дитини про більшу самостійність. Дитині потрібно у здоровий спосіб розвивати свою особистість. Деякі діти навіть у відносно юному віці починають виявляти досить зрілі погляди.  Наприклад, Біблія говорить про молодого царя Йосію: «Бувши ще юнаком [приблизно 15 років], розпочав він звертатися до Бога батька свого Давида». Цей видатний підліток явно був відповідальною людиною (2 Хронік 34:1—3).

16. У міру того як діти отримують більше відповідальностей, що їм слід дати відчути?

¹⁶ Однак свобода несе з собою відповідальність. Тому давайте своїй дорослішій дитині відчути наслідки деяких її рішень і дій. Принцип «що тільки людина посіє, те саме й пожне» однаковою мірою стосується і дорослих, і підлітків (Галатів 6:7). Дітей неможливо оберігати все життя. А що, коли ваша дитина хоче зробити щось зовсім небажане? Як відповідальні батьки, ви мусите сказати «ні». І хоча ви можете пояснити причини, ніщо не повинне перемінити ваше «ні» у «так». (Порівняйте Матвія 5:37). Проте старайтеся, щоб ваше «ні» було сказане спокійно і розсудливо, бо «лагідна відповідь гнів відвертає» (Приповістей 15:1).

17. Які потреби підлітків повинні задовольняти батьки?

¹⁷ Молодій людині потрібен захист, який дають послідовні виховні заходи, навіть якщо вона не завжди погоджується з обмеженнями і правилами. Дитина відчуває розчарування, коли правила часто змінюються в залежності від того, як себе почуває в даний момент батько чи мати. Крім того, коли підлітки отримують підбадьорення і необхідну допомогу, щоб справлятися із сором’язливістю, нерішучістю і невпевненістю в собі, з віком вони, мабуть, стануть більш рішучими. Дуже цінують підлітки, коли їм виявляють довір’я, яке вони заслужили. (Порівняйте Ісаї 35:3, 4; Луки 16:10; 19:17).

18. Які факти про підлітків можуть потішити батьків?

 ¹⁸ Батьків може потішити той факт, що коли в домі є мир, стабільність і любов, то з дітьми, як правило, все в порядку (Ефесян 4:31, 32; Якова 3:17, 18). Подумайте, навіть у сім’ях з такими проблемами, як алкоголізм, насилля чи якийсь інший шкідливий вплив, багато дітей виростають чудовими людьми. Тому, коли у вашому домі підліток почувається захищеним і знає, що тут він завжди знайде любов, тепло й увагу,— навіть якщо це супроводжується поміркованими обмеженнями і виховними заходами в гармонії з біблійними принципами,— дуже ймовірно, що він виросте людиною, якою ви зможете пишатися. (Порівняйте Приповістей 27:11).

19. У той час як батьки повинні привчати юнака до дороги його, яку відповідальність має дитина?

¹⁹ Добре виховання, безумовно, відіграє́ велику роль. У Приповістей 22:6 говориться: «Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не вступиться з неї». Але чи можливо робити це з дітьми, які мають серйозні проблеми, незважаючи на те що їхні батьки добрі? Так. Слова приповісті слід розуміти у світлі інших віршів, які наголошують відповідальність дитини слухати і слухатися своїх батьків (Приповістей 1:8). Щоб досягнути гармонії в сім’ї, батьки й діти повинні співпрацювати у застосуванні біблійних принципів. Якщо такої співпраці немає — будуть труднощі.

20. Які дії були б мудрими з боку батьків, коли дитина прогрішиться через необачність?

²⁰ Як повинні реагувати батьки, коли їхня дитина підліткового віку прогрішиться і потрапить у  скрутне становище? Особливо у такий час дітям потрібна допомога. Якщо батьки пам’ятають, що вони мають справу з недосвідченим юнаком, їм буде легше стриматись. Павло радив зрілим членам збору: «Як людина й упаде в який прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідности» (Галатів 6:1). Батьки можуть дотримуватися цієї поради, маючи справу з дитиною, яка прогрішилася через необачність. І хоча слід чітко пояснити, чому такі вчинки неправильні і як можна уникнути повторення їх у майбутньому, батьки повинні дати зрозуміти, що поганою є неправильна поведінка, а не дитина. (Порівняйте Юди 22, 23).

21. Беручи за приклад християнський збір, як повинні реагувати батьки, коли їхня дитина вчинить серйозний гріх?

²¹ Що, коли правопорушення юної особи дуже серйозне? У такому випадку дитині потрібна особлива допомога і вміле керівництво. Коли член збору вчинить серйозний гріх, його заохочують покаятися і попросити допомоги у старійшин (Якова 5:14—16). Якщо він кається, старійшини допомагають йому відновити духовність. У сім’ї відповідальність за підлітка, який прогрішився, належить батькам, хоча й може виникнути потреба обговорити справу зі старійшинами. Безперечно, коли дитина вчинила тяжкий гріх, батьки не будуть намагатися приховати це від старійшин.

22. Який погляд Єгови повинні наслідувати батьки, коли їхня дитина вчинить серйозний гріх?

²² Коли дитина має серйозні проблеми, це нелегке випробування для її батьків. Через емоційне замішання у батьків може виникнути бажання наговорити гнівних погроз своїй неслухняній дитині,  але це тільки озлобить її. Пам’ятайте, що від того, як з молодою особою поведуться у цей критичний час, може залежати її майбутнє. Пам’ятайте також, що Єгова був готовий простити, коли його люди збочували,— якщо б вони тільки покаялися. Послухайте його сердечних слів: «Прийдіть, і будемо правуватися,— говорить Господь: коли ваші гріхи будуть як кармазин,— стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця,— то стануть мов вовна вони!» (Ісаї 1:18). Який чудовий приклад для батьків!

23. Як діяти батькам, коли їхні діти серйозно згрішать, і чого їм слід уникати?

²³ Отже, намагайтеся заохотити неслухняну дитину змінитися. Шукайте добрих порад у досвідчених батьків та старійшин збору (Приповістей 11:14). Старайтеся не діяти імпульсивно, не говорити і не робити нічого такого, через що дитині було б важко знову звернутися до вас. Уникайте неконтрольованого гніву й озлобленості (Колосян 3:8). Не поспішайте здаватись (1 Коринтян 13:4, 7). Хоча ви ненавидите зло, не відвертайтеся від дитини і не озлоблюйтеся на неї. А найголовніше, подавайте дітям добрий приклад і зберігайте свою віру в Бога міцною.

24. Яка невтішна ситуація деколи виникає у християнській сім’ї і як на неї слід реагувати батькам?

²⁴ У деяких випадках стає ясно, що юнак остаточно вирішив збунтуватися і повністю відкинути християнські цінності. Тоді батькам слід зосередитися на решті сім’ї. Вважайте, щоб не спрямувати всю свою енергію на дитину, яка збунтувалася, і не занехаяти інших дітей. Замість того  щоб приховувати проблему від решти членів сім’ї, обговоріть з ними справу наскільки вважаєте слушним і в підбадьорливий спосіб. (Порівняйте Приповістей 20:18).

25. а) Дотримуючись прикладу християнського збору, який крок батьки, можливо, будуть змушені зробити, коли дитина стає упертим бунтарем? б) Про що слід пам’ятати батькам, коли хтось із їхніх дітей стає на шлях бунту?

²⁵ Апостол Іван сказав про непоправного бунтаря у зборі: «Не приймайте до дому його, і не вітайте його» (2 Івана 10). Можливо, батьки відчують необхідність подібної позиції, якщо дитина досягла повноліття і стає на шлях повного бунту. Хоч би як важко було батькам, деколи такий крок є необхідним для захисту решти сім’ї. Родині потрібен ваш захист і нагляд. Тому і надалі підтримуйте чітко визначені, однак помірковані, правила поведінки. Спілкуйтеся з іншими дітьми. Цікавтеся їхніми справами у школі і в зборі. Також дайте їм знати, що, хоча ви не похвалюєте бунтарських дій їхнього брата чи сестри, у вас немає до нього чи до неї ненависті. Засуджуйте погані вчинки, а не дитину. Двоє синів Якова своїм жорстоким вчинком стягнули осуд на цілу сім’ю, однак Яків прокляв не їх, а їхній буйний гнів (Буття 34:1—31; 49:5—7).

26. Що може потішити сумлінних батьків, якщо хтось із їхніх дітей стає бунтарем?

²⁶ Можливо, ви почуваєтеся винними в тому, що сталося у вашій сім’ї. Але якщо ви щиро робили все від вас залежне, з усіх сил дотримуючись порад Єгови, непотрібно надмірно картати себе. Нехай вас потішає факт, що досконалих батьків немає і що ви сумлінно намагалися бути добрими батьками. (Порівняйте Дії 20:26). Справжній бунтар  може бути великим випробуванням для сім’ї. Якщо це сталося у вашій родині, будьте переконані, що Бог розуміє вас і що він ніколи не залишає своїх відданих слуг (Псалом 27:10). Отже постановіть зберегти ваш дім тихою духовною гаванню для решти дітей, якщо вони у вас є.

27. На що можуть завжди надіятися батьки дитини-бунтаря, пам’ятаючи притчу про блудного сина?

²⁷ Крім того, ніколи не втрачайте надії. Ваші колишні зусилля дати правильне виховання можуть зрештою вплинути на серце дитини, яка відбилася від дому, і спонукати її опам’ятатися (Екклезіяста 11:6). У декотрих християнських сім’ях виникали проблеми, подібні до вашої, і батьки дочекалися повернення своїх дітей-бунтарів, як той батько з Ісусової притчі (Луки 15:11—32). Подібне може трапитись і вам.