1—3. а) Який важкий тягар ніс псалмоспівець Давид і як він знайшов потіху для свого стривоженого серця? б) Який тягар ми можемо нести через гріх, але в чому Єгова запевняє нас?

 «ПРОВИНИ мої переросли мою голову,— написав псалмоспівець Давид,— як великий тягар, вони тяжчі над сили мої. Обезсилений я й перемучений тяжко» (Псалом 38:5, 9). Давид знав, яким важким тягарем може бути нечисте сумління. Але він знайшов потіху для свого стривоженого серця. Цей чоловік розумів: хоча Єгова ненавидить гріх, він не має ненависті до грішника, якщо той по-справжньому розкаюється і покидає свою неправильну поведінку. Повністю впевнений, що Єгова готовий виявити милосердя розкаяним людям, Давид сказав: «Ти, Господи... вибачливий [«готовий прощати», НС]» (Псалом 86:5).

² Коли ми грішимо, то докори сумління також можуть стати для нас непосильним тягарем. Такий стан корисний. Він може спонукати зробити необхідні кроки і виправити помилки. Проте існує небезпека, що почуття провини поглине нас. Серце, яке себе осуджує, може твердити, що Єгова не простить нам, хоч би як ми розкаювались. Якщо почуття провини починає ‘пожирати’ нас, Сатана може докладати зусиль, щоб ми здалися: почувались, ніби в очах Єгови ми нічого не варті, непридатні для служіння йому (2 Коринтян 2:5—11).

³ Чи Єгова справді так вважає? Зовсім ні! Адже одна з граней величезної любові Єгови — це прощення. У своєму Слові він запевняє нас: коли щиро, від усього серця, розкаюємось, він готовий прощати (Приповістей 28:13). Аби позбутись враження, що прощення Єгови отримати неможливо, розгляньмо, чому і як він прощає.

4. Що Єгова пам’ятає про нашу природу і як це впливає на його ставлення до нас?

⁴ Єгова усвідомлює наші обмеження. «Знає Він створення наше, пам’ятає, що ми — порох»,— говориться в Псалмі 103:14. Він не забуває: ми створені з пороху і через недосконалість нам притаманні слабкості. Думка про те, що Бог знає «створення наше», нагадує про біблійний уривок, в якому Єгову порівняно з гончарем, а нас — із глиняними посудинами, котрі він формує a (Єремії 18:2—6). Цей Великий Гончар пом’якшує своє ставлення до нас, беручи до уваги слабкість нашої грішної природи і те, як ми реагуємо на його вказівки.

5. Як книга Римлян описує міцність хватки, яку мають лещата гріха?

⁵ Єгова розуміє, наскільки могутній гріх. У його Слові говориться, що гріх — це велика сила і що він тримає людину, мов у лещатах. Наскільки міцна хватка цих лещат? У книзі Римлян апостол Павло пояснює: ми перебуваємо «під гріхом» так само, як воїни під командуванням воєначальника (Римлян 3:9); гріх ‘панує’ над людством (Римлян 5:21); він «живе» в нас (Римлян 7:17, 20); його «закон» постійно діє всередині людини і, по суті, намагається керувати її поведінкою (Римлян 7:23, 25). Як же міцно гріх тримає нашу недосконалу плоть! (Римлян 7:21, 24).

6, 7. а) Як Єгова ставиться до тих, хто з розкаяним серцем просить про його милосердя? б) Чому не можна зловживати Божим милосердям?

⁶ Отже, Єгова знає, що ми не можемо бути цілковито слухняними йому, хоч би як щиро прагнули цього. Він з любов’ю запевняє нас: якщо з розкаяним серцем будемо просити в нього милосердя, він простить нам. У Псалмі 51:19 говориться: «Жертва Богові — зламаний  дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже». Коли серце «зламане та упокорене» тягарем провини, Єгова його ніколи не відкине, тобто не відвернеться від нього.

⁷ Але чи з огляду на це ми можемо зловживати Божим милосердям, виправдовуючи свої гріхи людською гріховною природою? Зовсім ні! Єгова не керується лише емоціями. Його милосердя має межі. Він аж ніяк не прощатиме тим людям, які бездушно й свідомо грішать, не виявляючи жодного каяття (Євреїв 10:26). Проте коли він бачить серце, що кається, то готовий простити. Розгляньмо тепер кілька прикладів, як Біблія яскраво описує цю чудову грань любові Єгови.

8. Що Єгова фактично робить, коли прощає наші гріхи, і в чому ми можемо бути впевнені?

⁸ Каючись, Давид сказав: «Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї... і провину мого гріха Ти простив» (Псалом 32:5). Слово «простив» — це переклад єврейського слова, основне значення якого «піднімати» або «нести». У цьому вірші воно вказує на те, що Бог забирає «вину, гріх, правопорушення». Тож Єгова фактично підняв Давидові гріхи і відніс їх, тобто забрав. Звичайно, завдяки цьому почуття провини, яке мав Давид, послабилось (Псалом 32:3). Ми також можемо бути цілковито впевненими, що Бог забирає гріхи тих, хто шукає його прощення на основі віри у викупну жертву Ісуса (Матвія 20:28).

9. Наскільки далеко від нас Єгова кладе наші гріхи?

⁹ Давид ужив ще один яскравий вислів, щоб описати прощення Єгови: «Як далекий від заходу схід, так Він віддалив від нас наші провини» (Псалом 103:12). Наскільки далеко схід від заходу? У певному розумінні схід завжди лежить якнайдалі від заходу, ці сторони світу ніколи не сходяться. За оцінками одного вченого,  той вислів означає «так далеко, як тільки можливо; наскільки це можна уявити». Натхнені слова Давида свідчать про те, що, коли Єгова прощає, він кладе наші гріхи якомога далі, тобто так далеко від нас, як тільки можемо уявити.

10. Коли Єгова прощає, чому не потрібно боятися, що будемо залишатись заплямленими гріхом решту свого життя?

¹⁰ Ви колись пробували усунути пляму зі світлого одягу? Мабуть, незважаючи на всі зусилля, пляму й далі було видно. Зверніть увагу, як Єгова описує свою спроможність прощати: «Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими, як сніг; коли б, мов кармазин, були червоні, стануть, як вовна» (Ісаї 1:18, Хом.). Слово «багряниця» вказує на густо-червоний, пурпуровий колір b. А словом, перекладеним як «кармазин»,  називали один з найбільш насичених кольорів фарбованого сукна (Наума 2:4). Нам ніколи не вдасться усунути плями гріха власними силами. Але Єгова може взяти гріхи, подібні до багряниці чи кармазину, і зробити їх білими, як сніг чи нефарбована вовна. Коли Бог прощає, не потрібно боятися, що будемо залишатись заплямленими гріхом решту свого життя.

11. В якому розумінні Єгова кидає наші гріхи за свою спину?

¹¹ Після того як Бог пощадив Єзекію, зціливши його від смертельної хвороби, цей чоловік склав зворушливу пісню вдячності. У ній знаходимо такі слова: «Ти кинув за спину Свою всі гріхи мої» (Ісаї 38:17). Згідно з цими словами, Єгова бере гріхи розкаяного правопорушника і кидає їх за себе, де він більше не бачить їх і не помічає. Як говорить одне джерело, ідею цих слів можна передати так: «Ти зробив [мої гріхи] такими, неначе їх ніколи й не було». Хіба ж це не потішає?

12. Як пророк Михей показує, що, прощаючи, Єгова усуває наші гріхи назавжди?

¹² Пророк Михей, описуючи обітницю про відновлення, виразив переконаність, що Єгова простить провини свого розкаяного народу: «Хто Бог, як ти, що... даруєш переступ останкові твого спадкоємства? (...) Ти кинеш у глибінь моря всі гріхи їхні» (Михея 7:18, 19, Хом.). Уявіть, що означали ці слова для людей, які жили в біблійні часи. Чи була якась можливість повернути річ, вкинуту «у глибінь моря»? Отже, слова Михея показують, що, прощаючи, Єгова усуває наші гріхи назавжди.

13. Що означають Ісусові слова: «Прости нам довги наші»?

¹³ Ісус проілюстрував міру прощення Єгови на прикладі стосунків між позикодавцями та боржниками. Він заохочував молитися: «Прости нам довги наші» (Матвія 6:12). Отже, Ісус прирівняв наші гріхи до довгів, тобто боргів (Луки 11:4). Коли ми грішимо, то стаємо «боржниками» Єгови. Згідно з одним довідником, грецьке дієслово, перекладене як «прощати», означає  «відпускати, відмовлятись від боргу, не вимагаючи його сплати». Коли Єгова прощає, він ніби скасовує борг, інакше його було б залічено на наш рахунок. Тому розкаяні грішники можуть з цього черпати для себе потіху. Єгова ніколи не вимагатиме сплати боргу, який він уже скасував! (Псалом 32:1, 2).

14. Яку картину викликає в уяві вислів: «Щоб ваші гріхи були стерті»?

¹⁴ Міру прощення Єгови описано ще в Дії 3:19 (Хом.): «Покайтеся і наверніться, щоб ваші гріхи були стерті». Останнє слово у цьому вірші — це переклад грецького дієслова, яке може означати «витирати... скасовувати або знищувати». На думку декотрих учених, цей вислів асоціюється зі стиранням чогось написаного. Як це було можливо? Чорнило, яке зазвичай використовували у давнину, виготовляли із суміші вугілля, ґлею і води. Якщо не проходило багато часу, то написане таким чорнилом можна було стерти мокрою губкою. Завдяки цій чудовій ілюстрації ми можемо уявити, яким є милосердя Єгови. Коли Бог прощає наші гріхи, можна сказати, що він бере губку і стирає їх.

15. Що Єгова хоче, аби ми знали про нього?

¹⁵ Тож поміркуймо над усіма цими прикладами. Єгова хоче, аби ми знали: він дійсно готовий простити наші гріхи, коли бачить, що ми щиро розкаюємось. Не треба боятися, що він згадає про ці гріхи у майбутньому. Візьмімо до уваги ще один факт, який Біблія виявляє стосовно величезного милосердя Єгови,— прощаючи, він забуває.

16, 17. Як розуміти біблійне повідомлення про те, що Єгова забуває наші гріхи? Чому ви так відповідаєте?

¹⁶ Щодо тих, хто вступив у нову угоду, Єгова пообіцяв: «Їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха» (Єремії 31:34). Чи це означає, що, коли Єгова  прощає, він більше не в стані пригадати гріхи? Навряд чи це так. Біблія розповідає про гріхи багатьох людей, кому Єгова простив, у тому числі Давида (2 Самуїла 11:1—17; 12:13). Безперечно, Єгова й досі пам’ятає про вчинені ними гріхи. Оповіді про гріхи цих осіб, а також про їхнє каяття та Боже прощення були збережені для нашого пожитку (Римлян 15:4). Як же тоді розуміти біблійний вислів, що Єгова не ‘згадує’ гріхів людей, яким прощає?

¹⁷ Єврейське дієслово, перекладене як «згадувати», означає не тільки пригадувати минуле. У «Теологічному словнику Старого Завіту» (англ.) зазначається, що це слово має «додатковий підтекст, який вказує на вживання необхідних заходів». Отже, у цьому значенні  «згадувати» гріх також означає вживати певних заходів проти грішників (Осії 9:9). Але, кажучи: «Гріха їхнього не згадуватиму більше», Бог запевняє, що, коли він простить розкаяним грішникам, то в майбутньому ніколи не притягне їх до відповідальності за скоєні гріхи (Єзекіїля 18:21, 22). Єгова забуває у тому значенні, що він не згадує наших гріхів знову й знову — не обвинувачує і не карає за них. Хіба не потішає думка про те, що наш Бог прощає і забуває?

18. Чому, отримавши прощення, розкаяний провинник не повинен сподіватися, що його буде звільнено від усіх наслідків неправильної поведінки?

¹⁸ Так, Єгова готовий прощати, але чи це означає, що розкаяний грішник звільняється від усіх наслідків своєї неправильної поведінки? Зовсім ні. Неможливо грішити, не нашкодивши собі. Павло написав: «Що тільки людина посіє, те саме й пожне» (Галатів 6:7). Деяких наслідків своїх учинків не вдасться уникнути. Але це не означає, що, простивши, Єгова посилає нам нещастя. Коли виникають труднощі, християнин не повинен думати: «Мабуть, Єгова карає мене за колишні гріхи» (Якова 1:13). Однак слід зазначити, що Бог не захищає нас від усіх наслідків наших неправильних учинків. Розлучення, небажана вагітність, хвороби, що передаються статевим шляхом, а також втрата довір’я та поваги — до всього цього може призвести гріх. Пригадайте, що, навіть простивши Давидові гріхи, пов’язані з Вірсавією та Урією, Єгова не захистив цього царя від трагічних наслідків його поведінки (2 Самуїла 12:9—12).

19—21. а) Як закон, записаний в Левит 5:20—26, допомагав потерпілому та кривднику? б) Коли ми, згрішивши, образили когось, які вчинки з нашого боку потішать Єгову?

¹⁹ Наші гріхи можуть мати й інші наслідки, особливо якщо через них комусь було завдано образи. Розгляньмо,  наприклад, 6-й розділ книги Левит. Тут Мойсеїв Закон розглядає ситуацію, коли ізраїльтянин вчинив серйозне правопорушення: незаконно привласнив собі речі ближнього, пограбувавши або вдавшись до вимагання чи шахрайства. При цьому він заперечує свою вину, навіть наважується дати неправдиву клятву. Свідчення сторін суперечать одне одному. Проте пізніше кривдник відчуває докори сумління і зізнається у гріху. Щоб отримати Боже прощення, він повинен зробити ще три кроки: повернути привласнене, заплатити потерпілому штраф у розмірі 20 відсотків вартості вкраденої речі та принести барана у жертву за провину. Далі закон говорить: «Священик очистить його перед Господнім лицем, і буде йому прощено» (Левит 5:20—26).

²⁰ Цей закон був виявом Божого милосердя. Він допомагав потерпілому, який отримував назад свою власність і, безперечно, відчував велике полегшення, коли кривдник зрештою визнавав свій гріх. Водночас закон допомагав кривднику, який, слухаючись голосу сумління, врешті визнавав свою провину і вживав заходів, щоб виправити заподіяне зло. Якщо ж він не робив цього, то про Боже прощення не могло бути й мови.

²¹ Хоча ми не перебуваємо під Мойсеєвим Законом, він допомагає нам осягнути думки Єгови, скажімо, зрозуміти його погляд на прощення (Колосян 2:13, 14). Якщо своїм гріхом ми образили когось, але робимо все, що в наших силах, аби виправити ситуацію, це буде потішати Бога (Матвія 5:23, 24). Для цього іноді потрібно зізнатись у своєму гріху, визнати вину і навіть попросити вибачення у потерпілого. Тоді на основі Ісусової жертви можемо просити в Єгови прощення та відчувати, що він нас простив (Євреїв 10:21, 22).

22. Чим може супроводжуватись прощення Єгови?

²² Як і кожен люблячий батько, Єгова може простити, але разом з тим вжити певних виховних заходів (Приповістей  3:11, 12). Розкаяному християнину, можливо, доведеться залишити привілей служіння старійшиною чи службовим помічником або повночасним благовісником. Йому, напевно, буде боляче втратити на певний період привілеї, якими він дорожив. Проте це не означає, що Єгова не простив йому. Слід пам’ятати: покарання від Бога є доказом його любові. Якщо приймемо до серця й застосуємо те, чого він нас навчає шляхом покарання, це піде нам тільки на користь (Євреїв 12:5—11).

23. Чому ніколи не варто думати, що Єгова не виявить до нас милосердя, і чому ми повинні прощати так, як він?

²³ Як же приємно усвідомлювати, що наш Бог «готовий прощати»! Можливо, у минулому ми робили помилки, але не варто думати, що Єгова не виявить до нас милосердя. Якщо ми по-справжньому каємось, робимо все, аби виправити наслідки скоєного зла, і палко молимося про прощення на основі Ісусової пролитої крові, то можемо бути абсолютно впевнені: Єгова простить нам (1 Івана 1:9). Тож у стосунках одні з одними наслідуймо Бога, прощаючи так, як він. Зрештою, якщо Єгова, який не грішить, з любов’ю прощає нам, то хіба ми, грішні люди, не повинні робити все можливе, аби прощати одні одним?