ЧИ ХОТІЛОСЯ б тобі робити все, що заманеться? Чи бажаєш ти іноді, щоб жодна людина тобі нічого не наказувала? Скажи чесно, чи виникають у тебе такі бажання? (...)

Але подумай, що для тебе краще? Чи дійсно мудро робити все, що заманеться? А може, краще слухатися тата і мами? (...) Бог каже, що батьків треба слухатися, і для цього є вагомі причини. Подивімося, чи вдасться нам зрозуміти ті причини.

Скільки тобі років? (...) А скільки років твоєму татові? (...) Скільки років мамі, бабусі та дідусю? (...) Це значить, що вони живуть набагато довше, ніж ти. А чим довше живе людина, тим більше у неї часу для навчання. З кожним роком можна більше почути, побачити і зробити. Тому-то молоді можуть вчитися від старших.

Чи ти знаєш хлопчика або дівчинку, молодших за тебе? (...) Хто знає більше, ти чи вони? (...) А чому ти знаєш більше? (...) Тому що довше живеш. У тебе було більше часу чогось навчитися, ніж у молодших дітей.

 А хто живе довше за тебе, за мене, за всіх людей? (...) Бог Єгова. Він знає більше, ніж ти, і більше, ніж я. Коли він наказує нам щось робити, не сумнівайся — так треба робити, навіть якщо це нелегко. Чи знаєш, що одного разу навіть Великому Вчителю було важко слухатися? (...)

Якось Бог попросив Ісуса зробити щось дуже складне. Як ми бачимо на малюнку, Ісус молився про це. Він молився так: ‘Якщо хочеш,— забери від мене цю чашу’. Ці слова Ісуса показують, що виконувати Божу волю не завжди легко. Але якими словами Ісус закінчив молитву? Чи тобі відомо? (...)

Ісус завершив свою молитву так: «Не Моя, а Твоя нехай станеться воля» (Луки 22:41, 42). Авжеж, Ісус хотів, щоб виконувалася воля Бога, а не його. Тому він робив не те, що сам вважав найкращим, а те, чого від нього очікував Бог.

Чого можна навчитися з молитви Ісуса? (...) Ми навчаємося, що треба завжди робити те, що каже Бог, навіть коли це нелегко. Але ми навчаємося ще чогось. Знаєш чого? (...) Що Бог та Ісус — це не одна і та сама особа, як говорять деякі люди. Бог Єгова старший за Ісуса і знає більше, ніж його Син.

Коли ми слухаємося Бога, то показуємо, що любимо Його. У Біблії читаємо: ‘Любити Бога — означає виконувати його заповіді’ (1 Івана 5:3). Як бачиш, нам усім треба слухатися Бога. А ти хочеш його слухатися? (...)

 Розгорнімо нашу Біблію і подивімося, який наказ Бог дає дітям. Ми прочитаємо, що каже Біблія в Ефесян 6-й розділ, 1, 2 і 3-й вірші. Там говориться: «Діти,— слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливе! «Шануй свого батька та матір» — це перша заповідь з обітницею,— «щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній».

Отже, бачиш, сам Бог Єгова говорить тобі слухатися тата і мами. А що означає «шанувати» їх? Це означає, що ти повинен їх поважати. Бог обіцяє, що, коли будеш слухатися батьків, то буде тобі «добре».

Я розповім тобі історію про людей, які врятували своє життя завдяки слухняності. Ці люди жили давним-давно у великому місті Єрусалимі. Більшість мешканців Єрусалима не слухалися Бога, тому Ісус попереджав, що Бог зруйнує їхнє місто. Ісус також сказав: якщо вони любитимуть те, що правильне, то врятуються. Він говорив: ‘Коли ви побачите військо довкола Єрусалима, тоді знайте, що близько його знищення. Тоді втікайте з Єрусалима в гори’ (Луки 21:20—22).

Так-от, як і сказав Ісус, до Єрусалима підступили війська, щоб напасти на нього. Римські солдати оточили місто з усіх боків. Потім вони чомусь пішли геть. Більшість людей вважали, що небезпека минула. Тому вони залишилися в місті. Але що наказував Ісус? (...) Що б ти зробив, якби жив тоді в Єрусалимі? (...) Ті, хто по-справжньому вірив в Ісуса, покинули свої домівки й утекли в гори, подалі від Єрусалима.

Минув цілий рік, а з Єрусалимом так нічого й не сталося. І другого року нічого не сталося. І третього  року нічого не сталося. Можливо, деякі люди думали, що ті, хто пішов з міста, вчинили нерозумно. Та потім, аж на четвертий рік, римські війська повернулися. Знову вони оточили Єрусалим. Проте тоді втікати було запізно. На цей раз солдати зруйнували місто. Більшість людей в місті загинули, а ті, що вижили, потрапили в полон.

Однак що ж сталося з тими, хто послухався Ісуса? (...) Вони залишилися живими. Вони були далеко від Єрусалима. Тому-то з ними не трапилося нічого поганого. Слухняність була для них захистом.

А чи може слухняність захистити тебе? (...) Батьки, мабуть, забороняють тобі бавитися на дорозі. Чому? (...) Тому що ти можеш попасти під машину. Але, можливо, одного разу ти подумаєш: «Зараз на дорозі машин немає.  Зі мною нічого не станеться. Інші діти бавляться на дорозі, і з ними нічого не стається».

Саме так дехто розмірковував у Єрусалимі. Після того як римські війська відійшли, здавалося, небезпека минула. Інші люди теж залишилися в місті. Тож навіщо було втікати? Вони не послухалися попередження і лишилися. Через це втратили життя.

Розгляньмо ще один приклад. Ти колись бавився сірниками? (...) Мабуть, цікаво спостерігати за вогником, коли горить сірник. Однак бавитися сірниками небезпечно. Може загорітися весь будинок, а ти можеш померти!

Пам’ятай, недостатньо бути слухняним тільки час від часу. Треба слухатися завжди, і тоді слухняність справді буде твоїм захистом. А хто говорить тобі: «Діти,— слухайтеся своїх батьків»? (...) Це говорить Бог. Не забувай: він говорить це тому, що любить тебе.