1—3. а) Назви один з дарів Єгови і поясни, як люди іноді зловживають ним. б) Як користуватися даром мови, щоб перебувати в Божій любові?

УЯВИ що ти зробив подарунок близькому другові або родичу. Що б ти відчув, якби дізнався, що він свідомо користується ним неправильно? Скажімо, ти подарував йому автомобіль, а згодом з’ясувалося, що він їздив на ньому, нехтуючи усіма правилами, завдаючи іншим шкоду. Хіба тобі не було би прикро?

² Здатність розмовляти — це подарунок Єгови. Бог дає нам «кожен добрий дар, кожен досконалий дарунок» (Якова 1:17). Завдяки дару мови, який відрізняє нас від тварин, ми можемо ділитися з іншими не тільки думками, а й почуттями. Однак, як і з автомобілем у нашому прикладі, іноді цим даром зловживають. Як же боляче Єгові, коли люди говорять необережно і ранять одне одного словами!

³ Для того щоб перебувати в Божій любові, нам треба користуватися даром мови так, як хотів би той, хто його дав. Єгова чітко пояснив, яка мова йому подобається. У Божому Слові говориться: «Нехай з ваших уст не виходить жодне гниле слово, а лише добре, яке при потребі може зміцнити, принести  пожиток слухачам» (Ефесян 4:29). Поговорімо про те, чому нам слід пильнувати, коли ми говоримо, якої мови слід уникати і як зміцняти словами інших.

4, 5. Як деякі біблійні прислів’я описують силу слова?

⁴ Стримувати свого язика потрібно в першу чергу тому, що слова мають велику силу. У Прислів’я 15:4 говориться: «Лагідна мова — дерево життя, а перекручені слова доводять до відчаю» *. Як вода відживляє дерево, так і лагідна мова відсвіжує дух того, хто її чує. А перекручені слова можуть зламати чийсь дух. Справді, наші слова мають владу ранити чи зціляти (Прислів’я 18:21).

⁵ Силу слова яскраво описано також в іншому прислів’ї: «Дехто словом бездумним коле, як мечем» (Прислів’я 12:18). Бездумні слова, сказані поспішно, завдають глибоких душевних ран і руйнують стосунки. Мабуть, і твоє серце боліло від ударів, завданих словесним мечем. З іншого боку, в тому ж прислів’ї сказано: «Язик мудрих — мов ліки». Обдумані слова  людини, яка має Божу мудрість, лікують зранене серце і відновлюють стосунки. Чи ти відчував цілющу силу доброго слова? (Прочитай Прислів’я 16:24.) Розуміючи, яку силу мають слова, ми, безумовно, хочемо говорити так, щоб лікувати інших, а не ранити.

6. Чому дуже важко контролювати свій язик?

⁶ Попри всі наші старання ми не зможемо повністю контролювати свій язик. Отже, друга причина, з якої ми повинні стримувати свого язика, полягає в тому, що гріх і недосконалість підштовхують нас до зловживання мовою. Слова походять із серця, а «людське серце... схильне до зла» (Буття 8:21; Луки 6:45). Тому стримувати язик украй важко. (Прочитай Якова 3:2—4.) Хоча ми не можемо досконало контролювати свій язик, все ж ми маємо працювати над тим, щоб робити це ліпше. Подібно до плавця, який намагається піднятись угору по річці і мусить боротися з течією, ми повинні безупинно вести боротьбу з грішною схильністю ранити інших своїм язиком.

7, 8. Яку відповідальність перед Єговою ми несемо за наші слова?

⁷ По-третє, контролювати свій язик потрібно тому, що за свої слова ми відповідаємо перед Єговою. Те, як ми говоримо, впливає не тільки на наші стосунки з іншими, але й на думку Єгови про нас. У Якова 1:26 сказано: «Якщо хтось вважає, що правильно поклоняється Богу, але не стримує язика, то він обманює своє серце і його поклоніння даремне» *. Як було сказано в попередньому розділі, те, що ми говоримо, тісно пов’язане з поклонінням Богові. Якщо ми не  контролюємо свого язика і сиплемо дошкульними, отруйними словами, усі наші хороші вчинки в очах Бога будуть нічого не вартими. Завжди пам’ятаймо про це! (Якова 3:8—10).

⁸ Як бачимо, в нас є вагомі причини стримувати свого язика. Перш ніж розглянути, як зміцняти інших словами, поговорімо, яка мова є цілком неприйнятною для правдивих християн.

9, 10. а) Які слова люди сьогодні часто вживають? б) Чому нам слід цуратися непристойної мови? (Дивись примітку.)

⁹ Непристойна мова. Сьогодні люди вживають лайливі, нецензурні слова та інші види непристойної мови на кожному кроці. Багатьом вони потрібні, щоб надати емоційності сказаному. А дехто має настільки обмежений словниковий запас, що не може нічого сказати без непристойних слів. Гумористи часто смішать людей, використовуючи вульгарні жарти з сексуальним підтекстом. Але насправді у непристойній мові немає нічого смішного. Приблизно 2000 років тому апостол Павло під натхненням порадив збору в Колоссах відкинути «непристойні слова» (Колоссян 3:8). Збору в Ефесі Павло написав, що «непристойні жарти» не повинні навіть згадуватися серед правдивих християн (Ефесян 5:3, 4).

¹⁰ Така мова огидна Єгові і тим, хто його любить. Любов до Єгови спонукує нас цуратися непристойної мови. Перераховуючи «учинки плоті», Павло згадав «нечистоту», яка може виявлятись і в мові (Галатів 5:19—21). Це дуже серйозна справа. Якщо християнин попри те, що йому не раз робили зауваження, не розкаюється і далі використовує відверто вульгарну,  принизливу і брудну мову, його можуть виключити зі збору *.

11, 12. а) Що таке плітки і як вони можуть стати шкідливими? б) Чому служителям Бога не можна поширювати наклепів?

¹¹ Шкідливі плітки і наклепи. Плітка — це непідтверджена чутка про когось або про чиєсь життя. Чи завжди погано говорити про особисті справи інших? Ні, якщо ми просто ділимось позитивною або корисною інформацією, наприклад, розповідаємо, хто недавно охрестився чи кому потрібне підбадьорення. У I столітті християни щиро цікавилися благополуччям одне одного і обмінювались важливими відомостями про одновірців (Ефесян 6:21, 22; Колоссян 4:8, 9). Але плітки можуть бути шкідливими, якщо люди, переповідаючи їх, перекручують факти чи розголошують приватні справи. А ще гірше, коли плітки переростають у наклепи, які завжди завдають великої шкоди. Наклеп — це «неправда, поширювана з метою знеславити, зганьбити, заплямувати кого-, що-небудь». Фарисеї, приміром, зводили злісні наклепи, щоб знеславити Ісуса (Матвія 9:32—34; 12:22—24). Наклеп часто веде до суперечок (Прислів’я 26:20).

¹² Єгова ніколи не буде ставитися поблажливо до людей, які використовують дар мови, щоб знеславлювати інших або спричиняти незгоди. Він ненавидить тих, хто «сіє між братами суперечки»  (Прислів’я 6:16—19). Грецьким словом діа́болос, що означає «наклепник», названо Сатану. Він є «Дияволом», тобто тим, хто зводить злісні наклепи на Бога (Об’явлення 12:9, 10). Ми, безумовно, не хочемо використовувати мову, яка, по суті, зробить нас схожими на Диявола. У зборі немає місця наклепам, котрі підштовхують до таких учинків плоті, як «незгоди» та «розбрат» (Галатів 5:19—21). Тому, перш ніж передавати новини про когось, запитай себе: чи це правда? Чи буде це добре з мого боку, якщо я перекажу їх? Чи варто взагалі комусь про це говорити? (Прочитай 1 Фессалонікійців 4:11.)

13, 14. а) Як образлива мова впливає на людей? б) Що таке лихослів’я і чому можна сказати, що лихослов наражає себе на небезпеку?

¹³ Образлива мова. Як ми вже говорили, слова можуть ранити. Звичайно, через недосконалість кожен з нас час від часу говорить те, про що потім жалкує. Однак у Біблії сказано, що християнам не можна вживати образливу мову ані в сім’ї, ані в зборі. Апостол Павло наставляв християн: «Відкиньте всіляку озлобленість, гнів, лютість, крик та образливу мову, а також усе, що завдає шкоди» (Ефесян 4:31). Словосполучення «образлива мова» перекладають також словами «лайка», «хула», «лихослів’я» і «зневага». Образлива мова — а це можуть бути дошкульні прізвиська та постійна різка критика — принижує гідність людини і породжує в ній почуття нікчемності. Така мова особливо згубно впливає на чутливі і довірливі серця дітей (Колоссян 3:21).

¹⁴ Біблія категорично засуджує лихослів’я, тобто вживання зневажливих, грубих слів і виразів. Той, хто звик лихословити інших, наражає себе на небезпеку, адже лихослова можуть вилучити зі збору, якщо  він не відгукується на неодноразові спроби допомогти йому змінитись. Окрім того, якщо він не виправиться, то може втратити і перспективу жити під правлінням Царства (1 Коринфян 5:11—13; 6:9, 10). Отже, цілком очевидно, що ми не зможемо залишатись у Божій любові, якщо маємо звичку говорити щось нехороше, неправдиве чи неприємне. Така мова має руйнівний вплив.

15. Яка мова зміцняє інших?

¹⁵ Як нам користуватися даром мови так, щоб це подобалось нашому Творцю? Пригадаймо, що Біблія закликає нас говорити слово «добре, яке при потребі може зміцнити» (Ефесян 4:29). Єгові приємно, коли ми говоримо слова, які зміцнюють, заохочують і підбадьорюють інших. Щоб знайти такі слова, треба подумати. Біблія не містить докладних правил, за якими треба говорити, немає в ній і набору шаблонів для визначення, що саме вважати здоровою мовою (Тита 2:8). Щоб говорити те, що зміцняє, треба пам’ятати про три прості, але важливі ознаки підбадьорливої мови: вона має бути здоровою, правдивою і лагідною. Розгляньмо кілька прикладів, які показують, як підбадьорювати і зміцняти словами. (Дивись інформацію в рамці  «Чи мої слова зміцняють інших?».)

16, 17. а) Чому варто хвалити інших? б) За що можна хвалити інших у зборі та в сім’ї?

¹⁶ Щира похвала. Єгова та Ісус розуміють, наскільки важливою є похвала (Матвія 3:17; 25:19—23; Івана 1:47). Нам як християнам теж слід щиро хвалити інших. Чому? «Слово, сказане у слушний час,— яке ж воно добре!» — говориться у Прислів’я 15:23.  Подумай: хіба тобі не подобається, коли тебе щиро хвалять? Чи похвала не підбадьорює і не зігріває твоє серце? Слова похвали говорять тобі, що тебе помітили, до тебе небайдужі і що твої зусилля не були даремні. Похвала допомагає повірити у свої сили і спонукує ще старанніше трудитися в майбутньому. Якщо похвала подобається тобі, то чому б не старатися хвалити інших? (Прочитай Матвія 7:12.)

¹⁷ Намагайся помічати в людях хороше і хвалити їх за це. Наприклад, можна похвалити брата, який виступив з добре підготовленою промовою, юнака, який ставить перед собою духовні цілі, або ж сестру, яка попри обмеження, пов’язані з похилим віком, завжди приходить на зібрання. Щира похвала може зворушити їхні серця і духовно зміцнити. У сім’ях чоловікам і дружинам важливо чути одне від одного слова сердечної похвали і подяки (Прислів’я 31:10, 28). Особливо дітям необхідно відчувати, що їх помічають і цінують. Похвала для них, немов сонячне світло і вода для квітів. Батьки, шукайте нагод хвалити своїх дітей за старання і хороші риси характеру. Такі слова можуть додати дітям сміливості і впевненості та ще більше заохотити їх добре поводитись.

18, 19. Чому нам слід, не шкодуючи сил, підбадьорювати і потішати одновірців і як це робити?

¹⁸ Підбадьорення і потіха. Єгова піклується пригніченими і приниженими (Ісаї 57:15). У своєму Слові він закликає нас «підбадьорювати... одне одного» і «втішати пригнічених» (1 Фессалонікійців 5:11, 14). Можемо не сумніватись, що Бог помічає та цінує наші старання підбадьорювати й потішати засмучених братів і сестер.

 ¹⁹ Як же зміцнити одновірця, який впав духом або чимось пригнічений? Не думай, що ти мусиш вирішити його проблему. Найчастіше вистачає простих слів. Запевни засмучену людину в тому, що ти переживаєш за неї і співчуваєш їй. Запропонуй разом помолитись; у своїй молитві ти міг би благати Єгову, щоб він допоміг цій людині зрозуміти, наскільки сильно він любить її, а також як сильно її люблять інші (Якова 5:14, 15). Скажи, що вона дуже потрібна у зборі і її дуже цінують (1 Коринфян 12:12—26). Прочитай підбадьорливий біблійний вірш, щоб показати, що Єгова піклується нею особисто (Псалом 34:18; Матвія 10:29—31). Якщо ти виділиш достатньо часу, щоб поділитися «добрим словом», і будеш говорити від щирого серця, то пригнічена особа відчує, що її люблять і що вона потрібна. (Прочитай Прислів’я 12:25.)

20, 21. Завдяки чому наша порада буде корисною?

²⁰ Корисні поради. Усі ми недосконалі, тому кожному з нас потрібні поради. У Прислів’я 19:20 сказано: «Прислу́хайся до поради і прийми повчання, щоб у майбутньому стати мудрим». Поради можуть давати не тільки старійшини. Батьки наставляють дітей (Ефесян 6:4). Духовно зрілі сестри можуть давати поради  молодим жінкам (Тита 2:3—5). З любові до інших ми намагатимемось давати поради так, аби нікого не принижувати. Що нам у цьому допоможе? Розгляньмо три фактори, завдяки яким порада принесе найбільшу користь: підхід і спонуки того, хто дає пораду, джерело поради і те, як її дають.

²¹ Наскільки корисною буде порада багато в чому залежить від людини, яка її дає. Коли тобі легше прислухатися до поради? Мабуть, коли знаєш, що хтось дає тобі пораду тому, що дбає про тебе, а не тому, що роздратований чи має якісь приховані мотиви. Чи не повинен і ти мати такий же підхід та спонуки, коли даєш пораду? Крім того, хороша порада ґрунтується на Божому Слові (2 Тимофія 3:16). Незалежно від того, чи ми цитуємо безпосередньо з Біблії, вона повинна бути джерелом кожної нашої поради. Пам’ятаючи про це, старійшини не будуть нав’язувати своїх поглядів. Вони також не будуть перекручувати або підлаштовувати біблійні вірші, щоб складалося враження, ніби Біблія підтримує їхні погляди. Порада принесе більше користі, якщо її дати правильно. Легше прислухатися до поради, яка «приправлена» лагідністю і не принижує гідності (Колоссян 4:6).

22. Як ти будеш використовувати свій дар мови?

²² Звичайно, мова — це безцінний дар від Бога. Любов до нього спонукуватиме нас належно послуговуватись цим даром і не зловживати ним. Пам’ятаймо, що наші слова мають велику силу — силу зміцняти або ранити. Намагаймося використовувати мову так, як хоче наш Творець,— для зміцнення інших. Тоді наша мова буде приємною для тих, хто нас оточує і допоможе нам перебувати в Божій любові.