1, 2. а) Що намагалися зробити релігійні лідери з проповідницькою працею і як на це зреагували апостоли? б) Чому апостоли не корилися забороні проповідувати?

 МИНУВ лише тиждень після П’ятидесятниці 33 року н. е. Сатана вирішив, що це слушний момент напасти, аби знищити зовсім молодий християнський збір у Єрусалимі. Сатана негайно вплинув на релігійних провідників так, щоб вони заборонили проповідування про Царство. Але апостоли продовжували відважно проповідувати, і багато чоловіків та жінок «повірили в Господа» (Дії 4:18, 33; 5:14).

² Противники розсердились і завдали нового удару — ув’язнили всіх апостолів. Однак уночі ангел Єгови відчинив в’язничні двері, і зранку апостоли знову проповідували. Христових послідовників ще раз затримали та привели до правителів, які звинуватили їх у порушенні заборони проповідувати. На це апостоли сміливо заявили: «Ми повинні підкорятися передусім владі Бога, а не людей». Їхні слова так розлютили правителів, що вони захотіли «вбити апостолів». А втім, у той критичний момент Гамаліїл, шанований усіма вчитель Закону, застеріг: «Добре подумайте... Не чіпайте цих чоловіків, а ліпше залишіть їх у спокої». На диво, правителі послухались його і відпустили апостолів. Що далі робили ті вірні чоловіки? Вони продовжували відважно та «безупинно навчати й звіщати добру новину про Христа Ісуса» (Дії 5:17—21, 27—42; Присл. 21:1, 30).

3, 4. а) Який випробуваний метод Сатана використовує для нападу на Божий народ? б) Що ми розглянемо у цьому і в двох наступних розділах?

³ Ця судова справа у 33 році н. е. була першою, але далеко не останньою в довгому списку випадків, коли влада переслідувала християнський збір (Дії 4:5—8; 16:20; 17:6, 7). За нашого часу Сатана далі підштовхує противників правдивої релігії до того, щоб вони спонукували правителів забороняти нашу проповідницьку працю. Противники висувають різноманітні звинувачення, ніби Божий народ порушує закони. Одне з таких звинувачень полягає в тому, що ми є порушниками громадського порядку. Інші звинувачення такі: ми заколотники,  ми спритні торгаші. У слушні моменти наші брати звертаються до судів, аби довести, що такі звинувачення фальшиві. Які результати це принесло? Як рішення судів, що були прийняті кілька десятиліть тому, впливають особисто на вас? Варто ознайомитися з деякими судовими справами і побачити, як вони досі допомагають «захищати і законно утверджувати добру новину» (Філ. 1:7).

⁴ У цьому розділі обговорюється те, як ми обороняли своє право вільно проповідувати. Два наступні розділи розповідають про кілька юридичних баталій, які допомогли нам і далі не належати світові та жити згідно з нормами Царства.

5. Чому наприкінці 1930-х років арештовували проповідників Царства і що вирішили стосовно цього відповідальні брати?

⁵ Наприкінці 1930-х років посадовці багатьох міст і штатів у США намагалися змусити Свідків Єгови звертатись за дозволом або ліцензією на наше проповідницьке служіння. Проте брати не звертались за такими ліцензіями, адже всяку ліцензію можна скасувати. Крім того, брати вважали, що жоден уряд не має права перешкоджати виконанню Ісусового наказу, даного християнам,— проповідувати звістку про Царство (Марка 13:10). Як результат, сотні проповідників Царства були заарештовані. Тому ті, хто брав провід у нашій організації, вирішили звернутись до суду. Вони бажали довести, що держава накладала незаконні обмеження на право Свідків вільно сповідувати свою релігію. І ось 1938 року стався випадок, який привів до знаменного судового рішення.

6, 7. Який випадок стався з сім’єю Кантвелл?

⁶ Того року у вівторок зранку 26 квітня п’ять спеціальних піонерів вирушили на цілий день проповідувати в місті Нью-Гейвен (штат Коннектикут). Це були 60-літній брат Ньютон Кантвелл, його дружина Естер та їхні три сини — Генрі, Рассел і Джессі. Насправді вони були готові до того, що, можливо, затримаються там довше, ніж один день. Чому? Бо раніше їх кілька разів арештовували, і вони розуміли, що це може повторитися знову. Але такі побоювання не послабили їхньої рішучості проповідувати звістку про Царство. Вони приїхали у Нью-Гейвен двома машинами. За кермом першої, завантаженої біблійною літературою і портативними патефонами, сидів Ньютон, за кермом другої — його 22-літній син Генрі. Як вони й сподівались, уже через годину їх зупинила поліція.

⁷ Першим був заарештований 18-літній Рассел, далі — Ньютон та Естер. Їхній син Джессі, якому тоді було 16, звіддалік побачив, як поліція забрала його батьків і брата.  Генрі проповідував в іншому кінці міста, тож Джессі залишився сам. Попри це він узяв патефон і продовжив своє служіння. Через якийсь час двоє католиків погодились послухати платівку з промовою брата Рутерфорда за назвою «Вороги». Слухаючи промову, вони не на жарт розізлились і хотіли вдарити Джессі, але він спокійно від них пішов. Невдовзі його зупинив полісмен, і Джессі теж опинився під вартою. Поліція висунула звинувачення брату Кантвеллу з синами, а сестрі Кантвелл — ні. Їх було взято на поруки і того ж дня звільнено.

8. Чому суд визнав Джессі Кантвелла винним у порушенні громадського порядку?

⁸ Через кілька місяців, у вересні 1938 року, родина Кантвелл постала перед судом першої інстанції у Нью-Гейвені. Ньютона, Рассела і Джессі звинуватили у тому, що вони випрошували пожертви, не маючи на це ліцензії. Попри апеляцію до Верховного суду штату Коннектикут Джессі визнали винним у порушенні громадського порядку. На якій підставі? Два католики, які слухали промову на платівці, засвідчили у суді, що вона ображала їхню релігію і дратувала їх. Щоб зняти ці звинувачення, відповідальні брати з нашої організації подали апеляцію до Верховного суду США — найвищої судової інстанції країни.

9, 10. а) Яке рішення виніс Верховний суд у справі родини Кантвелл? б) Чим та перемога важлива для нас?

 ⁹ Слухання почалось 29 березня 1940 року. Голова суду Чарльз Х’юз та вісім інших членів суду заслухали доводи, які представив брат Гейден Ковінґтон, юрист Свідків Єгови a. Коли головний прокурор штату Коннектикут виклав свої аргументи, аби довести, що Свідки порушували громадський спокій, один суддя запитав: «Чи правда, що коли Христос Ісус проповідував, то його слова сприймали негативно?» Головний прокурор відповів: «Так, і наскільки я пам’ятаю зі своєї Біблії, там також написано, що́ за це зробили з Ісусом». Дуже влучно було сказано! Таким способом головний прокурор мимоволі прирівняв Свідків до Ісуса, а державу — до тих, хто Ісуса звинувачував. Тож 20 травня 1940 року Верховний суд одноголосно виніс рішення на користь Свідків.

¹⁰ Чому це рішення стало таким важливим? Воно ще більше затвердило право Свідків Єгови вільно сповідувати свою релігію. Отож ні федеральна, ні місцева влада, ні уряд штату не мали права законом обмежувати релігійну свободу. Крім того, Верховний суд визнав, що Джессі своєю діяльністю «не... порушував громадський спокій та порядок». Рішення суду чітко підтвердило той факт, що Свідки Єгови не є порушниками громадського порядку. Для Божих служителів це стало визначною юридичною перемогою. А чим та перемога важлива для нас? Один юрист, який є Свідком, пояснює: «Право вільно сповідувати нашу релігію без страху перед несправедливими обмеженнями дозволяє нам, Свідкам Єгови, нині ділитися звісткою надії з людьми, котрі живуть у нашій місцевості».

11. Яку кампанію розгорнули наші брати в Канаді і чому?

¹¹ Протягом 1940-х років Свідки Єгови в Канаді зазнавали лютої протидії. Тому 1946 року, щоб оповістити громадськість про порушення державою права на свободу віросповідання, наші брати організували 16-денну кампанію з розповсюдження трактатів «Палаюча ненависть Квебеку до Бога й Христа й свободи — це ганьба цілої Канади». Це був 4-сторінковий трактат з детальним описом організованих духівництвом масових безпорядків. У ньому розповідалось про звірства поліції і напади юрби на Свідків Єгови в провінції Квебек. «Незаконні арешти свідків Єгови продовжуються,— говорилось у трактаті.— У Великому Монреалі зареєстровано приблизно 800 обвинувачень проти свідків Єгови».

12. а) Як противники зреагували на кампанію? б) У якому злочині звинувачували наших братів? (Дивіться також примітку).

¹² Прем’єр-міністр Квебеку, Моріс Дюплессі, який тісно співпрацював з римо-католицьким кардиналом Вільневом, гостро зреагував на кампанію та оголосив Свідкам  «нещадну війну». Кількість судових переслідувань швидко подвоїлась і сягнула 1600. Одна піонерка пригадувала: «Поліція так часто нас заарештовувала, що ми перестали рахувати». Свідків, яких ловили під час розповсюдження трактатів, звинувачували як злочинців у поширенні «підривного наклепу» b.

13. Кого було першим звинувачено як заколотників і що постановив суд?

¹³ У 1947 році брат Еме́ Буше́ зі своїми дочками, 18-літньою Жізель та 11-літньою Люсіль, були першими, кого звинуватили як заколотників. Вони розповсюджували трактати «Палаюча ненависть Квебеку» неподалік від своєї ферми у пагористій околиці на південь від міста Квебек. Важко собі уявити, що ці вісники могли бути порушниками громадського порядку. Брат Буше́, смиренний і лагідний, спокійно працював на власній невеликій фермі та інколи приїздив до міста на своїй двоколісній бричці. Все ж його сім’я зазнала деяких знущань, про котрі йшлось у трактаті. Суддя суду першої інстанції, який ненавидів Свідків, відмовився прийняти доводи, що засвідчували невинність сім’ї Буше́. Навпаки, він зайняв позицію сторони обвинувачення, яка твердила, ніби трактат розбурхує ненависть, а значить Буше́ треба визнати винними. Тож суддя хотів, по суті, довести: говорити правду — це злочин! Еме́ і Жізель були визнані винними як заколотники, і навіть мала Люсіль провела два дні замкненою у камері. Брати подали апеляцію до Верховного суду Канади, найвищої судової інстанції країни, і суд погодився розглянути цю справу.

14. Як брати у Квебеку діяли упродовж років переслідувань?

¹⁴ А тим часом наші відважні брати і сестри у Квебеці продовжували проповідувати про Царство попри жорстокі та брутальні напади, і це нерідко приносило чудові результати. Так за чотири роки після кампанії, яка відбулась у 1946 році, кількість Свідків у Квебеку зросла від 300 до 1000 вісників c.

15, 16. а) Яке рішення виніс Верховний суд Канади у справі сім’ї Буше́? б) Як ця перемога вплинула на братів та інших людей?

¹⁵ У червні 1950 року Верховний суд Канади в повному складі з дев’яти суддів розглянув справу Еме́ Буше́. Через шість місяців, 18 грудня, суд виніс рішення на нашу користь. Чому? Брат Ґлен Хау, юрист від Свідків, пояснив, що суд погодився з доводами захисту, згідно з якими «підривна діяльність» — це підбурення до насилля або заколоту проти уряду. Але трактат «не містив жодного підбурення, а отже, був законною формою свободи слова». Брат Хау додав: «Я на власні очі побачив, як Єгова подарував нам перемогу» d.

¹⁶ Рішення Верховного суду стало гучною перемогою Божого Царства! Воно скасувало підставу для всіх інших 122 справ, які чекали розгляду і стосувалися Свідків  у Квебеку, також звинувачених у поширюванні підривного наклепу. Крім того, рішення суду означало, що громадяни Канади і Британської Співдружності тепер можуть вільно висловлювати свою стурбованість діями влади. А найважливіше те, що ця перемога зупинила напад церкви та уряду Квебеку на свободи Свідків Єгови e.

17. Як деякі уряди намагаються контролювати нашу проповідницьку діяльність?

¹⁷ Сучасні служителі Єгови, подібно до ранніх християн, «не торгують Божим словом». (Прочитайте 2 Коринфян 2:17). Все ж деякі уряди намагаються контролювати нашу християнську діяльність законами, які стосуються комерції. Розгляньмо дві судові справи щодо того, чи Свідки Єгови є торгашами, чи релігійними служителями.

18, 19. Як урядовці у Данії намагались обмежити проповідницьку працю?

¹⁸ Данія. 1 жовтня 1932 року набрав чинності закон, згідно з яким продавати друкований матеріал можна було, лише маючи ліцензію торговця. Проте наші брати не зверталися за отриманням такої ліцензії. Наступного дня п’ять вісників проповідували у місті Роскілле, що приблизно за 30 кілометрів на захід від столиці країни, Копенгагена. Під кінець дня брати побачили, що кудись подівся брат Август Легманн. З’ясувалося, що його заарештували за те, що він нібито продавав товар, не маючи відповідної ліцензії.

¹⁹ Август Легманн постав перед судом 19 грудня 1932 року. Він визнав, що заходив до людей і пропонував біблійну літературу, але заперечував, що її продавав. Суд першої інстанції погодився з ним, заявивши: «Відповідач... може себе фінансово забезпечувати; він не отримує і не має наміру отримувати жодних доходів від своєї діяльності, а навпаки, йде заради неї на фінансові витрати». Отже, підтримавши Свідків, суд постановив, що діяльність Легманна «не можна вважати торгівлею». Проте вороги Божого народу вперто хотіли обмежити проповідницьку працю в тій країні (Пс. 94:20). Тож прокурор подав апеляцію до Верховного суду. Як це сприйняли брати?

20. Яке рішення прийняв Верховний суд Данії і як це рішення вплинуло на братів?

²⁰ За тиждень до розгляду справи Верховним судом Свідки посилили свою проповідницьку діяльність. У вівторок 3 жовтня 1933 року суд оголосив своє рішення. Він підтримав рішення суду нижчої інстанції, що Август Легманн не порушував закону. Ця постанова означала, що Свідки можуть і далі вільно проповідувати. З вдячності Єгові за цю юридичну перемогу брати і сестри ще активніше взялися за проповідування. Від часу того судового рішення наші брати в Данії більше не стикалися з жодними обмеженнями з боку влади.

21, 22. Що постановив Верховний суд США у справі Мердока?

 ²¹ США. У неділю 25 лютого 1940 року піонер Роберт Мердок (молодший) і ще сім Свідків були заарештовані під час проповідування у місті Жаннетт, що біля Піттсбурга (штат Пенсильванія). Їх звинуватили в тому, що вони не купили ліцензії на розповсюдження літератури. Була подана апеляція до Верховного суду США, і суд її прийняв.

²² Верховний суд виніс рішення 3 травня 1943 року, і воно було на користь Свідків. Суд відхилив вимогу про отримання ліцензії, бо це «порушувало право, гарантоване Федеральною Конституцією». Також суд скасував постанову міста як таку, що «обмежує свободу преси та порушує право на свободу віросповідання». Суддя Вільям Дуґлас від імені більшості суддів про діяльність Свідків Єгови сказав: «Це не лише проповідування і не лише розповсюдження релігійної літератури. Це одне і друге. Така форма релігійної діяльності має право на захист... так само, як і богослужіння у церкві та проповіді з кафедри».

23. Чим судові перемоги 1943 року знаменні також для нас?

²³ Ця постанова Верховного суду стала визначною юридичною перемогою Божого народу і підтвердила, що насправді ми є християнськими служителями, а не торгашами. Того ж знаменного дня 1943 року Свідки Єгови  виграли у Верховному суді 12 з 13 справ, у тому числі справу Мердока. Такі судові рішення стали могутнім прецедентом у пізніших судових справах, коли противники знову зазіхали на наше право проповідувати звістку про Царство в людних місцях і від дому до дому.

24. Як ми діємо, коли уряд забороняє наше служіння?

²⁴ Служителям Єгови дуже приємно, коли уряди надають законне право вільно звіщати про Царство. Але коли уряд накладає заборону на нашу діяльність, ми змінюємо методи проповідування відповідно до обставин і продовжуємо виконувати своє служіння. Подібно до апостолів, «ми повинні підкорятися передусім владі Бога, а не людей» (Дії 5:29; Матв. 28:19, 20). Водночас ми звертаємось до судів з вимогою скасувати заборону нашої діяльності. Ось два приклади.

25, 26. Що змусило Свідків у Нікарагуа звернутися до Верховного суду і яким був результат?

²⁵ Нікарагуа. 19 листопада 1952 року Донован Менстерман, місіонер і служитель тамтешнього філіалу, прийшов до офісу Міграційної служби у столичному місті Манагуа. Йому наказали з’явитись до начальника офісу, капітана Арнольдо Гарсія. Капітан сказав Доновану, що всім Свідкам Єгови в Нікарагуа «заборонено проповідувати свої вчення і поширювати свою релігійну діяльність». Коли Донован попросив детальніших пояснень, капітан Гарсія заявив, що на своє служіння Свідки не мають дозволу від міністра уряду, до того ж їх звинувачують у тому, що вони комуністи. Хто висунув таке звинувачення? Духівництво римо-католицької церкви.

 ²⁶ Брат Менстерман одразу подав апеляцію у Міністерство державних справ і діяльності релігій, а також особисто президенту країни Анастасіо Сомоса Гарсія, але відповіді не було. Тож брати пристосувались до нових обставин. Вони зачинили Зали Царства, почали збиратися невеликими групами та перестали свідчити на вулицях. Попри це Свідки і далі проповідували про Царство. Разом з тим вони написали звернення до Верховного суду Нікарагуа з проханням зняти заборону. Багато газет писали про цю заборону і про звернення Свідків. Верховний суд погодився розглянути справу. І ось 19 червня 1953 року суд оголосив своє одноголосне рішення на користь Свідків Єгови. Суд визнав, що така заборона порушувала конституційні гарантії свободи самовираження, совісті та сповідування релігії. Суд також постановив, що ставлення нікарагуанського уряду до Свідків знову має стати таким, яким було раніше.

27. Чому всіх вразило рішення суду і кому брати дякували за цю перемогу?

²⁷ Нікарагуанці були вражені тим, що Верховний суд захистив Свідків. До того часу вплив служителів церкви був настільки сильним, що суд уникав конфліктів з ними. Також урядовці мали дуже велику владу, через що суд рідко виступав проти їхніх рішень. Наші брати зрозуміли, що цю перемогу вони здобули завдяки захисту свого Царя. Тож вони продовжували звіщати правду (Дії 1:8).

28, 29. Які події розгорталися в Заїрі у другій половині 1980-х років?

²⁸ Заїр. У середині 1980-х років у цій країні (тепер Демократична Республіка Конго) було близько 35 000 Свідків Єгови. Їхня кількість постійно зростала, тому, щоб задовольняти потреби поля, у філіалі почали зводити нові приміщення. У грудні 1985 року на стадіоні столичного міста Кіншаса провели міжнародний конгрес, на який прибули 32 000 делегатів з багатьох куточків світу. Однак після цього ставлення до служителів Єгови у цій країні почало змінюватися. Чому?

²⁹ Тоді в Заїрі служив місіонер з Квебеку (Канада) брат Марсель Фільто, який зазнав переслідувань за часу режиму Дюплессі. Марсель розповів: «12 березня 1986 року відповідальним братам вручили листа з повідомленням, що товариство Свідків Єгови в Заїрі визнано незаконним». Постанову про заборону підписав президент країни Мобуту Сесе Секо.

30. Яке важливе рішення мусив прийняти комітет філіалу і що було вирішено?

³⁰ Наступного дня державна радіостанція передала оголошення: «У Заїрі ми більше ніколи не почуємо про Свідків Єгови». Одразу почались переслідування. Були зруйновані Зали Царства, а брати зазнали пограбувань, арештів, ув’язнення і побиття. До в’язниць потрапляли навіть діти Свідків. 12 жовтня 1988 року уряд конфіскував  наше майно, а Цивільна гвардія (військове формування) захопила філіал. Відповідальні брати подали апеляцію президентові Мобуту, але без результату. З огляду на це комітет філіалу мусив прийняти важливе рішення: звертатись до Верховного суду чи з цим варто зачекати? Тімоті Холмс, який тоді був місіонером і координатором комітету філіалу в Заїрі, пригадує: «Ми просили в Єгови мудрості та проводу». Все уважно зваживши, брати з комітету побачили, що ще не час звертатись до суду. Натомість вони зосередились на допомозі братам і на пошуку шляхів продовжувати нашу діяльність.

31, 32. Яке несподіване рішення прийняв Верховний суд Заїру і як це вплинуло на наших братів?

³¹ Минуло кілька років. Тиск на Свідків послабився, і в країні зросла повага до прав людини. Комітет філіалу дійшов висновку, що настав відповідний час подати апеляцію до Верховного суду Заїру. На диво, суд погодився розглянути цю справу. Тож 8 січня 1993 року, приблизно через сім років після підписання президентом указу про заборону нашої діяльності, суд постановив, що дії уряду проти Свідків Єгови були незаконними. Так було знято заборону. Але не забуваймо, чого це могло коштувати суддям, адже вони ризикували життям, бо скасували рішення президента. Брат Холмс розповів: «Упродовж судового розгляду ми бачили, як Єгова впливав на хід подій» (Дан. 2:21). Ця перемога зміцнила віру наших братів. Вони зрозуміли, що Цар, Ісус, покерував своїми підданими так, що вони знали коли і як діяти.

 ³² Зняття заборони дало змогу філіалу запрошувати місіонерів, будувати нові приміщення філіалу і ввозити біблійну літературу f. Безперечно, служителі Єгови по цілому світі радіють, коли бачать, як він дає їм духовний захист! (Ісаї 52:10).

33. Чого нас вчать ці розповіді про юридичні перемоги?

³³ Розглянуті нами юридичні баталії свідчать про те, що Ісус залишається вірним своїй обіцянці: «Я дам вам такі слова й мудрість, яким всі ваші противники разом узяті не зможуть протистояти чи перечити». (Прочитайте Луки 21:12—15). Інколи Єгова, очевидно, спонукує сучасних Гамаліїлів захищати його народ або додає сміливості суддям і юристам боротися за справедливість. Єгова знешкоджує будь-яку зброю наших противників. (Прочитайте Ісаї 54:17). Протидія не здатна зупинити Божу працю.

34. Чому наші юридичні перемоги такі особливі і що це доводить? (Дивіться також  «Перемоги у вищих судах, які сприяли проповідницькій діяльності»).

³⁴ Чому наші юридичні перемоги такі особливі? Ми знаємо, що Свідки Єгови не є якоюсь видатною чи впливовою організацією. Ми не беремо участі у виборах, політичних кампаніях, не впливаємо на відомих політиків. Крім того, тих з нас, хто бере участь у судових розглядах, інші загалом сприймають як «неосвічених і простих» (Дії 4:13). З людського погляду суди не зацікавлені захищати нас від впливових релігійних та політичних противників. А втім, суди неодноразово ухвалювали рішення на нашу користь. Наші юридичні перемоги доводять, що ми ходимо як «послідовники Христа... як ті, кого послав Бог» (2 Кор. 2:17). Тож, подібно до апостола Павла, ми проголошуємо: «Єгова — мій помічник, я не буду боятися» (Євр. 13:6).