1, 2. а) Що засвідчує, що ви є громадянами Божого Царства? б) Чому Свідкам Єгови інколи доводилось відстоювати свою релігійну свободу?

 ЧИ ВИ громадянин Божого Царства? Якщо так, то ви, безперечно, є Свідком Єгови. А що засвідчує це громадянство? Не паспорт і не жоден інший державний документ, а те, як ви поклоняєтесь Богу Єгові. Правдива релігія — це щось більше, ніж просто вірування; необхідно також виконувати закони Божого Царства. Правдиве поклоніння стосується всіх сфер нашого життя, в тому числі того, як ми дбаємо про свої сім’ї, і навіть того, як ставимось до вибору методів лікування.

² Проте світ, у якому ми живемо, не завжди поважає наше дорогоцінне громадянство або вимоги, які з ним пов’язані. Деякі уряди намагались обмежити нашу свободу поклоніння чи навіть взагалі нас її позбавити. Тому Христовим послідовникам доводилось боротися за право жити згідно з законами Месіанського Царя. Нас це не дивує, адже народ Єгови у біблійні часи часто був змушений відстоювати свою свободу поклоніння.

3. Яку боротьбу мали вести Божі служителі за днів цариці Естер?

³ Наприклад, за днів цариці Естер Божий народ мусив буквально захищати своє життя. Чому? Тому що злий Гаман, перший міністр, запропонував перському цареві Ахашверошу, аби всі юдеї, які живуть у його імперії, були вбиті. За що? За те, що вони мали «закони, які відрізнялися від законів усіх інших народів» (Ест. 3:8, 9, 13). Чи Єгова покинув своїх служителів напризволяще? Ні, він підтримав зусилля Естер та Мордехая, коли вони попросили перського царя захистити Божий народ (Ест. 9:20—22).

4. Що ми розглянемо у цьому розділі?

⁴ А що сказати про наші дні? Як ми побачили в попередньому розділі, світська влада інколи чинила опір Свідкам Єгови. У цьому розділі ми обговоримо, як саме уряди намагались обмежити свободу нашого поклоніння. Ми розглянемо таке: 1) наше право на існування як організації та право поклонятися так, як ми вважаємо за потрібне, 2) право вільно вибирати методи лікування згідно з біблійними принципами і 3) право батьків виховувати  дітей за нормами Єгови. Ми побачимо, як віддані громадяни Месіанського Царства мужньо боролися за своє дорогоцінне громадянство і як Єгова благословив цю боротьбу.

5. Які переваги дає правдивим християнам офіційне визнання?

⁵ Чи ми потребуємо офіційного визнання людськими урядами, щоб служити Єгові? Ні. Але таке визнання сприяє нашому поклонінню: дає змогу вільно збиратись у своїх Залах Царства й Залах конгресів, друкувати і ввозити біблійну літературу, а також відкрито й не ховаючись ділитися доброю новиною з нашими сусідами. У багатьох країнах Свідки Єгови офіційно визнані та мають таку ж свободу поклоніння, як і решта офіційно зареєстрованих релігій. А що, коли уряд відмовляє нам у законній реєстрації або намагається обмежити наші основні свободи?

6. З якими труднощами стикнулися Свідки Єгови в Австралії на початку 1940-х років?

⁶ Австралія. На початку 1940-х років генерал-губернатор Австралії вважав, що наші вірування «шкідливі», адже точилась війна. Була накладена заборона. Свідки не могли відкрито збиратися і проповідувати, діяльність Бетелю була згорнута, а Зали Царства конфісковані. Навіть заборонили зберігати біблійну літературу. А втім, через кілька років підпільної діяльності австралійські Свідки нарешті відчули полегшення — 14 червня 1943 року Високий суд Австралії скасував заборону.

7, 8. Що вибороли наші брати в Росії у багаторічній боротьбі за релігійну свободу?

⁷ Росія. Упродовж десятиліть комуністична влада забороняла діяльність Свідків Єгови. Це тривало аж до 1991 року, коли вони були офіційно зареєстровані. У 1992 році, після розпаду Радянського Союзу, Свідки отримали законне визнання у Російській Федерації. Проте невдовзі деякі противники, зокрема ті, хто був тісно пов’язаний з Російською православною церквою, занепокоїлись нашим швидким зростом. Між 1995 і 1998 роками противники подали п’ять кримінальних позовів проти Свідків Єгови. Та кожного разу прокурор не знаходив доказів правопорушення. У 1998 році рішуче налаштовані противники подали цивільний позов. Свідки спершу вигравали цю справу, але опоненти відмовилися визнавати рішення суду, і в травні 2001 року Свідки програли апеляційне слухання. Повторне слухання відбулось у жовтні того ж року, а 2004-го оголосили рішення: скасувати реєстрацію юридичної особи, якою послуговувалися Свідки у Москві, і заборонити її діяльність.

⁸ Здійнялась хвиля переслідувань. (Прочитайте 2 Тимофія 3:12). Свідки зазнавали цькувань і нападів. Влада конфісковувала їхню релігійну літературу й виганяла з орендованих чи власних місць поклоніння. Уявіть,  як за таких обставин почувались наші брати і сестри. У 2001 році Свідки подали апеляцію до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), а 2004-го передали у той же суд додаткову інформацію. У 2010 році ЄСПЛ оголосив своє рішення. Він чітко побачив, що за забороною російських Свідків стоїть релігійна нетерпимість. Він також заявив, що не існує підстав підтримати рішення нижчих судів, оскільки немає жодних доказів того, що Свідки вчинили правопорушення. Суд теж визнав, що заборона мала на меті позбавити Свідків їхніх законних прав. Цим рішенням було захищено право Свідків на релігійну свободу. І хоча російські урядовці не виконували рішення ЄСПЛ, Божий народ у цій країні дуже зміцнився тою перемогою.

9—11. Як служителі Єгови у Греції боролися за право разом поклонятись і з яким результатом?

⁹ Греція. У 1983 році Тітос Мануссакіс орендував кімнату в місті Іракліоні, на острові Крит, для того щоб там проводила зібрання невелика група Свідків Єгови (Євр. 10:24, 25). Але невдовзі православний священик подав скаргу до органів влади, протестуючи проти того, що Свідки винаймають кімнату для поклоніння. Чому? Просто тому, що вірування Свідків відрізняються від вчень православної церкви. Органи влади розпочали кримінальне розслідування проти Тітоса Мануссакіса і трьох місцевих Свідків. Їх оштрафували й засудили на два місяці ув’язнення. Свідки як віддані громадяни Божого Царства вважали, що таке рішення грубо порушує їхню свободу поклоніння, тому звернулися з цією справою до судів Греції та зрештою до ЄСПЛ.

¹⁰ І ось 1996 року ЄСПЛ виніс рішення, яке стало несподіваним ударом для противників чистого поклоніння. Суд заявив, що «Свідки Єгови підпадають під визначення “відома релігія”, яке міститься у грецькому законодавстві», і що рішення нижчих судів «порушують релігійну свободу заявників». Крім того, суд визнав, що «вирішувати законність релігійних вірувань або засобів, які використовуються для вираження цих вірувань», не входить у повноваження грецького уряду. Вироки проти Свідків були скасовані, а їхня свобода поклоніння — захищена.

¹¹ Чи ця перемога поліпшила ситуацію в Греції? На жаль, не до кінця. У 2012 році подібна справа була зрештою виграна у містечку Кассандрії після приблизно 12-річної юридичної боротьби. Противників підтримував православний єпископ. Державна рада, тобто найвищий адміністративний суд Греції, винесла рішення на користь Божого народу. У рішенні згадувалось, що грецька конституція гарантує релігійну свободу, і спростовувалось  часто повторюване звинувачення, ніби Свідки Єгови не є відомою релігією. Суд заявив: «Свідки Єгови не приховують своїх учень, тому вони сповідують відому релігію». Члени невеликого збору в Кассандрії раділи тим, що тепер можуть проводити свої зібрання у власному Залі Царства.

12, 13. Як противники у Франції старались чинити «лихо в ім’я закону» і які були наслідки?

¹² Франція. Деякі противники Божого народу використовували тактику — чинити «лихо в ім’я закону». (Прочитайте Псалом 94:20). Приміром, у середині 1990-х років державні податкові органи Франції здійснили фінансову перевірку Товариства Свідків Єгови у Франції (ТСЄФ), однієї з юридичних осіб, якою користуються Свідки в цій країні. Міністр фінансів назвав справжню причину перевірки: «Вона може стати підставою для юридичної ліквідації або кримінального провадження... яке, правдоподібно, обмежить діяльність Товариства або змусить її припинити». І хоча перевірка не виявила жодних порушень, податкові органи наклали непомірний податок на ТСЄФ. Якщо б ця тактика спрацювала, то братам не залишилось би нічого іншого, як закрити філіал і розпродати майно, аби сплатити цей величезний податок. То був важкий удар, але народ Єгови не здавався! Свідки подали рішучий протест проти такого несправедливого рішення, і після всього у 2005 році справа потрапила до ЄСПЛ.

¹³ Суд оголосив своє рішення 30 червня 2011 року. Він заявив, що право на свободу релігії повинне стримувати державу, крім крайніх випадків, від того, щоб оцінювати законність релігійних вірувань або способів їхнього виявлення. Крім того, суд зазначив: «Цей податок... позбавляв Товариство важливих для нього ресурсів, зрештою позбавляючи його членів права вільно сповідувати свою віру за допомогою практичних засобів». Суд одноголосно прийняв постанову на користь Свідків Єгови. Служителі Єгови дуже раділи, коли французький уряд кінець кінцем повернув податок з відсотками, накладений на ТСЄФ, і, відповідно до рішення суду, зняв обтяження із власності філіалу.

14. Який внесок ви можете робити в нашу боротьбу за свободу поклонятися Богові?

¹⁴ Нині народ Єгови, як і за часів Естер та Мордехая, бореться за те, щоб вільно поклонятись Йому так, як він цього вимагає (Ест. 4:13—16). Як можна сприяти цій боротьбі? Якщо настійно молитись за наших братів та сестер, котрі зносять наслідки несправедливих юридичних рішень. Такі молитви можуть дуже допомогти нашим одновірцям витримувати труднощі та переслідування. (Прочитайте Якова 5:16). Чи Єгова відповідає на такі молитви? Так! Адже про це свідчать наші перемоги в судах (Євр. 13:18, 19).

15. На що зважають Божі служителі у справі використання крові?

¹⁵ Як ми побачили в 11-му розділі, громадяни Божого Царства мають чітку вказівку на основі Писань не вживати крові, вказівку, яку часто порушують у нинішньому світі (Бут. 9:5, 6; Лев. 17:11; прочитайте Дії 15:28, 29). Ми відмовляємось від переливання крові, все ж прагнемо якісного лікування і для нас особисто, і для наших близьких за умови, що таке лікування не суперечить Божим законам. Найвищі суди багатьох країн визнали право людини вибирати такі методи лікування, які не суперечать її сумлінню чи релігійним переконанням. Проте в деяких країнах Божий народ стикається з чималими труднощами у цій справі. Розгляньмо кілька прикладів.

16, 17. Чим була обурена наша сестра з Японії і як Бог відповів на її молитви?

¹⁶ Японія. Місае Такеда, 63-річна домогосподарка, потребувала серйозної операції. Будучи вірною громадянкою Божого Царства, вона чітко пояснила лікарю, що відмовляється від переливання крові. Попри це через кілька місяців вона з жахом довідалась, що під час операції їй усе-таки перелили кров. Сестра Такеда вважала, що над нею вчинили насилля та обманули її. Тому в червні 1993 року вона подала позов проти лікаря і лікарні. Ця скромна й лагідна жінка мала непохитну віру. Сестра відважно промовляла у переповненій залі суду і попри погане самопочуття понад годину стоячи давала свідчення. Востаннє вона прийшла на судове слухання за місяць до своєї смерті. Її відвагою та вірою можна лише захоплюватись! Сестра Такеда сказала, що постійно просила в Єгови сил продовжувати свою боротьбу. Вона була впевнена, що він чує її молитви. Як він відповів на молитви сестри?

¹⁷ Через три роки після смерті сестри Такеди Верховний суд Японії прийняв рішення на її користь. Він визнав, що було неправильно переливати кров усупереч її чітко висловленому бажанню. У вердикті, який оголосили 29 лютого 2000 року, говорилось, що «право приймати рішення» у таких випадках «треба поважати як особисті права». Завдяки рішучості сестри Такеди відстоювати своє право вибору методів лікування, керуючись навченим Біблією сумлінням, Свідки в Японії можуть проходити лікування, не боячись, що їм силою зроблять переливання крові.

18—20. а) Як апеляційний суд в Аргентині захистив право людини відмовлятись від переливання крові, яке приписували лікарі? б) Як ми покажемо покору Христу своїм ставленням до крові?

¹⁸ Аргентина. Як громадянам Царства приготуватись до несподіваних випадків, скажімо, коли треба прийняти рішення щодо лікування, а пацієнт у непритомному стані? Можна потурбуватись про медичний документ і викласти в ньому свої побажання. Власне так зробив брат Пабло Альбаррасіні. У травні 2012 року його  пограбували, внаслідок чого він отримав вогнепальне поранення. Його непритомного привезли до лікарні, тому він не міг пояснити свою позицію щодо переливання крові. Однак він мав при собі належно заповнений медичний документ, який був підписаний за чотири роки до того випадку. Хоча стан Пабло був важким і дехто з лікарів вважав за необхідне зробити переливання крові для його порятунку, все ж медичний персонал з повагою поставився до його побажання. Але його батько, котрий не був Свідком Єгови, отримав дозвіл суду, який скасував волевиявлення Пабло.

¹⁹ Адвокат, який представляв інтереси дружини нашого брата, одразу подав апеляційну скаргу. За лічені години апеляційний суд скасував постанову нижчого суду і вирішив, що бажання пацієнта, висловлене у медичному документі, треба поважати. Батько подав апеляцію до Верховного суду Аргентини. Проте Верховний суд не знайшов «жодних підстав сумніватися в тому, що [медичний документ про відмову від переливання крові] укладено з розважністю, з чітким наміром та добровільно». Суд наголосив: «Кожна дієздатна і доросла особа має право заздалегідь висловити своє волевиявлення щодо свого здоров’я і може погоджуватись на певні методи лікування чи відмовлятись від них... Це волевиявлення лікарі повинні поважати».

²⁰ Брат Альбаррасіні повністю одужав. Він з дружиною тішиться тим, що свого часу заповнив медичний документ. Завдяки такому простому, але важливому вчинку він показав, що кориться Божому Царству, в якому править Христос. А ви і ваші рідні не забули заповнити такий документ?

21—24. а) Чому рішення Верховного суду Канади щодо дітей і переливання крові було знаменним? б) Як справа Ейпріл може підбадьорити молодих служителів Єгови?

²¹ Канада. Загалом суди визнають право батьків вибирати найліпші методи лікування для своїх дітей. Інколи суди виносять рішення, що лікарі мають поважати волевиявлення навіть дітей (якщо вони достатньо зрілі). Так було у випадку з Ейпріл Кадора. У віці 14 років вона потрапила до лікарні з сильною внутрішньою кровотечею. За кілька місяців до того вона заповнила документ «Волевиявлення щодо медичного втручання», в якому вказала, що відмовляється від переливання крові навіть в екстрених випадках. Лікар вирішив не звертати уваги на її чітко висловлену волю і звернувся до суду за дозволом перелити їй кров. Ейпріл насильно влили три одиниці еритроцитарної маси. Пізніше вона прирівняла це до зґвалтування.

²² Ейпріл та її батьки звернулись до суду, щоб добитися справедливості. Через два роки справу направили  до Верховного суду Канади. Формально Ейпріл програла справу, але Суд відшкодував усі її витрати, пов’язані з судовим розглядом, і видав постанову, що визнавала її право і право інших дітей, котрі бажають користуватися правом особисто вибирати метод лікування. Суд зазначив: «У контексті медичної допомоги молодим людям віком до 16 років має бути дозволено намагатись пояснити свої погляди на ті чи інші методи лікування, що свідчило б про відповідний рівень незалежності їхньої думки та їхню зрілість».

²³ Справа Ейпріл була дуже важливою, адже постанова Верховного суду стосувалась конституційних прав дітей. Раніше будь-який канадський суд мав право затверджувати для дітей віком до 16 років такий спосіб лікування, який з погляду суду був найліпшим для дитини. Проте після рішення у справі Ейпріл суди вже не могли затверджувати способи лікування, які б суперечили волевиявленню дітей віком до 16 років, без того, щоб дати їм  змогу довести, що вони достатньо самостійні, аби приймати власні виважені рішення.

²⁴ Чи варто було проводити трирічну юридичну баталію? За словами Ейпріл, так. Нині вона служить сталим піонером і почувається добре. Вона каже: «Я щаслива, адже змогла внести свою лепту для того, аби прославити Боже ім’я і довести, що Сатана брехун». Її приклад показує, що юні Свідки можуть дотримуватись непохитної позиції і доводити, що вони є справжніми громадянами Божого Царства (Матв. 21:16).

25, 26. Які проблеми інколи виникають у сім’ях через розлучення?

²⁵ Єгова доручив батькам виховувати своїх дітей згідно з його нормами (Повт. 6:6—8; Еф. 6:4). Це нелегке завдання, особливо для батьків, які розлучилися. Погляди на виховання в батьків можуть кардинально різнитися. Наприклад, мати, яка є Свідком Єгови, переконана, що дитину треба виховувати за християнськими нормами, а батько, який не є Свідком, з цим не погоджується. Звичайно, мама повинна визнавати, що, хоча розлучення розірвало подружні стосунки, воно не позбавило обох батьків їхнього обов’язку щодо дитини.

²⁶ Той з батьків, який не є Свідком, може подати скаргу до суду про опіку над дитиною (чи дітьми), аби контролювати її релігійне виховання. Дехто вважає шкідливим виховувати дитину як Свідка Єгови. Такі особи можуть обґрунтовувати це тим, що дитина буде позбавлена святкування днів народження та інших свят, а в непередбачених випадках позбавлена «життєво важливого» переливання крові. Добре, що більшість судів зважають на те, що́ буде найліпшим для дитини, а не на те, чи релігія когось із батьків буде шкодити дитині. Розгляньмо кілька прикладів.

27, 28. Яке рішення прийняв Верховний суд штату Огайо щодо звинувачення, ніби виховувати дитину в релігії Свідків Єгови шкідливо для неї?

²⁷ США. У 1992 році Верховний суд штату Огайо розглянув справу, в якій батько, котрий не був Свідком Єгови, заявив, що для його сина шкідливо виховуватись у релігії Свідків. Суд нижчої інстанції задовольнив скаргу і призначив батькові опіку над дитиною. Матері, Дженніфер Пейтер, надали право відвідувати дитину, але їй заборонили «навчати або в якийсь інший спосіб заохочувати до віри Свідків Єгови». Формулювання цієї постанови було настільки загальним, що її могли б тлумачити так, ніби сестрі Пейтер не можна навіть розмовляти зі своїм сином Боббі про Біблію або про викладені в ній норми моралі. Уявіть, яке пригнічення відчувала наша сестра! Все ж, за її словами, вона навчилась терпеливо чекати, коли в цю справу втрутиться Єгова. Дженніфер пригадує:  «Я відчувала, що Єгова завжди поряд». Її адвокат, який співпрацював з організацією Єгови, подав апеляцію до Верховного суду Огайо.

²⁸ Верховний суд не погодився з рішенням суду нижчої інстанції, зазначивши, що «батьки мають основоположне право навчати своїх дітей, у тому числі право прищеплювати їм свої моральні та релігійні цінності». Суд наголосив: поки не доведено, що релігійні цінності Свідків Єгови можуть зашкодити дитині фізично або розумово, суд не мав права на підставі релігії обмежувати права батьків опікуватися дитиною. Верховний суд не знайшов доказів того, що вірування Свідків становлять загрозу для розумового чи фізичного здоров’я дитини.

29—31. Чому сестра з Данії втратила право опіки над донькою і що в цій справі вирішив Верховний суд Данії?

²⁹ Данія. Аніта Гансен стикнулася з подібним випробуванням, коли її колишній чоловік подав скаргу до суду, аби отримати опіку над їхньою 7-річною донькою Амандою. Хоча в 2000 році районний суд призначив опіку сестрі Гансен, батько Аманди подав апеляцію до Високого суду, який скасував рішення районного суду і призначив опіку батькові. Високий суд пояснював це тим, що в обох батьків різні погляди на життя, оскільки вони мають різні релігійні переконання; з огляду на це право опіки ліпше віддати батькові. Тож виходить, що сестру  Гансен позбавили права опіки над Амандою через те, що вона є Свідком Єгови.

³⁰ Сестра Гансен через це тяжко страждала і навіть не знала, про що молитися. Вона пригадує: «Мене дуже потішали слова з Римлян 8:26 і 27. Я постійно відчувала, що Єгова розуміє мої почуття. Він завжди дбав про мене і був поруч». (Прочитайте Псалом 32:8; Ісаї 41:10).

³¹ Наша сестра подала апеляцію до Верховного суду Данії. У своєму рішенні суд зазначив: «Питання щодо опіки має вирішуватись на підставі конкретних доводів стосовно того, що́ буде найліпше для дитини». Крім того, суд заявив, що рішення про опіку має ґрунтуватись на тому, як кожен з батьків підходить до вирішення даного конфлікту, а не на тому, якими є «вчення і погляди» Свідків Єгови. З яким же полегшенням зітхнула сестра Гансен, коли суд визнав її спроможність бути доброю матір’ю і її право опіки над Амандою.

32. Як Європейський суд з прав людини захистив батьків, які є Свідками, від дискримінації?

³² Інші європейські країни. Деякі юридичні спори щодо опіки над дітьми доводилось вирішувати навіть у міжнародних судах, наприклад у Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ). У двох випадках ЄСПЛ визнав, що нижчі суди країн розсуджували спори батьків лише на підставі їхніх релігійних переконань. Вважаючи це дискримінацією, ЄСПЛ постановив, що «недопустимо робити різницю виключно на основі релігійних поглядів». Одна наша сестра, якої стосувалося це позитивне рішення ЄСПЛ, так висловила свої почуття: «Було дуже боляче чути звинувачення в тому, ніби я завдаю шкоди своїм дітям. Хоча насправді я стараюсь дати їм те, що, на мою думку, буде для них найліпшим — прищепити християнські цінності».

33. Як батьки, котрі є Свідками, повинні застосовувати принцип з Філіппійців 4:5?

³³ Батьки, які є Свідками Єгови, намагаються виявляти поміркованість, коли стикаються з юридичними проблемами, пов’язаними з їхнім правом прищеплювати біблійні норми своїм дітям. (Прочитайте Філіппійців 4:5). Наприклад, мама (або батько), яка високо цінує своє право навчати дитину Божої правди, повинна визнавати, що батько (чи мати), який не є Свідком, за бажанням може брати участь у виконанні батьківських обов’язків. Наскільки серйозно батьки, що є Свідками Єгови, мають ставитись до свого обов’язку навчати дитину?

34. Чого вчить теперішніх християнських батьків приклад з часів Неемії?

³⁴ Для батьків дуже повчальним є приклад з часів Неемії. Євреї наполегливо працювали над ремонтом і відбудовою мурів Єрусалима. Вони знали, що це захистить їх та їхніх рідних від довколишніх ворожих народів. Тому Неемія заохочував їх: «Воюйте за своїх братів, за синів  і дочок, за дружин та за свої доми!» (Неем. 4:14). Для тогочасних євреїв ця боротьба була варта всіх зусиль. Подібно й сьогодні, батьки, які є Свідками Єгови, наполегливо виховують своїх дітей у правді. Батькам відомо, що діти зазнають постійних атак від шкідливого оточення у школі чи на вулиці. Крім того, шкідливий вплив може проникати до дому, наприклад, через електронні засоби. Отже, батьки, постійно пам’ятайте: ваші зусилля у боротьбі за синів та дочок дуже цінні, адже ви боретеся за те, щоб вони росли в таких умовах, які сприяли б духовному поступу.

35, 36. Чого ми досягнули у юридичній боротьбі за наші права і на що ми рішуче налаштовані?

³⁵ Єгова, безперечно, благословляє зусилля своєї сучасної організації в боротьбі за право вільно йому поклонятись. Божий народ, ведучи юридичну боротьбу за свої права, часто мав нагоди дати ґрунтовне свідчення в судах і широкій громадськості (Рим. 1:8). Крім того, чимало наших юридичних перемог зміцнили громадянські права багатьох людей, які не є Свідками Єгови. Все ж ми не боремось за соціальні реформи, а також не хочемо себе вивищувати. Понад усе Свідки Єгови прагнуть за допомогою відстоювання своїх прав у судах сприяти захисту та утвердженню чистого поклоніння. (Прочитайте Філіппійців 1:7).

³⁶ Ніколи не забуваймо приклади віри тих, хто боровся за свободу вільно поклонятися Єгові. Будьмо такими ж відданими, як і вони! Зберігаймо впевненість у тому, що Єгова підтримує нашу працю і зміцнить нас для виконання його волі (Ісаї 54:17).