Після того як ангел Гавриїл сказав молодій жінці Марії, що в неї народиться син, якого назвуть Ісусом і який царюватиме вічно, вона запитує: «Як це станеться, якщо я ніколи не мала інтимних стосунків з чоловіком?» (Луки 1:34).

«Святий дух злине на тебе,— пояснює Гавриїл,— і сила Всевишнього огорне тебе. Тому той, хто народиться, буде названий святим, Сином Божим» (Луки 1:35).

Мабуть, щоб Марії було легше повірити в цю звістку, Гавриїл додає: «Ось твоя родичка Єлизавета, хоча й похилого віку, також зачала сина, і вона — та, яку називають неплідною,— вже на шостому місяці. Бо для Бога немає нічого неможливого» (Луки 1:36, 37).

Як видно з відповіді Марії, вона вірить словам Гавриїла, тому говорить: «Я раба Єгови! Нехай станеться зі мною, як ти сказав» (Луки 1:38).

Коли Гавриїл іде, Марія вирушає до Єлизавети, яка зі своїм чоловіком Захарієм мешкає в гористому юдейському краю, поблизу Єрусалима. Від Назарета, де живе Марія, до їхнього дому — три-чотири дні дороги.

Зрештою Марія прибуває в дім Захарія. Увійшовши, вона вітає свою родичку Єлизавету. В ту ж мить Єлизавета сповнюється святого духу і каже: «Благословенна ти поміж жінками і благословенний плід твоєї утроби! До мене прийшла мати мого Господа! За що мені така честь? Бо, тільки-но я почула твоє вітання, дитина в моїй утробі заворушилася з радості» (Луки 1:42—44).

Тоді Марія з глибокою вдячністю промовляє: «Моя душа звеличує Єгову, і дух мій невимовно радіє Богом, моїм Спасителем, бо він звернув увагу на свою скромну рабу. Відтепер усі покоління називатимуть мене щасливою, адже Сильний здійснив для мене великі діла». Як бачимо, хоча Марії виявлено таку честь, усю славу вона віддає Богу. «Його ім’я святе,— каже вона.— З покоління в покоління він дарує милосердя тим, хто боїться його» (Луки 1:46—50).

Марія продовжує прославляти Бога натхненими пророчими словами: «Він учинив своєю рукою могутні діла і розпорошив тих, хто виношує у своїх серцях зухвалі задуми. Він скинув могутніх із тронів і звеличив незначних. Він наситив голодних добром, а багатих відіслав ні з чим. Він прийшов на допомогу своєму слузі Ізраїлю, пам’ятаючи про свою обіцянку виявляти милосердя Аврааму та його потомству вічно, як і говорив нашим прабатькам» (Луки 1:51—55).

Марія залишається в Єлизавети близько трьох місяців і, очевидно, допомагає їй в останні тижні вагітності. Як добре, що ці вірні жінки, які завагітніли з допомогою Бога, можуть бути разом у цей особливий період свого життя!

Звернімо увагу, яку честь виявляють Ісусу ще до народження. Єлизавета назвала його «мій Господь», а дитина в її утробі «заворушилася з радості», коли Марія увійшла в дім. Але, як ми згодом побачимо, не всі так ставитимуться до Марії та її сина.