Єлизавета ось-ось народить дитину. Вже три місяці в неї гостює її родичка Марія. Але тепер Марія прощається з нею і вирушає в далеку дорогу додому, в Назарет, що на півночі краю. Приблизно через шість місяців вона теж народить сина.

Невдовзі Єлизавета народжує. Пологи проходять добре, вона і немовля здорові, і в домі панує велика радість. Коли Єлизавета показує свого синочка сусідам і родичам, вони тішаться разом з нею.

Згідно з Божим Законом, даним Ізраїлю, на восьмий день після народження хлопчикам роблять обрізання і дають ім’я (Левіт 12:2, 3). Дехто вважає, що новонародженого потрібно назвати Захарієм, на честь батька. Проте Єлизавета заперечує: «Ні, він буде називатись Іваном» (Луки 1:60). Пригадайте, що, за словами ангела Гавриїла, саме так треба назвати дитину.

Сусіди і родичі не погоджуються: «Жоден з ваших родичів не має такого імені» (Луки 1:61). Потім вони жестами запитують Захарія, як він хоче назвати сина. Захарій просить дощечку і пише на ній: «Його ім’я — Іван» (Луки 1:63).

У цю ж мить стається чудо — Захарій починає говорити! Ви, напевно, пам’ятаєте, що він втратив дар мови, коли не повірив словам ангела про те, що Єлизавета народить сина. Тепер Захарій знову може говорити, тож сусіди дивуються і кажуть: «Ким же стане це дитя?» (Луки 1:66). Вони бачать Боже керівництво в тому, що дитину назвали Іваном.

Сповнившись святим духом, Захарій промовляє: «Нехай лине хвала Єгові, Богові  Ізраїля, бо він звернув увагу на свій народ і визволив його. І він дав нам могутнього спасителя з дому Давида, свого слуги» (Луки 1:68, 69). Говорячи про «могутнього спасителя», він має на увазі Господа Ісуса, який ще народиться. Як каже Захарій, через нього Бог «визволи[ть] нас з рук ворогів, наділить честю безстрашно йому служити перед його лицем з відданістю та праведністю всі наші дні» (Луки 1:74, 75).

А про свого сина Захарій передрікає: «Тебе, дитино, назвуть пророком Всевишнього, бо ти підеш перед Єговою, щоб приготувати для нього шляхи і донести до його народу звістку про спасіння, яке можна отримати через прощення гріхів завдяки глибокому співчуттю нашого Бога. Виявляючи це співчуття, Бог осяє нас, немов світанок, і освітить тих, хто перебуває в темряві і в тіні смерті, а також скерує нас на дорогу миру» (Луки 1:76—79). Яке ж підбадьорливе пророцтво!

Приблизно в цей час Марія, яка ще незаміжня, прибуває додому в Назарет. Що з нею буде, коли виявиться, що вона вагітна?