Іван Хреститель проповідує вже близько півроку. І от Ісус, якому тепер приблизно 30, йде до річки Йордан. Для чого? Не лише для того, щоб побачитись з Іваном чи дізнатися про його служіння. Ісус хоче, щоб Іван охрестив його.

Не дивно, що Іван заперечує: «Це мені треба хреститися в тебе, а ти йдеш до мене?» (Матвія 3:14). Іван знає, що Ісус є Сином самого Бога. Пригадайте собі, що Іван заворушився з радості в утробі своєї матері Єлизавети, коли до неї прийшла Марія, вагітна Ісусом. Безсумнівно, Іван згодом дізнався про це від своєї матері. Мабуть, він також довідався, що про народження Ісуса оголосив ангел і що в ніч, коли народився Ісус, ангели з’явилися пастухам.

Іван розуміє, що хрестить людей, які розкаюються в гріхах, а Ісус — безгрішний. Та, незважаючи на заперечення Івана, Ісус наполягає: «Не стримуй мене, бо так належить нам виконати все, що праведне» (Матвія 3:15).

Чому ж Ісус хреститься? Він хреститься не на знак каяття. Своїм хрещенням Ісус показує, що цілковито присвячує себе виконанню волі небесного Батька (Євреїв 10:5—7). Досі Ісус був теслею, але тепер настав час розпочати служіння, заради якого небесний Батько послав його на землю. Як ви думаєте, чи Іван очікує чогось незвичайного під час хрещення Ісуса?

Пізніше Іван говорить: «Той, хто послав мене хрестити у воді, сказав: “На кого зійде дух та залишиться на ньому, той і хреститиме святим духом”» (Івана 1:33). Отже Іван знає, що на одного з тих, кого він буде хрестити, має зійти Божий дух. Тому він, мабуть, не дивується, коли бачить, як Ісус виходить з води і «на нього, немов голуб, сходить Божий дух» (Матвія 3:16).

Але не тільки це стається під час хрещення Ісуса. Йому «розкрилися небеса». Що  це означає? Очевидно, те, що в момент хрещення Ісус згадує своє життя ще до приходу на землю. Тепер він пам’ятає, як жив на небі, будучи духовним створінням, сином Єгови, а також те, чого Бог навчав його.

Крім того, під час Ісусового хрещення з неба лунає голос: «Це Син мій улюблений. Я ним задоволений» (Матвія 3:17). Чий це голос? Зрозуміло, що не Ісуса, бо він стоїть поряд з Іваном. Це голос Бога. Отже, Ісус — це Син Бога, а не сам Бог.

Варто зазначити, що Ісус є людським сином Бога, так само як перший чоловік Адам. Розповівши про Ісусове хрещення, учень Лука далі пише: «Коли Ісус розпочав свою працю, він мав приблизно 30 років. І був він, як вважали, сином Йосипа, сина Ілія... сина Давида... сина Авраама... сина Ноя... сина Адама, сина Божого» (Луки 3:23—38).

Ісус, як і Адам, є людським «сином Божим». Під час хрещення між Ісусом і Богом зав’язуються нові стосунки: Ісус стає духовним Божим Сином. Завдяки цьому він може навчати людей Божих істин і показати дорогу до життя. Ісус розпочинає життєвий шлях, у кінці якого він віддасть своє людське життя в жертву за грішне людство.