Якщо книжники і фарисеї будуть заперечувати, що Ісус виганяє демонів Божою силою, то зневажать святий дух. Отже, вони мають вибрати, на чий бік стати: Бога чи Сатани. Ісус каже: «Якщо ваше дерево добре, то й плоди його добрі, а якщо ваше дерево погане, то й плоди його погані, бо дерево пізнає́ться по його плодах» (Матвія 12:33).

Твердити, що Ісус служить Сатані, тому що виганяє демонів,— безглуздо, адже насправді він приносить добрий плід. Як Ісус показав у своїй Нагірній проповіді, дерево не може бути поганим, якщо його плід добрий. А про що свідчать плоди фарисеїв — їхні безпідставні звинувачення Ісуса? Про те, що вони погані. Ісус говорить їм: «Роде гадючий, хіба ви, будучи грішними, можете говорити щось добре? Бо, чим переповнене серце, те говорять уста» (Матвія 7:16, 17; 12:34).

Наші слова відображають стан нашого серця і є підставою для суду. Тому Ісус продовжує: «Говорю вам: люди дадуть відповідь Судного дня за кожне марне слово, яке скажуть, бо за свої слова будеш визнаний праведним і за свої слова будеш засуджений» (Матвія 12:36, 37).

Хоча Ісус виконує могутні діла, книжники і фарисеї вимагають більшого: «Учителю, ми хочемо побачити від тебе якийсь знак». Навіть якщо вони особисто не бачили чуд Ісуса, в них є свідчення багатьох очевидців. Тому Ісус може сміливо сказати юдейським релігійним провідникам: «Неправедне і перелюбне покоління постійно шукає знак, але воно не отримає жодного, крім знаку, даного через пророка Йону» (Матвія 12:38, 39).

Ісусовим слухачам не треба здогадуватися, що він має на увазі. Ісус пояснює: «Як Йона був у череві велетенської риби три дні і три ночі, так само й Син людський буде в серці землі три дні і три ночі». Йону проковтнула велетенська риба, і коли вона викинула його на берег, то він ніби воскрес. Ісус передрікає, що помре і на третій день воскресне. Коли згодом так стається, релігійні провідники відкидають «знак, даний через пророка Йону», відмовляючись покаятися і змінитись (Матвія 27:63—66; 28:12—15). На відміну від них, ніневітяни відгукнулись на проповідування Йони і покаялись. Тому вони засудять це покоління. Ісус також каже, що його засудить цариця Шеви, яка прагнула послухати мудрість Соломона  і захоплювалася нею. «А тут,— зауважує Ісус,— хтось більший від Соломона» (Матвія 12:40—42).

Ісус порівнює це неправедне покоління до людини, з якої вийшов нечистий дух (Матвія 12:45). Оскільки людина не заповнює вільне місце нічим добрим, злий дух повертається з сімома ще злішими духами, і вони опановують її. Ізраїльський народ, подібно до людини, з якої вийшов нечистий дух, не раз був очищений і залишав свої погані діла. Але ізраїльтяни відкидали пророків Бога, а тепер навіть противляться Ісусу — тому, хто справді має Божий дух. Отже, цей народ в набагато гіршому стані, ніж на початку.

Коли Ісус ще говорить, до натовпу підходять його мати та брати і стають скраю. Люди, які сидять біля Ісуса, кажуть: «Там надворі твоя мати з твоїми братами, вони хочуть побачитися з тобою». З подальшої відповіді Ісуса стає зрозуміло, наскільки близькими для нього є учні. Вони йому наче брати, сестри і матері. Показуючи рукою на своїх учнів, він говорить: «Моя мати і мої брати — це ті, хто слухає Боже слово і виконує його» (Луки 8:20, 21). Ісус дуже цінує родинні узи, але стосунки з учнями для нього цінніші. Які ж ми щасливі, що маємо духовних братів! Близькі стосунки з ними зігрівають наше серце, особливо коли інші не вірять нам чи осуджують нас і наші добрі вчинки.