Ісус продовжує навчати в Юдеї. Він розповідає про щось дуже знайоме його слухачам — про овець і кошари. Звичайно, його слова слід розуміти в переносному значенні. Можливо, юдеї пригадують слова Давида: «Єгова — мій Пастир, тож я ні в чому не матиму недостатку. Він дає мені прилягти на зелених пасовищах» (Псалом 23:1, 2). В іншому псалмі Давид заохочував ізраїльський народ: «Схилімо коліна перед Єговою, нашим Творцем. Бо він наш Бог, а ми народ, який він пасе» (Псалом 95:6, 7). Справді, ізраїльтяни, які перебувають під Законом, ще з давніх часів порівнювалися з отарою овець.

Ці «вівці» були в «кошарі» у тому розумінні, що народилися під Закон-угодою Мойсея. Закон був свого роду огорожею, що охороняла їх від згубних звичаїв народів, які не перебували під цим Законом. Але деякі ізраїльтяни жорстоко поводилися з Божою отарою. Ісус говорить: «Щиру правду кажу вам: хто входить у кошару не через браму, а якимось іншим шляхом, той злодій і грабіжник. Хто ж входить через браму, той пастух овець» (Івана 10:1, 2).

Ісусові слухачі, можливо, розуміють, що злодії і грабіжники — це ті, хто видає себе за Месію, або Христа. Люди не повинні йти за такими самозванцями. Вони мають іти за «пастухом овець», про якого Ісус говорить:

«Сторож впускає його, і вівці слухаються його голосу. Він кличе всіх своїх овець на ім’я та виводить їх з кошари. І, вивівши всіх, він іде попереду, а вівці — слідом за ним, оскільки знають його голос. Вони ніколи не підуть за чужим, а втечуть від нього, бо не знають голосу чужих» (Івана 10:3—5).

Раніше Іван Хреститель, як сторож, вказав, що саме за Ісусом повинні йти символічні вівці, які перебувають під Законом. Деякі вівці в Галілеї і тут, в Юдеї, розпізнали Ісусів голос. Куди він «виводить» їх? І що завдяки цьому вони отримають? Декого зі слухачів, мабуть, дивує цей приклад, бо вони не розуміють, що́ Ісус має на увазі (Івана 10:6).

Ісус пояснює: «Щиру правду кажу вам: я — брама для овець. Усі, хто приходив і видавав себе за мене,— злодії і грабіжники, але вівці їх не слухались. Отже, я — брама, і, хто входить через мене, той отримає спасіння. Він увійде та вийде і знайде пасовище» (Івана 10:7—9).

Безумовно, Ісус говорить про щось зовсім нове. Його слухачі знають, що він не є брамою до Закон-угоди, яка існує вже століттями. Тож вівці, яких він «виводить», очевидно, мають увійти в іншу кошару. Що стане можливим завдяки цьому?

Пояснюючи далі свою роль, Ісус каже: «Я прийшов, щоб вівці могли отримати життя і втішатися ним без кінця. Я — пастир добрий. Добрий пастир готовий віддати за овець своє життя» (Івана 10:10, 11). Нещодавно Ісус підбадьорював своїх учнів такими словами: «Не лякайся, мала отаро, бо вашому Батькові було до вподоби дати вам Царство» (Луки 12:32). Справді, овець, які належать до «малої отари», Ісус поведе у нову кошару, щоб вони «могли отримати життя і втішатися ним без кінця». Яке ж благословення бути в цій отарі!

 Але Ісус на цьому не закінчує. Він говорить: «Я маю також інших овець, які не належать до цієї кошари. Я повинен привести їх теж. Тоді вони слухатимуться мого голосу, і буде одна отара й один пастир» (Івана 10:16). «Інші вівці» «не належать до цієї кошари», тобто до «малої отари», яка успадкує Царство. Вівці з цих двох кошар мають різну надію на майбутнє. Однак усі вони отримають благословення завдяки Ісусу. Він каже: «Я віддаю своє життя... і саме тому Батько мене любить» (Івана 10:17).

Багато хто з натовпу говорить: «Цей чоловік має демона, він божевільний». Проте інші слухають з великим зацікавленням і хочуть іти за Добрим Пастирем. Вони кажуть: «Якби він мав демона, то так не говорив би. Хіба демон може відкривати очі сліпим?» (Івана 10:20, 21). Скоріш за все, вони говорять про сліпого від народження чоловіка, якого Ісус зцілив раніше.