Зціливши чоловіка, хворого на водянку, Ісус якийсь час залишається в домі фарисея. Він бачить, як гості вибирають собі найпочесніші місця за столом, тому хоче навчити їх смирення.

«Коли хтось запросить тебе на весільний бенкет,— говорить Ісус,— не займай найпочеснішого місця. Можливо, серед гостей є хтось поважніший, ніж ти. Тоді той, хто запросив вас обох, підійде й скаже: “Поступися місцем цьому чоловікові”. І ти, засоромлений, підеш та займеш найнижче місце» (Луки 14:8, 9).

Далі Ісус каже: «Коли ти запрошений, піди й сядь на найнижчому місці, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, міг сказати: “Друже, займи вище місце”. І ти матимеш шану перед усіма іншими гостями». Йдеться не лише про добрі манери. Ісус пояснює: «Кожен, хто звеличується, буде впокорений, а хто впокорюється, буде звеличений» (Луки 14:10, 11). Він заохочує своїх слухачів розвивати смирення.

Потім Ісус розповідає господарю, як влаштувати бенкет, що має справжню цінність в Божих очах. «Коли влаштовуєш обід чи вечерю, не клич ані друзів, ані братів, ані родичів, ані багатих сусідів. Адже й вони можуть запросити тебе, і це стане тобі винагородою. Тож, коли влаштовуєш бенкет, запрошуй бідних, калік, кульгавих, сліпих, і тоді ти будеш щасливий, бо вони не мають чим тобі відплатити» (Луки 14:12—14).

Людям приємно запрошувати до себе друзів, родичів та сусідів, і Ісус не засуджує цього. Однак він наголошує, що коли хтось запрошує знедолених, тобто бідних, калік чи сліпих, то отримає рясні благословення. Ісус каже господарю: «Тобі буде відплачено під час воскресіння праведних». З цим погоджується один гість, який говорить: «Щасливий той, хто споживатиме їжу в Божому Царстві» (Луки 14:15). Він усвідомлює, що це велика честь. Але, як видно з наступного прикладу, не всі цінують таку можливість:

«Один чоловік влаштував пишну вечерю і запросив багатьох гостей. ...він вислав раба покликати запрошених: “Приходьте, уже все готове”. Але вони всі як один почали відмовлятися. Перший сказав: “Вибач, будь ласка, але я купив поле й маю піти оглянути його”. Другий сказав: “Вибач мені, будь ласка, але я купив п’ять пар волів і йду випробувати їх”. А ще інший сказав: “Знаєш, я щойно одружився і тому не можу прийти”» (Луки 14:16—20).

Які ж непереконливі виправдання! Поле і худобу зазвичай оглядають перед тим, як купувати, тому немає нагальної потреби оглядати їх після купівлі. Третій чоловік теж не має підстав відмовлятися від запрошення. Він не зайнятий підготовкою до весілля, бо вже одружений. Почувши ці виправдання, розгніваний господар каже рабу:

«Швидко йди на головні вулиці та в міські провулки й приведи сюди бідних, калік, сліпих і кульгавих». Раб так і робить, але все ще залишаються вільні місця. Тож пан говорить рабу: «Вийди на дороги і стежки та змусь людей прийти, щоб мій дім заповнився. Бо говорю вам: жоден  з тих, хто був запрошений, не скуштує моєї вечері» (Луки 14:21—24).

З прикладу, який щойно навів Ісус, стає зрозуміло, як Бог Єгова через Ісуса Христа запрошує людей увійти в небесне Царство. Першими це запрошення отримують передусім юдейські релігійні провідники. На жаль, упродовж Ісусового служіння більшість з них відмовляється від нього. Однак будуть запрошені й інші. Ісус чітко показує, що в майбутньому запрошення пролунає вдруге — цього разу для простих смиренних юдеїв та прозелітів. Втретє і востаннє воно прозвучить для тих, кого юдеї вважають недостойними служити Богу (Дії 10:28—48).

Справді, сказане Ісусом підтверджує правдивість слів одного з гостей: «Щасливий той, хто споживатиме їжу в Божому Царстві».