Після того як Ісус покидає Перею, він приходить в околиці Віфанії — села, яке лежить приблизно за три кілометри на схід від Єрусалима. Марія і Марта оплакують смерть свого брата Лазаря, і багато людей прийшло їх потішити.

Хтось каже Марті, що наближається Ісус, тож вона поспішає йому назустріч. Марта говорить Ісусу те, про що вони з сестрою, мабуть, думали впродовж останніх чотирьох днів: «Господи, якби ти був тут, мій брат не помер би». Але це не означає, що вона втратила надію. Марта говорить: «Я впевнена, що Бог дасть тобі все, чого ти попросиш у нього» (Івана 11:21, 22). Вона вірить, що Ісус все ще може допомогти її брату.

Ісус відповідає: «Твій брат воскресне». Марта робить висновок, що Ісус говорить про майбутнє воскресіння на землі, якого чекали Авраам та інші слуги Бога. Вона виявляє свою віру такими словами: «Знаю, він воскресне, коли настане воскресіння в останній день» (Івана 11:23, 24).

Але чи може Ісус допомогти вже тепер? Він нагадує Марті, що Бог дав йому владу над смертю, кажучи: «Хто виявляє, що вірить у мене, той, навіть якщо й помре, оживе. І кожен, хто живе та вірить у мене, ніколи не помре» (Івана 11:25, 26).

Ці слова не означають, що його учні ніколи не помруть. Ісус говорив своїм апостолам, що навіть він має померти (Матвія 16:21; 17:22, 23). Він наголошує, що віра в нього може дати людям вічне життя. Більшість отримає таке життя після свого воскресіння. Однак чимало вірних людей, які житимуть під час закінчення цього віку, взагалі ніколи не помруть. Тож, жодна людина, котра виявляє віру в Ісуса, ніколи не зазнає смерті, з якої немає повернення.

Та чи зможе Ісус, який каже про себе: «Я — воскресіння і життя», допомогти Лазарю, який помер декілька днів тому? Ісус запитує Марту: «Віриш у це?» — «Так, Господи,— відповідає вона,— я вірю, що ти Христос, Божий Син, який мав прийти у світ». Марта вірить, що Ісус може допомогти в той самий день, тому поспішає додому і тихо каже своїй сестрі: «Вчитель тут. Він тебе кличе» (Івана 11:25—28). Марія відразу вибігає з дому, і невдовзі за нею ідуть інші люди, бо думають, що вона прямує до гробниці Лазаря.

Але Марія іде до Ісуса. Вона з плачем падає йому до ніг і говорить те саме, що її сестра: «Господи, якби ти був тут, мій брат не помер би». Дивлячись на Марію і людей, які плачуть, Ісус, стривожившись, тяжко зітхає, і з його очей котяться сльози. Це зворушує присутніх. Проте дехто питає: «Невже той, хто відкрив очі сліпому, не міг зробити так, щоб цей чоловік не помер?» (Івана 11:32, 37).