Ісус та апостоли збираються вийти з горішньої кімнати, де споживали пасхальну вечерю. Ісус вже дав їм важливі поради і тепер каже: «Я розповів усе це, щоб ви не спіткнулися». Чому вони можуть спіткнутися? Ісус пояснює: «Вас відлучать від синагоги. І надходить година, коли кожен, хто вбиватиме вас, буде думати, що так служить Богу» (Івана 16:1, 2).

Ці слова, мабуть, викликають в апостолів тривогу. Хоча Ісус вже говорив, що світ буде їх ненавидіти, він не казав прямо, що їх вбиватимуть. Чому? «Я не казав вам цього спочатку,— пояснює він,— бо ще був з вами» (Івана 16:4). Однак тепер, бажаючи підготувати апостолів до свого відходу, Ісус дає настанови, які допоможуть їм не спіткнутись.

Ісус продовжує: «Я йду до того, хто мене послав, і ніхто з вас не запитує мене: “Куди ти йдеш?”» Трохи раніше цього вечора апостоли розпитували його, куди він іде (Івана 13:36; 14:5; 16:5). Але тепер, приголомшені словами про майбутнє переслідування, вони дуже засмучені і більше не розпитують ні про славу, яка його чекає, ні про те, що це означає для правдивих поклонників. Ісус говорить: «Через те що я це розповів, ваші серця сповнилися смутком» (Івана 16:6).

Далі він пояснює: «Я йду задля вашого ж добра. Бо, якщо я не піду, помічник до вас не прийде, а якщо піду, то пошлю його до вас» (Івана 16:7). Учні отримають святий дух лише після Ісусової смерті і вознесіння на небо. Цього помічника Ісус зможе послати їм в будь-який куточок землі.

Святий дух «дасть світові переконливе свідчення про гріх, праведність і суд» (Івана 16:8). Буде викрито те, що світ відмовився повірити в Божого Сина. Ісусове вознесіння переконливо свідчитиме про його праведність і покаже, що Сатана, «правитель цього світу», заслуговує суворого суду (Івана 16:11).

«Я ще стільки всього маю сказати вам,— говорить Ісус,— але тепер для вас цього буде забагато». Коли він зіллє на них святий дух, цей дух допомагатиме їм «повністю зрозуміти правду», і вони зможуть жити згідно з нею (Івана 16:12, 13).

Апостолів дуже дивують наступні слова Ісуса: «Ще трохи — і ви мене вже не побачите, а потім пройде ще трохи часу — і побачите мене знову». Вони запитують один одного, що він має на увазі. Ісус усвідомлює, про що вони хочуть розпитати його, тому пояснює: «Щиру правду кажу вам: ви будете плакати й голосити, а світ буде радіти. Ви будете сумувати, але ваш смуток обернеться в радість» (Івана 16:16, 20). Коли пополудні цього ж дня Ісуса вб’ють, релігійні провідники радітимуть, а учні будуть сумувати. Однак після воскресіння Ісуса їхній смуток обернеться в радість! Вони також радітимуть, коли Ісус зіллє на них Божий святий дух.

Порівнюючи ситуацію апостолів до стану жінки під час пологів, Ісус каже: «Жінка, коли народжує, зазнає́ болю, бо прийшов її час. Та коли вона народить дитя, то вже не пам’ятає свого болю, бо радіє, що на світ з’явилась людина». Ісус підбадьорює апостолів: «Так само й ви: тепер сумуєте, але я  знову побачуся з вами, і тоді ваші серця сповняться радістю. І вашої радості не відбере ніхто» (Івана 16:21, 22).

До цього часу апостоли ще нічого не просили в ім’я Ісуса. Тепер він говорить: «Того дня ви будете звертатись до Батька з проханнями в моє ім’я». Чому вони мають так робити? Зовсім не тому, що Батько неохоче відповідає на їхні прохання. Ісус навіть каже: «[Батько] сам любить вас, оскільки ви любите мене й вірите, що я посланий Богом» (Івана 16:26, 27).

Це, мабуть, підбадьорює апостолів, і вони впевнено кажуть: «Тому ми й віримо, що ти прийшов від Бога». Але їхня впевненість буде випробувана. Ісус говорить про те, що незабаром має статися: «Надходить година і вже надійшла, коли всі ви розбіжитеся по своїх домах, а мене залишите самого». Проте він запевняє їх: «Я розповів вам усе це, щоб завдяки мені ви мали мир. У світі ви зазнаватимете лиха, але будьте відважні: я світ переміг!» (Івана 16:30—33). Ісус не покине їх. Він переконаний, що вони теж переможуть світ, якщо будуть вірно виконувати Божу волю попри намагання Сатани і його світу зламати їхню непорочність.