Як тільки ізраїльтяни покинули Єгипет, фараон пожалкував, що відпустив їх. Він наказав своїм воїнам: «Приготуйте всі бойові колісниці, ми поженемося за ними! Як ми могли відпустити своїх рабів?!» Отож він і його слуги погналися за ізраїльтянами.

Тим часом Єгова вів свій народ за допомогою стовпа хмари удень і стовпа вогню вночі. Він привів їх до Червоного моря і наказав там зупинитися.

Раптом ізраїльтяни побачили, що за ними женеться фараон разом зі своїм військом. Вони опинились у пастці: між морем і своїми ворогами. Ізраїльтяни почали кричати до Мойсея: «Ми всі повмираємо! Тобі треба було залишити нас у Єгипті». На це Мойсей сказав: «Не бійтеся. Почекайте і подивіться, як Єгова врятує нас». Правда, Мойсей повністю покладався на Єгову?

Єгова наказав своєму народу стати табором. Тієї ночі він поставив стовп хмари між єгиптянами та ізраїльтянами. З боку єгиптян була темрява, а з боку ізраїльтян — світло.

 Тоді Єгова сказав Мойсею простягнути руку над морем. Після цього Єгова навів сильний вітер, який дув цілу ніч. Води моря розділились на дві частини, і на дні утворився прохід. Ізраїльтяни рушили до іншого берега моря по сухій землі, тимчасом як по обидва боки від них води стояли стіною.

Військо фараона погналося за мільйонами ізраїльтян по дну моря. Тоді Єгова викликав замішання серед воїнів. Від колісниць почали відпадати колеса. Воїни закричали: «Утікаймо звідси! Єгова воює за них».

Тож Єгова сказав Мойсею: «Простягни свою руку над морем». У ту ж мить стіни води впали на єгипетське військо. Фараон і всі його слуги загинули. Не вижив ніхто.

А на другому боці моря ізраїльтяни заспівали на хвалу Єгові таку пісню: «Співайте Єгові, бо він здобув славну перемогу. Коня й вершника він кинув у морську глибінь». Тим часом жінки почали танцювати і грати на бубнах. Усі були дуже щасливі, адже здобули справжню свободу.