Після того як Давид вбив Голіафа, Саул призначив його начальником свого війська. Давид здобув перемогу в багатьох битвах, тому став дуже відомим. Кожного разу, коли він повертався з війни, жінки виходили йому назустріч з піснями й танцями. Вони співали: «Саул убив тисячі ворогів, а Давид — десятки тисяч!» Саул почав заздрити Давиду і навіть хотів його вбити.

Давид дуже гарно грав на арфі. Одного разу, коли Давид грав для Саула, цар кинув у нього списа. Але Давид вчасно відхилився і спис потрапив у стіну. Після того Саул ще багато разів намагався вбити Давида. Зрештою Давид втік і сховався в пустелі.

Саул зібрав 3000 своїх воїнів і пішов шукати Давида. Якось Саул  зайшов до печери, в якій ховався Давид зі своїми людьми. Вони тихесенько сказали Давидові: «Тепер ти можеш вбити Саула». Давид непомітно підкрався до царя і відрізав край його халата. Саул цього не помітив. Але Давид став почуватись винним, через те що не виявив поваги до помазаного царя Єгови. Він не дозволив своїм людям напасти на Саула. Пізніше Давид навіть закричав до Саула, кажучи, що він міг вбити його, але не зробив цього. Чи після того Саул почав краще ставитись до Давида?

Ні. Саул і далі ганявся за ним. Якось уночі Давид і його племінник Авішай прокралися у табір Саула. Спали всі, навіть Саулів охоронець Авнер. Авішай сказав: «Дивись, яка нагода! Дозволь мені вбити його». Давид відповів: «Єгова сам вразить його. Візьмемо його спис і глек з водою та ходімо звідси».

Давид вийшов на гору, з якої було видно Саулів табір, і закричав: «Авнере, чому ти не охороняєш свого пана? Де спис і глек, що були біля царя?» Саул впізнав голос Давида і сказав: «Ти міг вбити мене, але не зробив цього. Я знаю, що ти будеш наступним царем Ізраїля». Після цього Саул повернувся у свій палац. Але не всі з Саулової сім’ї ненавиділи Давида.