Сталося так, що сирійський цар Бен-Гадад почав воювати з Ізраїлем. Але щоразу, коли він хотів напасти, пророк Єлисей попереджав ізраїльського царя про це. Так ізраїльському цареві вдавалося уникнути бою з сирійцями. Через це Бен-Гадад вирішив схопити Єлисея. Дізнавшись, що Єлисей у місті Дотан, він послав туди своє військо.

Сирійці прийшли у Дотан вночі. Зранку, коли слуга Єлисея вийшов з дому, він побачив, що навколо міста стояло велике військо. Він дуже налякався і закричав: «Єлисею, що нам робити?» Пророк відповів: «Тих, хто з нами, більше, ніж тих, хто з ними». У ту ж мить Єгова допоміг слузі побачити щось надзвичайне: на горах довкола міста було повно вогняних коней і колісниць.

Коли сирійці наблизились до Єлисея, щоб схопити його, він став молитися: «Єгово, осліпи цих людей». Хоча воїни все ще могли бачити, вони вже не розуміли, де були.  Єлисей сказав сирійцям: «Ви не в тому місті. Ідіть за мною, і я приведу вас до чоловіка, якого ви шукаєте». Так вони йшли за Єлисеєм аж до Самарії, де жив ізраїльський цар.

Тепер сирійці зрозуміли, де вони опинились. Ізраїльський цар спитав Єлисея: «Чи мені вбити їх?» Єлисей мав нагоду покарати людей, які хотіли вчинити йому зло. Але чи він зробив це? Ні. Він сказав цареві: «Не вбивай їх. Нагодуй і нехай собі йдуть». Тож цар справив для них великий бенкет і відпустив додому.