Єгова призначив Єремı́ю пророком для юдеїв. Бог наказав йому проповідувати і попереджати людей, щоб вони більше не робили зла. Єремı́я сказав: «Але, Єгово, я не вмію говорити з людьми, бо я ще молодий». У відповідь Єгова промовив: «Не бійся. Я скажу тобі, що говорити, і буду тобі помагати».

Тож Єгова наказав Єремı́ї зібрати старійшин народу, а тоді розбити перед ними глиняного глечика і сказати: «Єрусалим буде знищений так, як цей глечик». Єремı́я зробив те, що звелів Єгова, але це дуже розізлило тих старійшин. Священик, на ім’я Пашхур, вдарив його і посадив у дерев’яні колодки. Цілу ніч Єремı́я не міг навіть поворухнутися. Вранці Пашхур звільнив його. Після того пророк зізнався: «Я вже не можу. Більше не буду проповідувати». Чи Єремı́я дійсно знеохотився? Ні. Він знову і знову думав про доручення Єгови, тому й сказав: «Звістка Єгови наче вогонь всередині мене. Як же мені не проповідувати?» Отож він і далі попереджав людей.

Минули роки, і в Юді став правити інший цар. Священикам і неправдивим пророкам звістка Єремı́ї дуже не подобалась. Вони сказали юдейським князям: «Цей чоловік заслуговує смерті». На це Єремı́я відповів: «Якщо ви вб’єте мене, то будете винні у смерті невинної людини. Я говорю не від себе, а тільки те, що каже Єгова». Почувши це, князі сказали: «Цей чоловік не заслуговує смерті».

Єремı́я не припиняв проповідувати, і з часом це стало не подобатися князям.  Вони попросили у царя дозволу вбити його. Той сказав, що вони можуть зробити з пророком усе, що захочуть. Тож князі схопили Єремı́ю і кинули до глибокого колодязя, де було повно болота. Вони думали, що він там помре. І Єремı́я погруз у болоті.

Тоді царський вельможа, на ім’я Евед-Мелех, сказав цареві: «Князі кинули Єремı́ю у колодязь. Якщо ми залишимо його там, він помре». Цар наказав Евед-Мелеху взяти 30 чоловіків і витягнути Єремı́ю. Бачиш, ніщо не змусило Єремı́ю перестати проповідувати. Правда, ми теж повинні бути, як він?