У Філіппах жила одна служниця, яка мала демона. З його допомогою вона могла передрікати майбутнє. Так вона заробляла багато грошей для своїх господарів. Коли у Філіппи прийшли Павло і Сила, вона постійно ходила за ними, і так тривало багато днів. Демон робив так, що вона кричала: «Ці люди — раби Всевишнього Бога!» Зрештою Павло сказав демону: «Іменем Ісуса Христа наказую тобі: вийди з неї!» І в ту ж мить демон вийшов з дівчини.

Коли господарі дівчини побачили, що вона більше не буде приносити їм доходу, то дуже розгнівалися. Вони схопили Павла та Силу і потягли їх до міських начальників. Господарі казали: «Ці чоловіки не слухаються закону і порушують спокій у місті». Почувши це, міські начальники наказали побити Павла та Силу і кинути їх до в’язниці. Тюремний наглядач посадив їх у внутрішню, найтемнішу частину в’язниці і закував у колодки.

Там Павло і Сила співали пісні на хвалу Єгові, а інші в’язні їх слухали. Раптом опівночі стався сильний землетрус, від якого затряслася вся в’язниця. Всі двері повідчинялися, і з в’язнів поспадали кайдани та колодки. Наглядач побіг у внутрішню в’язницю і побачив, що двері там відчинені. Подумавши, що всі в’язні повтікали, він вирішив вбити себе.

Щойно він витягнув меча, Павло крикнув до нього: «Не вбивай себе! Ми всі тут!» Наглядач підбіг до Павла та Сили і впав перед ними на коліна. Він запитав їх: «Що мені робити, аби спастись?» Вони відповіли: «Ти і твої домашні маєте повірити в Ісуса». Тоді Павло і Сила розповіли їм слово Єгови. Після того тюремний наглядач і всі його домашні охрестилися.