1, 2. а) Чому Ізраїль був наче самотня овечка серед зграї вовків? (Дивіться ілюстрацію на початку розділу.) б) Якому впливу знову і знову піддавався ізраїльський народ та його царі?

ПРОТЯГОМ століть Ізраїль був наче самотня овечка серед зграї вовків. Зі сходу на нього чатували аммонітяни, моавітяни та едомляни. Із заходу ізраїльтянам постійно загрожував меч філістимлян, їхніх давніх ворогів. На півночі був багатий і могутній Тир — центр потужної торговельної держави. А на півдні розкинув свої володіння Єгипет, чиї правителі, фараони, вважали себе богами.

² Коли ізраїльтяни покладалися на Єгову, він захищав їх від ворогів. На жаль, Ізраїль і його царі все знову і знову піддавалися поганому впливу довколишніх народів. Одним з таких слабовольних царів був Ахав. Він правив 10-племінним царством Ізраїля і був сучасником юдейського царя Йосафата. Ахав одружився з Єзавеллю, донькою сидонського царя, під владою якого перебувало заможне місто Тир. Ця жінка затято насаджувала в Ізраїлі поклоніння Ваалу. Під її впливом Ахав опоганив чисте поклоніння так, як ніхто до нього (1 Цар. 16:30—33; 18:4, 19).

3, 4. а) Які пророцтва починає виголошувати Єзекіїль? б) Які запитання ми розглянемо?

 ³ Ще раніше Єгова попереджав свій народ, якими будуть наслідки невірності. Але цього разу його терпінню прийшов кінець (Єрем. 21:7, 10; Єзек. 5:7—9). У 609 році до н. е. вавилоняни втретє напали на Обіцяний край. З часу їхнього останнього нападу минуло майже десять років. Однак на цей раз вавилонське військо зруйнує мури Єрусалима і жорстоко розправиться з тими, хто повстав проти Навуходоносора. І от тепер, коли вавилоняни тримають місто в облозі і натхнені Богом пророцтва Єзекіїля починають виконуватися в усіх подробицях, пророк виголошує пророцтва проти довколишніх держав.

⁴ Єгова виявив Єзекіїлю, що вороги Юди будуть злорадіти знищенню Єрусалима і знущатимуться з його уцілілих мешканців. Але ворожі народи, які ганьбили ім’я Єгови, переслідували та підштовхували до невірності його народ, обов’язково мали пожати те, що сіяли. Які уроки ми можемо почерпнути з історії стосунків Ізраїля з тими народами? І в чому запевняють нас пророцтва Єзекіїля про майбутнє цих народів?

5, 6. Якими були стосунки між аммонітянами та ізраїльтянами?

⁵ Аммонітяни, моавітяни та едомляни у певному розумінні були кровними родичами ізраїльтян. Та попри родинні стосунки і спільну історію ці народи впродовж століть ворогували з Божим народом і зневажали його (Єзек. 25:6).

⁶ Що нам відомо про аммонітян? Вони були нащадками Лота, Авраамового племінника, та його молодшої доньки (Бут. 19:38). Їхня мова була настільки схожа на єврейську, що ізраїльтяни, скоріш за все, добре її розуміли. Саме через ці родинні зв’язки Єгова заборонив ізраїльтянам іти війною проти Аммона (Повт. 2:19). Однак за часів суддів аммонітяни приєдналися до моавського царя Еглона і гнобили Ізраїль (Суд. 3:12—15, 27—30). Пізніше, за царювання Саула, аммонітяни напали на Ізраїль (1 Сам. 11:1—4). А за днів царя Йосафата вони знову об’єдналися з моавітянами і вторглися в Обіцяний край (2 Хр. 20:1, 2).

7. Як моавітяни поводилися зі своїми родичами, ізраїльтянами?

⁷ Моавітяни були нащадками Лота і його старшої доньки (Бут. 19:36, 37). Єгова заборонив ізраїльтянам воювати з Моавом (Повт. 2:9). Але моавітяни не виявили за це вдячності. Замість того щоб допомогти своїм родичам, ізраїльтянам, котрі щойно звільнилися з єгипетського рабства, моавітяни намагалися перешкодити їм увійти в Обіцяний  край. Моавський цар Балак найняв Валаама, щоб той прокляв ізраїльтян, а тоді за намовою Валаама втягнув ізраїльських чоловіків у статеву розпусту та ідолопоклонство (Чис. 22:1—8; 25:1—9; Об’яв. 2:14). Моавітяни завдавали прикрощів своїм родичам ще протягом століть, аж до днів Єзекіїля (2 Цар. 24:1, 2).

8. Чому Єгова сказав, що Едом був братом Ізраїля, і як поводилися едомляни?

⁸ Едомляни були нащадками Ісава, брата-близнюка Якова. Едом та Ізраїль були настільки близькими народами, що Єгова назвав їх братами (Повт. 2:1—5; 23:7, 8). Попри це едомляни ставились вороже до ізраїльтян від самого виходу з Єгипту аж до знищення Єрусалима у 607 році до н. е. (Чис. 20:14, 18; Єзек. 25:12). У час знищення едомляни злораділи, спостерігаючи за стражданнями ізраїльтян, і заохочували вавилонян спустошувати Єрусалим. Вони навіть ловили вцілілих ізраїльтян і віддавали їх у руки ворогів (Пс. 137:7; Овд. 11, 14).

9, 10. а) Що сталося з Аммоном, Моавом та Едомом? б) Чи були серед цих народів люди, які не ставилися вороже до Ізраїля? Наведіть приклади.

⁹ Єгова притягнув ці народи до відповідальності за таке ставлення до Ізраїля. Він промовив: «Я віддаю... аммонітян у власність жителям Сходу, щоб про аммонітян вже не згадували серед народів». Також Бог сказав: «Я виконаю свої присуди в Моаві, і вони будуть змушені визнати, що я — Єгова» (Єзек. 25:10, 11). Приблизно через п’ять років після падіння Єрусалима ці слова почали виконуватися: вавилоняни завоювали і Аммон, і Моав. А про Едом Єгова сказав: «Я... знищу в ньому людей та худобу і зроблю його пусткою» (Єзек. 25:13). Як і було передречено, Аммон, Моав та Едом згодом зникли назавжди (Єрем. 9:25, 26; 48:42; 49:17, 18).

¹⁰ Але не кожен, хто походив з цих народів, ставився вороже до Божого народу. Наприклад, у переліку сильних воїнів царя Давида згадується аммонітянин Целек і моавітянин Їтма (1 Хр. 11:26, 39, 46; 12:1). А моавітянка Рут стала вірною поклонницею Єгови (Рут 1:4, 16, 17).

11. Які уроки можна почерпнути зі стосунків Ізраїля з Аммоном, Моавом та Едомом?

¹¹ Які уроки можна почерпнути зі стосунків Ізраїля зі спорідненими народами? Коли ізраїльтяни втрачали пильність, то переймали від тих народів фальшиві релігійні звичаї, як-от поклоніння пеорському Ваалу, богу моавітян, і аммонітському богові Молоху (Чис. 25:1—3; 1 Цар. 11:7). Щось подібне може статися з нами. Невіруючі родичі можуть тиснути на нас, спонукуючи поступитися своїми переконаннями. Наприклад, вони часто не розуміють, чому ми не святкуємо Великодня, не приймаємо і не даємо  подарунків на Різдво або не дотримуємося інших популярних звичаїв, пов’язаних з фальшивими релігійними віруваннями. З добрих спонук вони можуть схиляти нас до компромісу бодай у чомусь незначному. Нам вкрай важливо не піддаватися такому тиску! Історія Ізраїля засвідчує, що найменша поступка може стати кроком у прірву.

12, 13. Якої протидії ми можемо зазнавати, але що може статися, якщо ми залишимось відданими Єгові?

¹² Зі стосунків Ізраїля з Аммоном, Моавом та Едомом можна взяти ще один урок. Правдиві поклонники іноді зазнають запеклої протидії з боку своїх родичів. Ісус попереджав, що звістка, яку ми проповідуємо, деколи буде різнити «сина з батьком, дочку з матір’ю» (Матв. 10:35, 36). Єгова наказав Ізраїлю не ворогувати зі спорідненими народами, і ми теж маємо уникати конфліктів з родичами. Але не дивуймося, якщо вони почнуть протидіяти нам (2 Тим. 3:12).

¹³ Навіть якщо родичі не мають нічого проти нашого служіння, не дозволяймо, щоб їхня думка була для нас вагомішою, ніж думка Єгови. Чому? Тому що найважливіше місце у нашому серці й житті може по праву займати лише Єгова. (Прочитайте Матвія 10:37.) Крім того, якщо ми залишаємось вірними Єгові, деякі наші родичі, подібно до Целека, Їтми та Рут, зможуть теж стати його поклонниками (1 Тим. 4:16). Тоді вони також служитимуть єдиному правдивому Богу і відчуватимуть його любов і захист.

14, 15. Як філістимляни ставилися до ізраїльтян?

¹⁴ Філістимляни не були корінними мешканцями Обіцяного краю. Вони переселилися туди з острова Крит перед тим, як Єгова пообіцяв дати той край Аврааму та його потомкам. Авраам та Ісак іноді мали ділові стосунки з представниками цього народу (Бут. 21:29—32; 26:1). Коли ізраїльтяни увійшли в Обіцяний край, філістимляни уже були могутнім народом з грізним військом. Вони поклонялися таким фальшивим богам, як Ваал-Зевув і Дагон (1 Сам. 5:1—4; 2 Цар. 1:2, 3). Деколи ізраїльтяни теж служили цим богам (Суд. 10:6).

¹⁵ Через невірність ізраїльтян Єгова допустив, щоб філістимляни довгі роки панували над його народом (Суд. 10:7, 8; Єзек. 25:15). Вони накладали на ізраїльтян суворі обмеження *, а під час воєн вбивали багатьох із них (1 Сам. 4:10). Однак коли ізраїльтяни каялися й поверталися до Єгови, він визволяв їх. Бог посилав їм на порятунок своїх служителів, наприклад Самсона, Саула та Давида  (Суд. 13:5, 24; 1 Сам. 9:15—17; 18:6, 7). Єзекіїль передрік, що Єгова люто помститься філістимлянам. Його слова сповнилися, коли в їхню землю вторглися вавилоняни, а пізніше греки (Єзек. 25:15—17).

16, 17. Які уроки можна почерпнути зі стосунків між ізраїльтянами і філістимлянами?

¹⁶ Які уроки можна почерпнути зі стосунків між ізраїльтянами і філістимлянами? Іноді сучасний народ Єгови зазнавав протидії від наймогутніших народів світу. На відміну від ізраїльтян, ми завжди залишалися вірними Єгові. Все ж деколи могло здаватися, що вороги чистого поклоніння добилися свого. Приміром, на початку XX століття уряд США намагався зупинити діяльність народу Єгови, засудивши до десятків років ув’язнення тих, хто брав провід в організації. Під час Другої світової війни нацистська партія в Німеччині хотіла знищити Божий народ. Тисячі наших братів опинилися за ґратами, а сотні втратили своє життя. Після війни Радянський Союз багато років вів запеклу боротьбу зі Свідками Єгови, відправляючи наших братів у трудові табори та на висилку в Сибір.

¹⁷ Буває, що уряди і сьогодні накладають заборону на нашу проповідницьку працю, ув’язнюють і навіть страчують декого з Божих служителів. Чи ми маємо лякатися цього або втрачати віру? Ні! Єгова збереже свій вірний народ. (Прочитайте Матвія 10:28—31.) Ми знаємо з історії, що багато могутніх урядів, які переслідували служителів Єгови, зникли, а Божий народ процвітає і досі. Невдовзі всі людські уряди, подібно до філістимлян, будуть змушені визнати Єгову. І, подібно до філістимлян, вони назавжди відійдуть у минуле!

18. Що можна сказати про Тир і його володіння?

¹⁸ Стародавнє місто Тир * було центром великої держави, що вважалася торговельним гігантом тогочасного світу. На заході розгалужена мережа морських шляхів з’єднувала Тир з далекими й близькими портами Середземного моря. А на сході мережа сухопутних шляхів давала йому можливість вести жваву торгівлю з імперіями Сходу. Протягом століть у Тир стікалося багатство з далеких країв. Його моряки й купці так розбагатіли, що вважали себе князями (Ісаї 23:8).

19, 20. Чим відрізнялися тиряни від гівонітян?

¹⁹ За часу правління Давида й Соломона Ізраїль підтримував з Тиром близькі стосунки. Коли будувався палац Давида і храм Соломона, Тир постачав будівельні матеріали і присилав майстрів (2 Хр. 2:1, 3, 7—16). Все це відбувалося в найкращі для Ізраїля часи (1 Цар. 3:10—12; 10:4—9). Тож тисячі тирян могли більше дізнатися про чисте поклоніння, познайомитись з Єговою і на власні очі побачити, які благословення приносить служіння правдивому Богові. Тільки подумайте, яку чудову нагоду вони мали!

²⁰ Попри це найважливішим для тирян залишались матеріальні речі. Вони не пішли слідами могутнього ханаанського міста Гівона, мешканці якого захотіли служити Єгові, лише почувши про його могутні діла (Іс. Нав. 9:2, 3, 22—10:2). Навпаки, тиряни зрештою стали ворогувати з Божим народом і навіть продали декого з ізраїльтян у рабство (Пс. 83:2, 7; Йоіла 3:4, 6; Ам. 1:9).

21, 22. Що сталося з Тиром і чому?

²¹ Через Єзекіїля Єгова сказав цим ворогам Божого народу: «Тире, я виступлю проти тебе і підніму на тебе багато народів, як море піднімає свої хвилі. Вони зруйнують  мури Тира і розвалять його вежі, а я вишкребу ґрунт і зроблю його голою скелею» (Єзек. 26:1—5). Мешканцям Тира здавалося, що завдяки їхньому багатству, а також височезному 46-метровому муру, який оточував острівну частину міста, вони перебували у цілковитій безпеці. Тирянам варто було б прислухатися до застереження Соломона: «Для багатого статки — мов укріплене місто, вони наче мур захисний — в його уяві» (Присл. 18:11).

²² Коли вавилоняни, а пізніше й греки виконали пророцтво Єзекіїля, мешканці Тира зрозуміли, що багатство і мури захищали їх лише в їхній уяві. Знищивши Єрусалим, вавилоняни пішли війною на Тир, і через 13 років облоги материкова частина міста впала (Єзек. 29:17, 18). Потім, у 332 році до н. е., важливу подробицю пророцтва Єзекіїля виконав Александр Македонський *. Його воїни буквально вишкребли руїни материкової частини міста і, вкинувши каміння, деревину і ґрунт у воду, звели дамбу, по якій дісталися до острівної частини міста (Єзек. 26:4, 12). Александр пробив мури, сплюндрував місто, вбив тисячі воїнів та мирних жителів, а десятки тисяч продав у рабство. Тиряни були змушені визнати Єгову, коли на власному гіркому досвіді побачили, що «велике багатство» не дає справжнього захисту (Єзек. 27:33, 34).

23. Які уроки можна почерпнути з того, що сталося з мешканцями Тира?

²³ Які уроки можна почерпнути з того, що сталося з мешканцями Тира? Ніколи не дозволяймо, щоб багатство ввело нас в оману. Не піддаваймось думці, ніби воно є нашим захисним муром (Матв. 13:22). Ми не можемо «бути рабами Бога і багатства». (Прочитайте Матвія 6:24.) Справжній захист мають лише ті, хто служить Єгові від усього серця (Матв. 6:31—33; Ів. 10:27—29). Пророцтва про кінець цього світу виконаються в усіх подробицях, так само, як виконалося пророцтво про Тир. У той час Єгова знищить світову комерційну систему, яка просякнута жадібністю та егоїзмом, і кожен, хто покладається на своє багатство, буде змушений визнати Єгову.

24—26. а) Чому Єгова назвав Єгипет «соломинкою»? б) Як цар Седекія знехтував наказом Єгови і чим це для нього обернулося?

²⁴ Ще задовго до днів Йосипа і аж до часу, коли вавилоняни напали на Єрусалим, Єгипет справляв значний політичний вплив на Обіцяний край та сусідні держави. Можливо, через свою давню історію Єгипет здавався непохитним, наче могутнє старе дерево. Але в порівнянні з Єговою ця держава була слабкою, наче «соломинка» (Єзек. 29:6).

 ²⁵ Цього факту про Єгипет не усвідомлював невірний цар Седекія. Через пророка Єремію Єгова звелів Седекії підкоритися вавилонському цареві (Єрем. 27:12). І Седекія навіть присягнув іменем Єгови, що не буде повставати проти Навуходоносора. Але пізніше він знехтував наказом Єгови, порушив свою клятву, дану Навуходоносору, і попросив Єгипет допомогти йому в боротьбі проти вавилонян (2 Хр. 36:13; Єзек. 17:12—20). Покладаючись на політичну міць Єгипту, ізраїльтяни завдали собі великої шкоди (Єзек. 29:7). Єгипет міг здаватися таким грізним, як «велике морське чудовисько». Однак Єгова сказав, що зробить з ним те, що мисливці роблять з нільськими крокодилами,— встромить у щелепи Єгипту гаки, витягне його та знищить. Це пророцтво виконалося, коли Бог послав на Єгипет вавилонян (Єзек. 29:3, 4, 9—12, 19).

²⁶ А що сталося з невірним царем Седекією? Оскільки він збунтувався проти Єгови, Єзекіїль передрік, що цей «неправедний провідник» втратить корону і його правлінню прийде кінець. Але пророцтво також містило надію (Єзек. 21:25—27). Єгова передрік, що владу отримає правитель з царської династії, який матиме «законне право» на престол. З наступного розділу цієї книжки ми більше дізнаємося про обіцяного царя.

27. Який урок можна почерпнути зі стосунків ізраїльтян з Єгиптом?

 ²⁷ Який урок можна почерпнути зі стосунків ізраїльтян з Єгиптом? Служителям Єгови не слід покладатись на політичних провідників, думаючи, що ті можуть дати справжню безпеку. Важливо, щоб навіть наші думки свідчили про те, що ми не належимо до цього світу (Ів. 15:19; Як. 4:4). Хоча політична система здається непохитною, насправді вона, як і колись Єгипет, не міцніша за соломинку. Наскільки ж недалекоглядно покладатися на смертних людей, а не на всемогутнього Володаря всесвіту! (Прочитайте Псалом 146:3—6.)

28—30. Як народи будуть змушені визнати Єгову і як його визнаємо́ ми? Поясніть різницю.

²⁸ У книзі Єзекіїля Єгова декілька разів говорить, що народи «будуть змушені визнати, що [він] — Єгова» (Єзек. 25:17). Ці слова сповнилися в давнину, коли Єгова виконав суд над ворогами свого народу. Але вони ще більшою мірою виконаються в наш час. Як саме?

²⁹ Сьогодні ми, як і давні служителі Бога, живемо серед народів, котрі вважають нас беззахисними вівцями (Єзек. 38:10—13). З 17-го і 18-го розділів цієї книжки ми дізна́ємося про те, як у недалекому майбутньому народи нападуть на Божих служителів. Під час цього лютого масштабного нападу Єгова покаже їм, в чиїх руках справжня сила. Вони будуть змушені визнати Єгову, тобто його верховну владу, коли зазнають цілковитого знищення у війні Армагеддон (Об’яв. 16:16; 19:17—21).

³⁰ А нас, на відміну від тих народів, Єгова врятує і благословить. Чому? Тому що ми вже тепер показуємо, що визнаємо́ Єгову — довіряємо йому, слухаємось його і поклоняємося так, як йому до вподоби. (Прочитайте Єзекіїля 28:26.)