1. Якою була роль вартових Єгови і про що вони попереджали?

ВЕЧОРІЄ. На єрусалимському мурі стоїть вартовий. Прикриваючи рукою очі від сонця, він вдивляється у далечінь. Раптом він підносить ріг, набирає повні легені повітря і сурмить. На місто наступає вавилонське військо! Але сигнал тривоги вже не допоможе байдужим мешканцям міста. Протягом десятиліть Єгова посилав до юдеїв своїх пророків — вартових, які попереджали про прихід цього дня. Та, на жаль, люди не хотіли слухати. Тепер вавилонське військо оточує місто і багато місяців тримає його в облозі. Зрештою вавилоняни проламують міський мур і вдираються в Єрусалим. Вони вбивають або забирають у полон його безбожних мешканців і дощенту руйнують храм.

2, 3. а) Які події стануться невдовзі і яку можливість ще мають люди? б) Які запитання ми розглянемо?

² Стрімко наближається день, коли небесні війська Єгови виконають вирок над безбожними мешканцями землі (Об’яв. 17:12—14). Ця битва стане кульмінацією найбільшого лиха в історії людства (Матв. 24:21). Але ще не надто пізно. Люди ще мають можливість прислухатись до  попередження, яке лунає з уст тих, хто виконує працю вартового.

³ Що спонукувало Єгову у різні періоди історії призначати вартових? Яку звістку вони проголошують? Кого Єгова призначає вартовими? І яка наша роль у проголошенні звісток від Бога? Розгляньмо відповіді на ці запитання.

4. Чому Єгова призначав вартових? (Дивіться ілюстрацію на початку розділу.)

⁴ Прочитайте Єзекіїля 33:7. Вартові зазвичай стояли на міському мурі, щоб попереджати мешканців міста про будь-яку небезпеку. Вони були видимим доказом того, що правитель міста піклувався про мешканців. Пронизливий сигнал тривоги міг сильно налякати сплячих людей, але завдяки йому могли врятуватися ті, хто прислухався до нього. Подібно і з Єговою: він призначав вартових не для того, щоб лякати свій народ майбутніми карами. Бог любив ізраїльтян і хотів їх врятувати.

5, 6. Чому можна сказати, що Єгова справедливий? Наведіть один з доказів.

⁵ Призначивши Єзекіїля вартовим, Єгова виявив риси, які зміцняють нашу довіру до нього. Розгляньмо дві з них.

⁶ Справедливість. Цю рису Єгови видно в тому, що він ставиться до кожної людини як до особистості. Наприклад, хоча переважна більшість євреїв відкинула звістку Єзекіїля, Єгова не затаврував цілий народ як бунтівників, а дивився на реакцію кожного зокрема. Єгова неодноразово каже, що звертається не до всіх загалом, а окремо до «грішника» і окремо до «праведного». Тому він виносить присуд кожній особі згідно з її реакцією на звістку (Єзек. 33:8, 18—20).

7. На основі чого Єгова судить людей?

⁷ Справедливість Єгови також видно в тому, як він судить людей. Кожна особа відповідає не за минулі вчинки, а за свою теперішню реакцію на попередження. Єгова сказав Єзекіїлю: «Якщо я скажу грішникові: “Ти обов’язково помреш”, але він перестане грішити і буде поводитись справедливо та праведно... то він обов’язково житиме». Тоді Єгова промовив вражаючі слова: «Жоден з гріхів, які він чинив, не буде використаний проти нього» (Єзек. 33:14—16). З іншого боку, тим, хто перестав жити праведно, не слід надіятися, що їхня слухняність у минулому виправдовує їхню теперішню бунтівну поведінку. Єгова сказав, що коли праведник, «понадіявшись на свою праведність, почне чинити зло, то жоден з його праведних вчинків не згадається і він помре за те, що чинив зло» (Єзек. 33:13).

8. Наведіть ще один доказ справедливості Єгови.

 ⁸ Ще одним доказом справедливості Єгови є те, що він завжди попереджає завчасно. Єзекіїль почав передавати Божі попередження за шість років до того, як вавилонське військо зруйнувало Єрусалим. Але він був далеко не першим, хто попереджав Божий народ про прийдешній суд. Протягом майже двохсот років до знищення Єрусалима Єгова посилав інших вартових — пророків Осію, Ісаю, Михея, Одеда і Єремію. Єгова наказав Єремії нагадати ізраїльтянам: «Я поставив вартових, які говорили: “Прислу́хайтесь до звуку рога!”» (Єрем. 6:17). Тож ані Єгова, ані його вартові не були винними у смерті людей, коли вавилоняни зрештою виконали Божий присуд.

9. Як Єгова виявляв віддану любов?

⁹ Любов. Єгова виявляв віддану любов, передаючи через своїх вартових попередження не лише праведним, але й грішникам — тим, хто завдавав йому болю і заплямовував його репутацію. Лише подумайте: всі знали, що Ізраїль — народ Єгови, але ізраїльтяни знову і знову відверталися від нього і поклонялися фальшивим богам. Їхня зрада настільки глибоко ранила почуття Єгови, що він порівняв свій народ з перелюбною дружиною (Єзек. 16:32). Попри це Єгова не поспішав відмовлятися від ізраїльтян. Він прагнув примирення, а не помсти. Він не відразу вдавався до суворого покарання, воно завжди було крайнім заходом. Чому? Єгова сказав Єзекіїлю: «Мені не приємна смерть грішника.  Для мене краще, коли грішник покидає свій шлях і залишається жити» (Єзек. 33:11). Таким Єгова був у минулому, таким він є і сьогодні (Мал. 3:6).

10, 11. Чого ми можемо навчитися з того, як Єгова ставився до свого народу?

¹⁰ Чого можна навчитися з того, як Єгова виявляв любов і справедливість до ізраїльтян? По-перше, коли ми проповідуємо, то повинні ставитися до кожної людини як до особистості, а не як до частини безликого натовпу. Було б неправильно вирішувати наперед, що хтось недостойний почути нашу звістку, бо в нього сумнівне минуле або ж інший колір шкіри, національність, мова чи фінансове становище. Єгова навчив апостола Петра важливої істини, яку нам теж потрібно пам’ятати: «Бог безсторонній і в кожному народі йому до вподоби той, хто боїться його та робить те, що правильне» (Дії 10:34, 35).

¹¹ По-друге, ми повинні слідкувати за собою. Наша слухняність у минулому не виправдовує грішної поведінки сьогодні. Потрібно пам’ятати, що ми схильні до гріха так само, як люди, котрим проповідуємо. Порада, яку апостол Павло дав християнам в Коринфі, стосується і нас: «Хто думає, що стоїть, нехай стережеться, аби не впасти. Ви стикаєтеся лише з тими спокусами, які звичайні для всіх людей» (1 Кор. 10:12, 13). Ми не повинні надіятися на свою праведність — не повинні вважати, що можемо безкарно грішити, оскільки в усьому іншому поводимось правильно (Єзек.  33:13). Навіть якщо ми служимо Єгові дуже довго, важливо і надалі залишатися покірними і слухняними.

12. Про що нам слід пам’ятати, якщо в минулому ми чинили серйозні гріхи?

¹² А що, коли в минулому ми чинили серйозні гріхи і тепер відчуваємо докори сумління? Як видно зі звістки Єзекіїля, Єгова каратиме нерозкаяних грішників. Крім того, він є насамперед Богом любові, а не помсти (1 Ів. 4:8). Якщо ми доводимо своє каяття ділами, то рішуче відкидаймо думку, що Бог не простить наших гріхів (Як. 5:14, 15). Єгова був готовий простити ізраїльтянам, які чинили духовну розпусту, тож він готовий простити і нам (Пс. 86:5).

13, 14. а) Які звістки мали передавати вартові? б) Які звістки проголошував Ісая?

¹³ Прочитайте Єзекіїля 33:2, 3. Що мали проголошувати вартові Єгови? Дуже часто вони попереджали про лихо. Але ці вартові також передавали людям добрі новини. Ось кілька прикладів.

¹⁴ Ісая, який служив пророком приблизно з 778 до 732 року до н. е., попереджав, що вавилоняни захоплять Єрусалим і заберуть його мешканців у полон (Ісаї 39:5—7). Але Єгова також надихнув його написати: «Послухай! Твої вартові здійняли голос. Усі разом вони радісно вигукують, бо чітко бачать, як Єгова відновлює Сіон» (Ісаї 52:8). Ісая проголосив найкращу новину — чисте поклоніння буде відновлене!

15. Які звістки проголошував Єремія?

¹⁵ Єремія, який служив пророком з 647 до 580 року до н. е., на думку багатьох, тільки те й робив, що передвіщав лихо. Звичайно, він невтомно попереджав ізраїльтян-відступників про всі ті лиха, які Єгова збирався навести на них *. Але цей пророк також проголошував добрі звістки. Він передрік, що Божий народ повернеться у рідний край і відновить там чисте поклоніння (Єрем. 29:10—14; 33:10, 11).

16. Який вплив справляли на вигнанців у Вавилоні звістки, які проголошував Єзекіїль?

¹⁶ Єзекіїль був призначений служити вартовим у 613 році до н. е. і залишався на своєму посту принаймні до 591 року до н. е. У п’ятому і шостому розділах цієї книжки розповідалося, що Єзекіїль не шкодуючи сил попереджав ізраїльтян про неминуче лихо. Так він зняв з себе вину у пролитті крові. Виконуючи роль вартового серед своїх співвітчизників у Вавилоні, Єзекіїль не лише казав, що Єгова покарає відступників у Єрусалимі, але й допомагав цим вигнанцям залишатися духовно живими і готовими до майбутньої роботи. Єгова пообіцяв, що під кінець 70-річного полону поверне останок ізраїльтян у їхній відновлений край (Єзек. 36:7—11). Цей останок мав головно складатися  з дітей і внуків тих, хто прислуха́вся до слів Єзекіїля. Як розповідається в інших розділах третьої частини цієї книжки, Єзекіїль проголошував також чимало добрих звісток, запевняючи, що чисте поклоніння в Єрусалимі буде відновлене.

17. Коли Єгова призначав вартових?

¹⁷ Чи вартовими Єгови були лише ті пророки, які промовляли до Божого народу до і після знищення Єрусалима в 607 році до н. е.? Звичайно ж, ні. Єгова призначав вартових з наближенням кожної події, яка мала відіграти важливу роль в його намірі. Так він попереджав про лихо і передавав добрі новини.

18. Яку працю виконував Іван Хреститель?

¹⁸ У першому столітті нашої ери вартовим був Іван Хреститель. Він перестерігав євреїв, що невдовзі Бог відкине їх (Матв. 3:1, 2, 9—11). Однак Іван Хреститель робив не лише це. Ісус сказав, що Іван був передреченим «посланцем», який підготував дорогу для Месії (Мал. 3:1; Матв. 11:7—10). Тож Іван проголошував і добру новину — що у світ прийшло «Ягня Боже», Ісус, і що він «покінчить з гріхом світу» (Ів. 1:29, 30).

19, 20. Як Ісус та його учні виконували роль вартового?

¹⁹ Найвидатнішим з усіх вартових був Ісус. Єгова послав його, як і Єзекіїля, до «народу Ізраїля» (Єзек. 3:17; Матв. 15:24). Ісус перестерігав, що тілесний Ізраїль невдовзі буде відкинено, а Єрусалим — знищено (Матв. 23:37, 38; 24:1, 2; Луки 21:20—24). Але основним завданням Ісуса було проголошувати добру новину (Луки 4:17—21).

²⁰ Під час земного служіння Ісус дав своїм учням чіткий наказ: «Пильнуйте» (Матв. 24:42). Вони послухались його і виконували роль вартових, проголошуючи звістку про те, що Єгова вже відкинув тілесний Ізраїль і місто Єрусалим (Рим. 9:6—8; Гал. 4:25, 26). Подібно до своїх попередників, ці вартові теж проголошували добрі новини. Наприклад, вони поширювали надзвичайну новину: відтепер люди з інших народів можуть стати частиною помазаного духом Ізраїля Божого, а також отримати честь допомагати Христу відновлювати чисте поклоніння на землі (Дії 15:14; Гал. 6:15, 16; Об’яв. 5:9, 10).

21. Який приклад подав Павло?

²¹ Одним з видатних вартових першого століття був апостол Павло. Він серйозно ставився до свого обов’язку. Як і Єзекіїль, він розумів, що буде винним у пролитті крові, якщо не попереджатиме людей (Дії 20:26, 27). Наслідуючи приклад інших вартових, Павло не тільки попереджав про лихо, але й проголошував добру новину (Дії 15:35; Рим.  1:1—4). Під натхненням святого духу він процитував пророцтво Ісаї: «Які гарні на горах ноги того, хто несе добру новину» — і пов’язав це пророцтво з проповідуванням про Боже Царство, яке виконують Христові послідовники (Ісаї 52:7, 8; Рим. 10:13—15).

22. Що сталося після смерті апостолів?

²² Після смерті апостолів християнський збір, як і було передречено, заполонили відступники (Дії 20:29, 30; 2 Фес. 2:3—8). Довгий час бур’яни, удавані християни, росли разом з пшеницею, відданими послідовниками Христа, і значно переважали їх числом. Фальшиві вчення затьмарили чітку і зрозумілу звістку про Боже Царство (Матв. 13:36—43). Проте у відповідний час Єгова втрутився в людські справи. Він знову виявив любов і справедливість, призначивши вартових. Вони мали проголошувати чіткі перестороги і нести людям добру новину. Кого ж було призначено такими вартовими?

23. Яку роль виконував Чарлз Рассел і його товариші?

²³ Протягом десятиліть перед 1914 роком Чарлз Рассел і його товариші виконували роль «посланця», який мав «розчисти[ти]... дорогу» перед встановленням Месіанського  Царства * (Мал. 3:1). Ця група також виконувала роль вартового. Послуговуючись журналом «Сіонська Вартова башта і вісник Христової присутності», ці ревні проповідники попереджали людей про Божий суд і поширювали добру новину про Боже Царство.

24. а) Що робить вірний раб, виконуючи роль вартового? б) Чого ви навчилися з прикладу вартових, які жили у різні часи? (Дивіться супровідну інформацію «Деякі видатні вартові».)

²⁴ Після встановлення Царства Ісус призначив невелику групу чоловіків служити вірним рабом (Матв. 24:45—47). Відтоді роль вартового виконує вірний раб, тепер відомий як Керівний орган. Він бере провід у попередженні людей про «день помсти» і в проголошенні «року прихильності Єгови» (Ісаї 61:2; дивіться також 2 Коринфян 6:1, 2).

25, 26. а) Який наказ мають виконувати всі послідовники Христа і як вони мають це робити? б) Що буде обговорюватися в наступному розділі?

²⁵ Хоча роль вартового виконує вірний раб, Ісус наказав пильнувати усім своїм послідовникам (Марка 13:33—37). Ми слухаємось цього наказу, якщо залишаємось духовно пильними і віддано підтримуємо сучасного вартового. Ми показуємо, що не втрачаємо пильності, коли беремо участь у праці проповідування (2 Тим. 4:2). Чому ми проповідуємо? Певною мірою нас спонукує бажання врятувати життя собі та іншим (1 Тим. 4:16). Незабаром дуже багато людей загинуть через те, що не прислухались до застереження сучасного вартового (Єзек. 3:19). Однак найбільше нас спонукує бажання ділитися з іншими найкращою новиною — чисте поклоніння вже відновлене! Саме тепер, під час «року прихильності Єгови», в людей є можливість приєднатися до нас у поклонінні нашому справедливому і люблячому Богу, Єгові. Невдовзі всі, хто переживе кінець цього злого світу, житимуть під правлінням милосердного Царя — Божого Сина, Ісуса Христа. Хіба можна мовчати про таку прекрасну новину і не допомагати сучасному вартовому в її проголошенні? (Матв. 24:14).

²⁶ Але навіть сьогодні, ще перед кінцем цього злого світу, Єгова дивовижним чином об’єднав свій народ. Як це сталося? Відповідь на це запитання ми знайдемо у наступному розділі, в якому буде обговорюватися пророцтво про дві палиці.