У 1919 році сповнилися два пов’язаних між собою пророцтва: пророцтво про «кості сухі» та про «двох свідків». Видіння про «кості сухі» вказує на дуже довгий період, який мав закінчитися поверненням до життя великої групи Божих служителів; як виявилося, він тривав багато століть (Єзек. 37:2—4; Об’яв. 11:1—3, 7—13). Пророцтво про «двох свідків» стосується короткого періоду, який мав закінчитися поверненням до життя невеликої групи служителів Бога; він тривав з кінця 1914 до початку 1919 року. Обидва пророцтва передрікали символічне воскресіння і сповнилися в наші дні у 1919 році, коли завдяки Єгові помазані служителі «встали на ноги», тобто звільнилися з полону Вавилона Великого і були об’єднані у відновленому зборі (Єзек. 37:10).

Однак зверніть увагу, що ці два пророцтва мають суттєву відмінність. Пророцтво про «кості сухі» передрікало повернення до життя усіх членів помазаного останку. А пророцтво про «двох свідків» передрікало повернення до життя лише деяких помазанців — тих, хто брав провід в організації і був призначений служити «вірним і розсудливим рабом» (Матв. 24:45; Об’яв. 11:6) *.

1. ПІСЛЯ 100 р. н. е.

   Від II століття н. е.: «долина» була наповнена «кістками», оскільки збір помазаних християн був символічно вбитий

2. ПОЧАТОК 1919 р.

   1919 рік: «кості сухі» ожили, коли Єгова визволив усіх своїх помазаних служителів з Вавилона Великого і зібрав їх у відновленому зборі

1. КІНЕЦЬ 1914 р.

   проповідування «в мішковині»

   1914 рік: «двоє свідків» проповідувало «в мішковині» упродовж трьох з половиною років. Під кінець цього періоду їх символічно вбили

2. символічна смерть

3. ПОЧАТОК 1919 р.

   1919 рік: «двоє свідків» ожили, коли невелика група помазаних братів, які брали провід в організації, була призначена служити «вірним і розсудливим рабом»