Чи святий дух став моїм особистим помічником?

СЕРЕД теологів, не говорячи вже про решту людей, існують різні погляди стосовно того, що таке Божий святий дух. Однак для такої непевності немає підстав. Біблія недвозначно пояснює, чим є святий дух. Це не особа, як деякі стверджують, а могутня діюча сила, якою послуговується Бог, щоб здійснювати свою волю (Псалом 104:30; Дії 2:33; 4:31; 2 Петра 1:21).

Оскільки святий дух тісно пов’язаний із виконанням Божих намірів, нам слід прагнути, аби наше життя було в згоді з тим, як він діє. Потрібно розвивати бажання, щоб святий дух був нашим особистим помічником.

Чому потрібен помічник?

Ісус, знаючи, що скоро залишить землю, запевнив своїх учнів: «Вблагаю Отця Я,— і Втішителя [«помічника», НС] іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував». А також: «Я правду кажу вам: Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду, Утішитель [«помічник», НС] не прийде до вас. А коли Я піду, то пошлю вам Його» (Івана 14:16, 17; 16:7).

Ісус дав своїм учням важливе доручення, коли навчав їх: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів» (Матвія 28:19, 20). Це було нелегке завдання, адже його треба було виконати, незважаючи на переслідування (Матвія 10:22, 23).

Протидія іззовні супроводжувалася деякими незгодами в самому зборі. Близько 56 року н. е. Павло написав християнам у Римі: «Благаю ж вас, браття, щоб ви остерігалися тих, хто чинить розділення й згіршення проти науки, якої ви навчилися, і уникайте їх» (Римлян 16:17, 18). Після смерті апостолів слід було чекати ще гіршого. Павло застерігав: «Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть... Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою» (Дії 20:29, 30).

Щоб протидіяти цим перепонам, потрібна була Божа допомога. Бог подав її через Христа. Після Ісусового воскресіння, у день П’ятидесятниці 33 року н. е., 120 його послідовників «сповнились Духом Святим» (Дії 1:15; 2:4).

Учні зрозуміли, що святий дух, злитий тоді на них, і був тією допомогою, яку обіцяв Ісус. Безсумнівно, тепер вони ліпше розуміли, що означали його слова: «Утішитель [«помічник», НС] же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім’я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив» (Івана 14:26). Він також назвав його «Втішителем [«помічником», НС]... Духом правди» (Івана 15:26).

Як саме допомагає дух?

Дух мав бути помічником з кількох поглядів. По-перше, як обіцяв Ісус, дух мав пригадати його учням усе сказане Христом. Але допомога полягала не в простому відтворенні слів у пам’яті. Дух мав допомогти глибше зрозуміти значення  і важливість того, про що навчав Ісус (Івана 16:12—14). Тобто дух повинен був провадити його учнів до ліпшого розуміння правди. Апостол Павло згодом написав: «Нам Бог відкрив це Своїм Духом,— усе бо досліджує Дух, навіть Божі глибини» (1 Коринтян 2:10). Аби помазані духом послідовники Ісуса могли передавати точне знання іншим, треба було, щоб їхнє власне розуміння мало міцну основу.

По-друге, Ісус навчав своїх учнів, щоб вони часто молилися. Якщо б часом у них з’явилась непевність, про що саме слід молитися, дух заступився би за них, або допоміг би їм. «Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями» (Римлян 8:26).

По-третє, дух мав допомагати Ісусовим учням прилюдно захищати правду. Ісус попереджав: «На суди видаватимуть вас, та по синагогах своїх бичувати вас будуть. І до правителів та до царів поведуть вас за Мене, на свідчення їм і поганам. А коли видаватимуть вас, не журіться, як або що говорити: тієї години буде вам дане, що маєте ви говорити, бо не ви промовлятимете, але Дух Отця вашого в вас промовлятиме» (Матвія 10:17—20).

Святий дух повинен був також допомогти розпізнати християнський збір, і мав спонукувати його членів приймати мудрі особисті рішення. Розгляньмо детальніше ці два питання, аби дізнатися, яке значення вони мають для нас сьогодні.

Розпізнавальний знак

Євреї століттями служили під Мойсеєвим Законом, будучи Божим вибраним народом. Оскільки вони відкинули Ісуса як Месію, він передрік, що невдовзі їх самих буде відкинуто: «Чи ви не читали ніколи в Писанні: «Камінь, що його будівничі відкинули,— той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!» Тому кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити» (Матвія 21:42, 43). Коли в день П’ятидесятниці 33 року н. е. було засновано християнський збір, Ісусові послідовники стали «народом, що плоди його буде приносити». Відтоді Бог використовував цей збір як свій канал зв’язку. Щоб люди побачили, хто тоді отримав божественне схвалення, Бог дав знак, який було легко розпізнати.

У день П’ятидесятниці, завдяки святому духові, учні могли розмовляти мовами, яких ніколи не вивчали. Це дуже здивувало очевидців, котрі запитували: «Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились?» (Дії 2:7, 8). Побачивши, як ці люди говорять мовами, котрих ніколи не знали, а також те, що «багато чинили апостоли чуд та знамен», біля трьох тисяч осіб визнали: Божий дух справді діє (Дії 2:41, 43).

Також учні Христа виявляли ‘плоди духу’— любов, радість, мир, довготерпіння, доброзичливість, милосердя, віру, самовладання, лагідність. Завдяки цьому одразу ж можна було розпізнати, що ті люди — Божі слуги (Галатів 5:22, 23). По суті, любов була визначною рисою правдивого християнського збору. Ісус передрік: «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Івана 13:34, 35).

Члени збору перших християн прийняли керівництво Божого святого духу й скористалися його допомогою. Хоч сьогодні християни й розуміють, що в наш час Бог не воскрешає померлих і не здійснює чуд, як у першому столітті, та все ж завдяки плодам Божого духу, які вони виявляють, у них можна розпізнати справжніх учнів Ісуса Христа (1 Коринтян 13:8).

Помічник у прийнятті особистих рішень

Біблію було написано під натхненням святого духу. Отже, коли ми піддаємось  її керівництву, це те саме, що нас навчав би святий дух (2 Тимофія 3:16, 17). Ця книга допоможе приймати мудрі рішення. Але чи скористаємось її допомогою?

Як бути, коли вибираємо фах або роботу? Святий дух допоможе нам мати такий погляд на майбутнє заняття, який має Єгова. Необхідно, щоб наша праця узгоджувалася з біблійними принципами й перш за все не перешкоджала в досягненні теократичних цілей. Платня, видатне становище й престиж насправді не мають великого значення. Важливішим є те, чи матимемо ми все необхідне для життя і достатньо часу та можливостей, щоб виконувати наші християнські обов’язки.

У бажанні втішатися життям немає чогось неприродного чи поганого (Екклезіяста 2:24; 11:9). Отже, зрівноважений християнин виділяє час для відпочинку, який відновлює сили й приносить радість. Але йому слід вибирати таку діяльність, у якій виявлялися б плоди духу, а не «учинки тіла». Павло пояснює: «Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п’янство, гулянки й подібне до цього». Також зважаймо, щоб ми не були «чванливі, не дражнімо один одного, не завидуймо один одному!» (Галатів 5:16—26).

Щось подібне можна сказати про дружбу. Вибираючи друзів, мудро дивитися на їхню духовність, а не на зовнішність чи майно. Давид безсумнівно був Божим другом, оскільки Бог говорив про нього як про «чоловіка за серцем Своїм» (Дії 13:22). Він вибрав Давида на царя Ізраїлю не за зовнішнім виглядом, а за принципом: «Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце» (1 Самуїла 16:7).

Тисячі друзів розійшлися, бо їхня приязнь ґрунтувалась на майні або зовнішності. Дружба, оперта на непевному багатстві, може раптово розпастися (Приповістей 14:20). Натхнене духом Боже Слово радить вибирати таких друзів, котрі допоможуть нам служити Єгові. Біблія говорить зосереджуватися на тому, аби давати, а не брати, бо давання приносить більшу радість (Дії 20:35). Час і прихильність — найцінніше, що ми можемо дати своїм друзям.

Біблія містить натхнені духом поради для християн, які шукають подружнього партнера. Ось як можна сформулювати одну з них: «Дивіться не на обличчя і фігуру. Дивіться на ноги». На ноги? Так, але ось у якому значенні: чи їх використовують для того, щоб виконувати працю проповідування доброї новини, яку доручив Єгова, і, отже, чи гарні вони в його очах? Чи вони взуті у звістку правди та Євангелію миру? У Біблії читаємо: «Які гарні на горах ноги благовісника, що звіщає про мир, що добро провіщає, що спасіння звіщає, що говорить Сіонові: «Царює твій Бог!» (Ісаї 52:7; Ефесян 6:15).

Оскільки ми живемо в «тяжкі часи», то потребуємо допомоги, аби виконувати Божу волю (2 Тимофія 3:1). Помічник, Божий святий дух, надзвичайним способом підтримував працю християн першого століття. Він також був їхнім особистим помічником. Святий дух може стати й нашим особистим помічником — головно завдяки ретельному вивченню Божого Слова, написаного під натхненням святого духу. Чи ми це робимо?

 [Сторінкова ілюстрація на сторінці 23]