Віра у Рай на землі небезпідставна

ПРОТЯГОМ багатьох століть мільйони людей вірили, що зрештою полишать землю і підуть на небо. На думку декого, Творець ніколи не мав наміру, щоб люди завжди жили на землі. Чимало аскетів навіть вірили в те, що земля і все матеріальне — це зло, бар’єр на шляху до духовних вершин і тісних взаємин з Богом.

Люди, які розвинули такі ідеї, або не знали, що́ Бог сказав про рай на землі, або просто не хотіли звертати уваги на це. Тепер багато хто навіть не хоче дізнатися, що́ написано про рай у натхненій Богом Біблії (2 Тимофія 3:16, 17). Але чи ж не мудріше довіряти Божому Слову, замість того щоб вірити людським теоріям? (Римлян 3:4). Не тільки мудріше, але й життєво необхідно, оскільки Біблія попереджає нас, що могутнє і невидиме зле створіння духовно осліплює людей і «зводить усесвіт» (Об’явлення 12:9; 2 Коринтян 4:4).

Як виникла плутанина?

До плутанини навколо Божого наміру щодо землі призвели суперечливі уявлення про душу. Багато хто вірить, що існує безсмертна душа — щось окреме від тіла,— яка продовжує жити після смерті людини. Інші вважають, що душа існує ще до створення тіла. Згідно з однією енциклопедією, грецький філософ Платон вважав, що душа ув’язнюється у тіло для того, щоб бути покараною за гріхи, які вона вчинила на небі. Подібного погляду дотримувався теолог III століття Оріген. На його думку, перш ніж об’єднатися з тілом, душа грішить на небі і ув’язнюється на землі у тіло, щоб нести покарання за свої гріхи. Мільйони людей вважають, що земля — це лише місце випробувань на шляху до неба.

Уявлення про те, що стається з душею, коли людина вмирає, дуже різняться. Як говориться в книжці «Історія західної філософії» (англ.), єгиптяни розвинули ідею про те, що «душі померлих спускаються у підземний світ». Згодом філософи доводили, що душі померлих насправді не спускаються у похмурий підземний світ, а підіймаються у світ духовних істот. А грецький філософ Сократ вважав, що в момент смерті душа вирушає у невидимий світ і протягом усього свого існування залишається з богами.

Що говорить Біблія?

Ніде в натхненому Божому Слові, Біблії, не говориться про те, що люди мають безсмертну душу. Зачитайте Буття 2:7. Тут написано: «І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її,— і стала людина живою душею». Ясно і недвозначно. Коли Бог створив першу людину, Адама, він не вклав у неї якусь нематеріальну основу — душу. Біблія говорить, що «стала людина живою душею». Отже, людина не отримала душу, вона стала душею.

Єгова створив землю для людей і хотів, щоб вони не вмирали, а вічно жили  в Раю на землі. Адам помер лише тому, що порушив Божий закон (Буття 2:8, 15—17; 3:1—6; Ісаї 45:18). Чи перейшов цей перший чоловік після смерті у світ духів? Ні! Він — душа Адам — повернувся у безжиттєвий порох, з якого був створений (Буття 3:17—19).

Кожен з нас успадкував від нашого праотця Адама гріх і смерть (Римлян 5:12). Смерть — це припинення існування, саме те, що спіткало Адама (Псалом 146:3, 4). Ніде в 66 книгах Біблії не поєднується слово «душа» зі словами «безсмертна» чи «вічна». Натомість у Святому Письмі чітко стверджується, що душа, тобто людина,— смертна. Душа вмирає (Екклезіяста 9:5, 10; Єзекіїля 18:4).

Чи все матеріальне є поганим за своєю суттю?

А чи правильне уявлення про те, що усе матеріальне, у тому числі земля, є злом? Такого погляду дотримувалися прихильники маніхейства. Маніхейство — це релігійне вчення, засноване у Персії у III сторіччі н. е. чоловіком на ім’я Мані. У «Новій британській енциклопедії» говориться: «Маніхейство виникло у відповідь на страждання, які є невід’ємною частиною життя людей». Згідно з цією енциклопедією, Мані вважав, що бути людиною «неприродно, нестерпно і що це абсолютне зло». Він також твердив, що «страждання» закінчуються тільки тоді, коли душа покидає тіло, землю і отримує життя у світі духовних істот.

На противагу цьому Біблія говорить, що, з Божого погляду, «усе, що вчинив» він, коли творив землю і людей, було «вельми добре» (Буття 1:31). У ті найдавніші часи люди могли безперешкодно спілкуватися з Богом. Адам і Єва мали близькі взаємини з Єговою так само, як і досконалий чоловік Ісус Христос тісно спілкувався зі своїм небесним Батьком (Матвія 3:17).

Якби наші прабатьки Адам і Єва не пішли шляхом гріха, вони б вічно мали близькі взаємини з Богом Єговою і жили в Раю на землі. Їхнє життя почалося в раю, адже у Святому Письмі говориться: «Насадив Господь Бог рай ув Едені на сході, і там осадив людину, що її Він  створив» (Буття 2:8). Саме у цьому райському саду була створена Єва. Коли б Адам і Єва не згрішили, то вони і їхні досконалі нащадки могли б радісно працювати, щоб на рай перетворилась уся земля (Буття 2:21; 3:23, 24). Тоді райська земля назавжди стала би домівкою людей.

Чому дехто іде на небо?

«Але,— хтось скаже,— у Біблії все-таки говориться про те, що люди ідуть на небо». Це справді так. Після гріха Адама Єгова вирішив створити небесне Царство, у якому деякі нащадки Адама разом з Ісусом Христом «на землі [«над землею», НС] царюватимуть» (Об’явлення 5:10; Римлян 8:17). Тому вони воскресають і здобувають безсмертя на небі. Їх 144 000, і першими з них стали вірні Ісусові учні, які жили в I сторіччі (Луки 12:32; 1 Коринтян 15:42—44; Об’явлення 14:1—5).

Однак у свій початковий намір Бог не включив можливості для праведних людей полишати землю і йти на небо. Коли Ісус був на землі, він сказав: «Не сходив на небо ніхто, тільки Той, Хто з неба зійшов,— Людський Син» (Івана 3:13). Через «Людського Сина», тобто Ісуса Христа, Бог дав викуп, яким уможливлюється вічне життя для тих, хто вірить в Ісусову жертву (Римлян 5:8). А де ж мільйони цих людей будуть вічно жити?

Сповнення початкового наміру Бога

Те, що Бог призначив деяких людей служити царями з Ісусом Христом у небесному Царстві, не означає, що всі хороші люди йдуть на небо. Єгова створив землю, щоб вона була райською домівкою для людства. І вже невдовзі він відновить цей Рай (Матвія 6:9, 10).

Під правлінням Ісуса Христа і його співправителів на землі запанує мир і щастя (Псалом 37:9—11). Ті, кого Бог береже у своїй пам’яті, воскреснуть і матимуть досконале здоров’я (Дії 24:15). За вірність Богу покірним людям буде даровано те, що загубили наші прабатьки,— вічне життя в досконалості на райській землі (Об’явлення 21:3, 4).

Бог Єгова завжди виконує усе, що наміряється зробити. Через пророка Ісаю він сказав: «Як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдунові,— так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав» (Ісаї 55:10, 11).

З біблійної книги Ісаї ми дізнаємось, яким буде життя на райській землі. Ніхто з жителів Раю не скаже: «Я хворий». (Ісаї 33:24). Тварини вже будуть мирними (Ісаї 11:6—9). Люди будуватимуть чудові доми і житимуть в них, збиратимуть врожаї і їстимуть вдосталь (Ісаї 65:21—25). Крім того, «смерть знищена буде назавжди, і витре сльозу Господь Бог із обличчя усякого» (Ісаї 25:8).

Невдовзі покірні люди будуть жити саме у таких чудових умовах. Вони отримають визволення від «неволі тління на волю слави синів Божих» (Римлян 8:21). Яке ж задоволення приноситиме вічне життя в обіцяному Раю на землі! (Луки 23:43, НС). Ви теж можете жити у Раю, якщо діятимете згідно з точним знанням з Біблії і віритимете у Бога Єгову та Ісуса Христа. Ви справді можете бути впевнені, що віра у Рай на землі небезпідставна.

[Ілюстрація на сторінці 5]

Адам і Єва були створені для вічного життя на райській землі.

 [Ілюстрації на сторінці 7]

У Раю на землі...

люди побудують доми

засадять виноградники

отримають благословення Єгови.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 4]

U.S. Fish & Wildlife Service, Washington, D.C./NASA