ІСУС ХРИСТОС навчав своїх послідовників: «Ви ж моліться так: «Батьку наш, що на небесах, нехай освячується твоє ім’я. Нехай прийде твоє царство. Нехай виконується твоя воля як на небі, так і на землі» (Матвія 6:9, 10). Ця молитва, відома як «Отче наш» або Господня молитва, пояснює мету Божого Царства.

За допомогою Царства буде освячено Боже ім’я і знято ганьбу, яку було стягнено на нього внаслідок бунту Сатани і людей. Це надзвичайно важливо. Щастя всіх розумних створінь залежить від того, чи освячуватимуть вони ім’я Бога і чи охоче визнаватимуть його право на володарювання (Об’явлення 4:11).

Царство також подбає про те, щоб ‘Божа воля виконувалась як на небі, так і на землі’. А в чому полягає Божа воля? У тому, щоб відновити втрачені з вини Адама взаємини між Богом і людьми. Згідно з наміром Єгови, Володаря всесвіту, Царство також відновить на землі рай, в якому праведні люди втішатимуться вічним життям. Воно усуне всі наслідки гріха першої людської пари і виконає сповнений любові намір Бога щодо землі (1 Івана 3:8). По суті, Боже Царство і його досягнення є головною темою Біблії.

Боже Царство — це реальний уряд, який має велику владу. Уявити, наскільки воно могутнє, допомагає нам стародавній пророк Даниїл. Він передрік: «Небесний Бог поставить царство, що... потовче й покінчить усі [людські] царства». Крім того, на противагу скороминущим людським урядам Царство Бога «навіки не зруйнується» (Даниїла 2:44). Зрештою, воно перевершує людські уряди буквально у всьому.

На чолі Божого Царства — ні з ким незрівнянний Цар.

Хто є тим Царем? У «сні та пророцькому видінні» Даниїл бачив Правителя Божого Царства. Він був «ніби Син Людський», який постав перед Всемогутнім Богом і якому було дано вічне «панування й славу та царство» (Даниїла 7:1, 13, 14). Син людський — це ніхто інший, як Ісус Христос, або Месія (Матвія 16:13—17). Бог Єгова призначив свого Сина, Ісуса, Царем. Коли Ісус був на землі, він сказав злим фарисеям: «Боже царство є серед вас». Ісус мав на увазі, що він перебував серед них як майбутній Цар того Царства (Луки 17:21).

Хто з людських правителів може зрівнятися з Ісусом? Ісус довів свою праведність у всьому, а також показав, що є надійним і співчутливим Правителем. Євангелія зображають його рішучою і водночас сердечною людиною, яка здатна на глибокі почуття (Матвія 4:23; Марка 1:40, 41; 6:31—34; Луки 7:11—17).  До того ж воскреслий Ісус непідвладний смерті і не має обмежень, властивих людям (Ісаї 9:5, 6).

Ісус і його співправителі займають величне становище.

У своєму видінні Даниїл також бачив, що «царство, і панування... буде дане народові святих» (Даниїла 7:27). Ісус царюватиме не сам. Разом з ним будуть правити ще й інші, виконуючи роль царів і священиків (Об’явлення 5:9, 10; 20:6). Про них апостол Іван написав: «Я глянув і побачив, що на горі Сіон стоїть Агнець, а з ним сто сорок чотири тисячі ...викуплених із землі» (Об’явлення 14:1—3).

Агнець — це Ісус Христос у царській владі (Івана 1:29; Об’явлення 22:3). Гора Сіон стосується неба * (Євреїв 12:22). Ісус разом зі 144 000 співцарів править з неба. Яке ж величне становище вони посідають! Там, у небі, ці правителі здатні бачити все, що відбувається на землі. Оскільки «Боже царство» встановлене в небі, його також названо «небесним царством» (Луки 8:10; Матвія 13:11). Цьому небесному урядові не загрожує жодна зброя, навіть ядерна. Він є непереможний і виконає намір Єгови (Євреїв 12:28).

Боже Царство має надійних представників на землі.

Звідки нам це відомо? У Псалмі 45:17 (Хом.) про тих людей сказано: «По всій землі ти зробиш їх князями». У даному пророцтві слово «ти» стосується Божого Сина (Псалом 45:7, 8; Євреїв 1:7, 8). Тож Ісус Христос особисто призначить цих людей представниками Царства. Можна бути певними, що вони вірно виконуватимуть його вказівки. Вже сьогодні в християнському зборі є відповідно підготовлені чоловіки, які служать старійшинами. Вони не панують над співвіруючими, а, навпаки, захищають, підбадьорюють та потішають їх (Матвія 20:25—28; Ісаї 32:2).

Боже Царство має праведних підданих.

Вони праведні й непорочні в Божих очах (Приповістей 2:21, 22). Біблія говорить, що «покірні вспадкують землю,— і зарозкошують миром великим» (Псалом 37:11). Піддані Царства є покірними, тобто смиренними, лагідними і готовими навчатись. Вони надають перевагу духовним справам (Матвія 5:3). Ці люди прагнуть чинити те, що правильне, і відгукуються на Боже керівництво.

Боже Царство керується досконалими законами.

Закони і принципи, якими керується Царство, походять від самого Бога Єгови. Вони не накладають на нас нерозсудливих обмежень, а приносять тільки користь (Псалом 19:8—12). Багато людей уже сьогодні мають пожиток, дотримуючись праведних вимог Єгови. Наприклад, слухаючись біблійних порад для чоловіків, дружин і дітей, ми можемо поліпшити своє сімейне життя (Ефесян 5:33—6:3). Коли ми підкоряємось наказу ‘одягнутися в любов’, наші взаємини з іншими покращуються (Колосян 3:13, 14). Крім того, живучи за біблійними принципами, ми розвиваємо сумлінне ставлення до роботи і зрівноважений погляд на гроші (Приповістей 13:4; 1 Тимофія 6:9, 10). Відмова від п’янства, розпусти, куріння і наркотиків допомагає нам підтримувати добре здоров’я (Приповістей 7:21—23; 23:29, 30; 2 Коринфян 7:1).

Боже Царство — це уряд, встановлений Богом. Царем того Царства є Месія, Ісус Христос. Він, а також його співправителі несуть відповідальність перед Богом і повинні дотримуватись його справедливих законів і принципів. Піддані цього  Царства, у тому числі його представники на землі, охоче підкоряються Божим законам. Бог посідає головне місце в житті як правителів Царства, так і його підданих. Отже, Боже Царство — це теократія, тобто правління Бога. Воно неодмінно сповнить намір, заради якого було створене. Але коли Боже Месіанське Царство починає правити?

Слова Ісуса допомагають нам зрозуміти, коли почне правити Царство. Він сказав: «Народи топтатимуть Єрусалим, аж поки закінчаться визначені часи для народів» (Луки 21:24). Єрусалим був єдиним містом на землі, яке пов’язувалося з Божим іменем (1 Царів 11:36; Матвія 5:35). Це місто було столицею земного царства, яке підтримував Бог. Народи топтатимуть Єрусалим у тому розумінні, що правління Бога над його народом буде припинене людськими урядами. Коли це мало статися?

Царю, який мав останнім сидіти на престолі Єгови, було наказано: «Зняти завоя й скинути корону... Аж поки не прийде Той, Хто має право,— і Я Йому дам» (Єзекіїля 21:30—32). Корона мала бути знята з голови царя, і так припинилося б правління Бога над його народом. Це сталося 607 року до н. е., коли вавилоняни знищили Єрусалим. Протягом «визначених часів», що мали настати після цього, жоден уряд на землі не представляв би Божого правління. Лише по закінченні цих часів Єгова дасть правління в руки того, «Хто має право» — Ісуса Христа. Скільки триватимуть ці часи?

У біблійному пророцтві з книги Даниїла сказано: «Зрубайте це дерево, і знищте його, та позоставте в землі пня його кореня, але в путах залізних та мідяних... аж поки перейдуть над ним сім часів» (Даниїла 4:20). Як ми далі побачимо, згадані тут «сім часів» дорівнюють «визначеним часам для народів».

У Біблії дерева інколи символізують окремих людей, правителів і царства (Псалом 1:3; Єремії 17:7, 8; 31-й розділ книги Єзекіїля). Про вищезгадане символічне дерево сказано, що «аж до країв землі його було видно» (Даниїла 4:8, Хом.). Отож правління, представлене деревом, яке зрубали і закували в пута, поширювалось «до кінців землі», охоплюючи все людство (Даниїла 4:14, 17, 19). Це вказує на те, що дерево символізує верховне правління Бога, особливо коли йдеться про землю. Впродовж певного періоду це правління було представлене царством, яке Єгова встановив в Ізраїлі. Символічне дерево було зрубане, і на його пень наклали залізні й мідні пута, щоб воно не росло. Видіння вказувало на те,  що царство, яке представляло Божу владу на землі, перестане правити. Зрештою так і сталося в 607 році до н. е., однак це не мало тривати вічно. Дерево не буде рости, аж поки минуть «сім часів». А після того Єгова дасть правління законному спадкоємцю, Ісусу Христу. Безумовно, «сім часів» і «визначені часи для народів» вказують на один і той самий проміжок часу.

Біблія допомагає нам визначити тривалість цих «семи часів». Згідно з нею, 1260 днів дорівнюють «часу [одному часу], часам [двом часам] і півчасу», що становить три з половиною «часи» (Об’явлення 12:6, 14). Подвоївши цю суму, ми отримаємо сім часів, тобто 2520 днів.

Відрахувавши 2520 буквальних днів від 607 року до н. е., ми отримуємо 600 рік до н. е. Однак сім часів тривали набагато довше. Вони ще не минули, коли Ісус говорив про «визначені часи для народів». Тож сім часів є пророчими, і тому нам потрібно застосувати біблійне правило — «один день за один рік» (Числа 14:34; Єзекіїля 4:6). У такому разі сім часів, протягом яких правління на землі здійснювалось людськими урядами без Божого керівництва, становлять 2520 років. Якщо відрахувати 2520 років від 607 року до н. е., то отримаємо 1914 рік н. е. Саме в цьому році завершились «визначені часи для народів», тобто сім часів. Таким чином, Боже Царство на чолі з Ісусом Христом почало правити в 1914 році.

Отже Месіанське Царство вже встановлене в небі. Чи потрібно тоді надалі молитися про його прихід, як навчав Ісус? (Матвія 6:9, 10). Потрібно, адже на землі Боже Царство повністю застосує свою владу тільки в майбутньому.

Яких же прекрасних благословень зазнає тоді вірне людство! У Біблії сказано: «Бог сам перебуватиме з ними. І він витре кожну сльозу з їхніх очей. І вже не буде ані смерті, ані жалоби, ані голосіння, ані болю. Колишнє минуло» (Об’явлення 21:3, 4). У ті часи «не скаже мешканець «Я хворий!» (Ісаї 33:24). Слухняні Богу люди насолоджуватимуться вічним життям (Івана 17:3). Тож продовжуймо шукати «найперше царства і Божої праведності», аж поки сповняться ці та інші чудові пророцтва (Матвія 6:33).