Чому варто уникати крайнощів?

ЄГОВА є найбільш урівноваженою особою у всесвіті. У Біблії сказано, що «діло Його досконале», а справедливість завдяки його милосердю не сувора (Повторення Закону 32:4). Божа любов не є сліпою, бо узгоджується з його досконалим законом (Псалом 89:15; 103:13, 14). Бог створив Адама і Єву досконалими, отже вони були врівноваженими людьми і не мали схильності впадати в крайнощі. Але після гріхопадіння з’явився «дефект» — недосконалість, через яку вони втратили свою врівноваженість (Повторення Закону 32:5).

Подумаймо над таким прикладом. Чи ви погодилися б їхати велосипедом, на колесі якого велика ґуля? Їхати на такому велосипеді незручно, а навіть небезпечно. Тому колесо потрібно полагодити, поки ґуля не стала ще більшою або не лопнула камера. Те саме можна сказати про нас. Ми недосконалі і маємо хиби, подібно до ґуль на колесі. Якщо дозволити цим «ґулям» збільшуватись, то наш життєвий шлях стане дуже неприємним, а навіть небезпечним.

Нерідко через свої визначні риси чи таланти люди починають впадати у крайнощі. Наприклад, згідно з Мойсеєвим Законом, ізраїльтяни мали носити кутаси, тобто торочки, на полах одягу. Проте фарисеї за днів Ісуса прагнули виділятися серед інших, надмірно подовжуючи «торочки на своєму вбранні». Так вони хотіли показати, що є більш праведні, ніж прості люди (Матвія 23:5; Числа 15:38—40).

Нині деякі люди намагаються привернути до себе увагу будь-яким способом, навіть вдаючись до крайнощів. Цим вони ніби просять: «Зверніть на мене увагу! Я також особистість!» Але крайнощі в одязі, мисленні або вчинках не можуть принести справжнього задоволення християнину.

Врівноважений погляд на роботу

Щоб провадити змістовне життя, кожній людині потрібно займатись корисною працею. Ми були створені так, аби отримувати задоволення від своєї роботи (Буття 2:15). Біблія засуджує ледарство. Апостол Павло недвозначно наказував: «Якщо хтось не хоче працювати, нехай і не їсть» (2 Фессалонікійців 3:10). Отож через недбале ставлення до роботи можна не лише збідніти, але і втратити Божу прихильність.

Чимало людей впадають в іншу крайність — стають трудоголіками, тобто рабами своєї праці. Вони вдосвіта біжать на роботу і приходять додому пізно ввечері, оправдовуючись тим, що роблять це заради своєї родини. Але насправді, рідні можуть страждати від такого «піклування». Одна жінка, чоловік якої пропадає на роботі, каже: «Я з радістю обміняла б усі речі в нашому розкішному домі на те, щоб мій чоловік проводив більше часу зі мною та дітьми». Хто надто віддається праці, повинен замислитись над словами царя  Соломона, який з власного досвіду сказав: «Коли я звернувся до всіх своїх чинів, що їх поробили були мої руки, і до труду, що я потрудився був, роблячи,— й ось усе це марнота та ловлення вітру» (Екклезіяста 2:11).

Отже, ми мусимо уникати крайнощів щодо роботи. Варто бути старанним робітником, однак не треба ставати рабом своєї роботи, через що можна втратити не лише радість, а навіть щось більше (Екклезіяста 4:5, 6).

Уникаймо крайніх поглядів на розваги

Про наші часи в Біблії сказано: «Люди... любитимуть задоволення, а не Бога» (2 Тимофія 3:2, 4). Щоб відвертати людей від Бога, Сатана дуже ефективно використовує розваги. Нині зростає кількість тих, хто захоплюється «адреналіновими», або екстремальними видами спорту. Таких спортивних розваг, як і охочих спробувати їх, стає чимраз більше. Чому? Тому що чимало людей не задоволені своїм буденним життям. Вони прагнуть заповнити його тим, що приносить захоплення і відчуття азарту. Для цього такі люди вдаються до розваг, які пов’язані зі щораз більшим ризиком. Християни, сумління яких виховане на Біблії, уникають ризикованих видів спорту, бо цінують своє життя і шанують його Дарівника (Псалом 36:10).

Коли Бог створив перших людей, він поселив їх в Еденському саду. Слово Еден означає «приємний», «ніжний» (Буття 2:8, примітка). Єгова хотів, аби люди мали приємне життя.

Ісус залишив досконалий приклад, як врівноважено ставитися до того, що приносить задоволення. Він повністю присвятився виконанню волі Єгови і дотримувався Божих законів та принципів. Навіть коли був стомлений, він знаходив час, щоб допомагати людям (Матвія 14:13, 14). Ісус бував на гостинах і виділяв час для відпочинку та відновлення сил. Він знав, що деякі вороги осуджували його за це, кажучи: «Цей чоловік — ненажера та п’яниця» (Луки 7:34; 10:38; 11:37). А втім, Ісус не вважав, що правдива відданість Богові несумісна з розвагами та відпочинком.

Отже, мудро уникати крайнощів у нашому ставленні до відпочинку. Ми не будемо по-справжньому щасливі, якщо розваги і пошуки задоволення ставатимуть найважливішим у нашому житті. Так ми можемо занехаяти важливіші справи і втратити хороші стосунки з Богом. Але не варто взагалі відмовлятись від того, що приносить задоволення. Також не критикуймо тих, хто помірковано відпочиває чи розважається (Екклезіяста 2:24; 3:1—4).

Врівноважене життя приносить щастя

Учень Яків написав: «Всі ми раз у раз спотикаємось» (Якова 3:2). Це стається і тоді, коли ми намагаємось уникати крайнощів. Що допоможе не втрачати рівноваги? Треба знати свої сильні та слабкі сторони. Але це не легко. Інколи ми впадаємо в крайнощі, навіть не усвідомлюючи цього. Тому варто прислухатися до мудрих і розважливих порад зрілих християн (Галатів 6:1). Можна, наприклад, порадитися з надійним другом або досвідченим старійшиною збору. Нехай Біблія і такі поради стануть для нас дзеркалом, у котрому видно, як ми насправді виглядаємо в очах Єгови (Якова 1:22—25).

Ми можемо навчитися не впадати в крайнощі. Якщо докладатимемо зусиль і прийматимемо допомогу від Єгови, то будемо врівноваженими, а отже й щасливими. Покращаться наші стосунки з братами і сестрами. Ми також станемо гарним прикладом для тих, кому проповідуємо. Але найголовніше, ми зможемо ліпше наслідувати нашого дбайливого Бога Єгову, який є найбільш урівноваженою особою у всесвіті (Ефесян 5:1).

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 28]

©Greg Epperson/age fotostock