«Написане нам на науку»

«СКЛАДАТИ багато книжок — не буде кінця»,— сказано в Екклезіяста 12:12. Сила-силенна надрукованої інформації в наш час свідчить про те, що ці слова актуальні сьогодні, як і тоді, коли були написані. Але як проникливим читачам визначити, що саме заслуговує їхньої уваги?

Часто, коли люди вирішують, читати їм якусь книжку чи ні, вони хочуть дізнатися дещо про її автора. Видавці подають у книжках коротку інформацію про автора — місце його народження, академічні звання і наводять список його опублікованих праць. Відомості про автора досить важливі. Це видно з того, що колись жінки часто брали собі за псевдонім чоловічі імена й прізвища. Робили вони це для того, щоб читачі не вважали працю менш вартісною, оскільки її написала жінка.

На жаль, як зазначалось у попередній статті, дехто нехтує Єврейськими Писаннями *. Такі люди вважають, що зображений там Бог є жорстоким божеством, яке безжалісно знищує своїх ворогів. Розгляньмо, що самі Єврейські та Християнські Грецькі Писання говорять про Автора Біблії.

Хто Автор

Згідно з Єврейськими Писаннями, Бог сказав ізраїльському народу: «Я, Господь, не змінююся» (Малахії 3:6). Приблизно через 500 років біблійний письменник Яків написав, що Бог «анітрохи не змінюється, як це буває з мінливою тінню» (Якова 1:17). Чому ж тоді дехто думає, що Бог, виявлений в Єврейських Писаннях, відрізняється від Бога, зображеного в Християнських Грецьких Писаннях?

Слід зазначити, що в різних частинах Біблії говориться про різні грані Божої особистості. Наприклад, у книзі Буття сказано, що Бог «засмутився... у серці Своїм», що він «Творець неба й землі» і «Той, Хто всю землю судить» (Буття 6:6; 14:22; 18:25). Чи всі ці описи стосуються одного й того самого Бога? Так.

 Наведімо приклад: з якимось суддею люди мали справу в суді і добре знають його як ревного поборника закону. Для своїх же дітей він люблячий та великодушний батько. А близькі друзі вважають його товариською людиною з добрим почуттям гумору. Суддя, батько і друг — все це стосується однієї й тієї ж людини. Просто за різних обставин виявляються різні грані її особистості.

В Єврейських Писаннях Єгова постає як «Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий». А втім, ми також довідуємось, що Бог «не залишає нічого без кари» (Вихід 34:6; 34:7, Хом.). Ці два описи пов’язані зі значенням Божого імені. «Єгова» буквально означає «Він спричиняє ставати». Тобто заради сповнення своїх обіцянок Бог стає тим, ким забажає (Вихід 3:13—15). Але він залишається тим самим Богом. Ісус говорив: «Єгова, наш Бог,— один Єгова» (Марка 12:29).

Чи Єврейські Писання застаріли?

Багато книжок у наш час стають застарілими, коли оприлюднюються результати нових досліджень або коли змінюються загальноприйняті погляди. Чи Християнські Грецькі Писання так само прийшли на зміну Єврейським Писанням? Ні.

Якби Ісус хотів, щоб оповідь про його служіння і листи його учнів прийшли на зміну Єврейським Писанням, то він, безумовно, вказав би на це. Однак перед вознесінням Ісуса на небо Лука написав про нього: «Почавши від Мойсея та всіх пророків [у Єврейських Писаннях], він пояснював їм [двом своїм учням] те, що говорилося про нього в усіх Писаннях». Пізніше Ісус з’явився вірним апостолам та іншим учням. Далі ми читаємо: «Потім він сказав: „Пригадайте, коли я ще був з вами, то говорив, що має виконатися все, написане про мене в Мойсеєвому законі, у Пророках і Псалмах“» (Луки 24:27, 44). Хіба Ісус у кінці свого земного  служіння посилався б на Єврейські Писання, якщо б вони вже застаріли?

Після заснування християнського збору Ісусові послідовники й далі послуговувались Єврейськими Писаннями. За допомогою них учні наголошували на пророцтвах, які ще мали сповнитися, на принципах з Мойсеєвого Закону, в яких містилися цінні поради, і на розповідях стародавніх Божих служителів, гарний приклад яких заохочував християн залишатися вірними (Дії 2:16—21; 1 Коринфян 9:9, 10; Євреїв 11:1—12:1). Апостол Павло писав: «Усе Писання натхнене Богом і корисне» * (2 Тимофія 3:16). В якому розумінні Єврейські Писання корисні сьогодні?

Практичні поради

Візьмімо для прикладу теперішню проблему расового упередження. Один 21-річний ефіоп, який живе в східноєвропейському місті, розповідає: «Якщо ми збираємося кудись піти, то мусимо виходити групою. Тоді на нас, можливо, не нападуть. Ми не можемо з’являтися на вулиці після шостої вечора, особливо їздити метро. Дивлячись на нас, люди бачать лише колір нашої шкіри». Чи в Єврейських Писаннях говориться про цю серйозну проблему?

Ізраїльтянам у давнину було наказано: «Коли мешкатиме з тобою приходько в вашім Краї, то не будете гнобити його. Як тубілець із вас буде для вас приходько, що мешкає з вами,— і ти будеш любити його, як самого себе, бо приходьки були ви в єгипетськім краї» (Левит 19:33, 34). У стародавньому Ізраїлі закон вимагав поваги до приходьків, тобто іммігрантів, і цей закон міститься в Єврейських Писаннях. Хіба принципи в цьому законі не є основою для усунення расових упереджень у наш час?

Єврейські Писання не дають конкретних вказівок щодо фінансових справ, але вони містять практичні поради про те, як мудро розпоряджатися грішми. Приміром, у Приповістей 22:7 сказано: «Боржник  — раб позичальника». Чимало радників з економічних питань згодяться, що нерозсудлива купівля в кредит може призвести до фінансового краху.

Крім того, про здобуття багатства будь-якою ціною, що настільки поширене в нинішньому матеріалістичному світі, влучно сказав цар Соломон, який належав до найбагатших людей світу. Він написав: «Хто срібло кохає, той не насититься сріблом, хто ж кохає багатство з прибутком, це марнота також» (Екклезіяста 5:9). Яка ж мудра пересторога!

Надія на майбутнє

Через цілу Біблію червоною ниткою проходить тема Царства на чолі з Ісусом Христом. Царство — це засіб, за допомогою якого буде остаточно виправдано верховну владу Бога та освячено його ім’я (Даниїла 2:44; Об’явлення 11:15).

З Єврейських Писань ми дізнаємося, яким буде життя під правлінням Божого Царства. Це знання потішає нас і наближає до Джерела потіхи, Бога Єгови. Скажімо, пророк Ісая передрік, що люди й тварини житимуть у мирі: «Замешкає вовк із вівцею, і буде лежати пантера з козлям, і будуть разом телятко й левчук, та теля відгодоване, а дитина мала їх водитиме» (Ісаї 11:6—8). Яка чудова перспектива!

А що ми довідуємося про людей, які почуваються безпорадними, коли стикаються з расовим чи етнічним упередженням, важкими хворобами або економічними проблемами? Єврейські Писання пророчо говорять про Христа Ісуса: «Визволить він бідаря, що голосить, та вбогого, що немає собі допомоги! Він змилується над убогим та бідним, і спасе душу бідних» (Псалом 72:12, 13). Ці обіцянки мають практичну цінність, бо допомагають тим, хто довіряє їм, дивитися в майбутнє з надією і впевненістю (Євреїв 11:6).

Не дивно, що апостол Павло під натхненням промовив: «Усе, що було написане раніше, написане нам для науки, щоб через витривалість і потіху з Писань ми мали надію» (Римлян 15:4). Єврейські Писання є невід’ємною частиною Божого натхненого Слова, Біблії. Вони дійсно цінні для нас. Ми сподіваємось, що ви докладатимете зусиль та будете далі дізнаватися про те, чого насправді вчить ціла Біблія, і таким чином будете наближатися до її Автора, Бога Єгови (Псалом 119:111, 112).

[Примітки]

[Рамка на сторінці 6]

СТАРИЙ ЗАВІТ ЧИ ЄВРЕЙСЬКІ ПИСАННЯ?

Вислів «Старий Завіт» міститься, наприклад, в 2 Коринфян 3:14 у перекладі Хоменка. Тут словом «завіт» передане грецьке слово діате́ке. Але деякі сучасні переклади, як-от «Християнські Грецькі Писання. Переклад нового світу», передають діате́ке як «угода», а не як «завіт». Чому?

Лексикограф Едвард Робінсон зазначив: «Оскільки в Мойсеєвих книгах міститься стародавня угода, [діате́ке] вказує на книгу угоди, Мойсеєві писання, тобто закон». У 2 Коринфян 3:14 апостол Павло мав на увазі Мойсеїв Закон, який є лише частиною дохристиянських Писань.

Як же тоді ліпше назвати перші 39 книг Святої Біблії? Ісус Христос і його послідовники не вважали цю частину Біблії не корисною чи застарілою. Вони називали ці книги «Писаннями» і «святими Писаннями» (Матвія 21:42; Римлян 1:2). Тому, відповідно до цих натхнених висловів, Свідки Єгови називають Старий Завіт Єврейськими Писаннями. Адже цю частину Біблії спочатку було написано переважно єврейською мовою. А так званий Новий Завіт Свідки називають Грецькими Писаннями. Їх написали чоловіки під натхненням Бога грецькою мовою.

[Ілюстрації на сторінці 4]

Якусь людину можуть знати як справедливого суддю, сердечного батька і друга.

[Ілюстрація на сторінці 5]

У служінні Ісус послуговувався Єврейськими Писаннями.

[Ілюстрації на сторінці 7]

Які біблійні принципи допомагають нам приймати правильні рішення?