Цікаві думки з книги Луки
Слово Єгови живе
Цікаві думки з книги Луки
ВВАЖАЮТЬ, що Євангеліє Матвія написане передусім для євреїв, а Євангеліє Марка — для неєвреїв. Євангеліє ж Луки призначене для всіх народів. Воно було написане приблизно в 56—58 роках н. е. Ця книга містить вичерпну розповідь про Ісусове життя і служіння.
Як старанний лікар, Лука написав своє Євангеліє, «докладно дослідивши усе від самого початку». Його оповідь охоплює 35-літній період — з 3 року до н. е. до 33 року н. е. (Луки 1:3). Близько 60 відсотків інформації з Євангелія Луки не згадується в жодних інших Євангеліях.
РАННЄ СЛУЖІННЯ
Спочатку Лука детально розповідає про народження Івана Хрестителя та Ісуса, а потім зазначає, що Іван почав своє служіння в 15-й рік правління кесаря Тіберія, тобто навесні 29 року н. е. (Луки 3:1, 2). Того ж року восени Іван хрестить Ісуса (Луки 3:21, 22). До 30 року н. е. Ісус повертається в Галілею і починає навчати в синагогах (Луки 4:14, 15).
Ісус вирушає у свою першу проповідницьку подорож по Галілеї. Він каже народові: «Ще й іншим містам я повинен звіщати добру новину про Боже царство» (Луки 4:43). Ісус бере з собою Симона та ще кількох рибалок. До Симона, як і до інших, він промовляє: «Відтепер ти будеш ловити людей» (Луки 5:1—11; Матв. 4:18, 19). У другу проповідницьку подорож по Галілеї з Ісусом вирушають його 12 апостолів (Луки 8:1). Під час третьої подорожі він посилає дванадцятьох «проповідувати про Боже царство та зціляти» (Луки 9:1, 2).
Відповіді на біблійні запитання:
1:35. Чи могла недосконалість, яку мала яйцеклітина Марії, негативно вплинути на розвиток її плоду? Згідно з Божою обіцянкою, дитя Марії мало стати справжнім нащадком її прабатьків — Авраама, Юди і Давида. Тому яйцеклітина Марії мала відіграти певну роль у розвитку ненародженої дитини (Бут. 22:15, 18; 49:10; 2 Сам. 7:8, 16). А втім, зачаття відбулось завдяки тому, що Єгова святим духом переніс досконале життя свого Сина в утробу Марії (Матв. 1:18). Схоже, дія Божого духу повністю запобігла впливу недосконалості, яку мала в собі Маріїна яйцеклітина, і це від самого початку оберігало зародок від будь-якої вади.
1:62. Чи Захарій став німим і глухим? Ні. Він не міг лише говорити. Люди запитували його, як він хоче назвати дитину, і робили це «жестами», але не тому, що він став глухим. Раніше Захарій, імовірно, чув, як його дружина згадала про ім’я сина. Мабуть, присутні за допомогою жестів ставили Захарію запитання. Цьому чоловікові треба було повернути тільки здатність говорити. Отже, його слух не був ушкодженим (Луки 1:13, 18—20, 60—64).
2:1, 2. Як згадка про «перший перепис» допомагає визначити час народження Ісуса? За днів правління кесаря Августа було кілька переписів. Перший відбувся 2 року до н. е. на сповнення пророцтва з Даниїла 11:20, а другий — 6 чи 7 року н. е. (Дії 5:37). Під час обох переписів Квіриній був правителем Сирії, й, очевидно, він обіймав це становище двічі. Посилання Луки на перший перепис свідчить про те, що Ісус народився 2 року до н. е.
2:35. Як «довгий меч» мав прошити душу Марії? Це стосувалось горя, яке мала пережити Марія, коли побачила б, як більшість людей відкидають Ісуса, Месію. Також це вказувало на її біль через Ісусову тяжку смерть (Ів. 19:25).
9:27, 28. За словами Матвія і Марка, преображення Ісуса відбулось «через шість днів» після того, як він пообіцяв своїм учням, що деякі з них «не скуштують смерті», аж поки не побачать його в славі Царства. Чому ж Лука каже, що це сталося «через вісім днів»? (Матв. 17:1; Марка 9:2). Лука, мабуть, включає ще два дні — день, коли Ісус дав обіцянку, і день її виконання.
9:49, 50. Чому Ісус не перешкодив виганяти демонів одному чоловікові, який не приєднався до нього? Ісус не зупинив цього чоловіка, тому що християнський збір ще не був сформований. Тож чоловік не мусив супроводжувати Ісуса, щоб виявляти віру в його ім’я та виганяти демонів (Марка 9:38—40).
Уроки для нас:
1:32, 33; 2:19, 51. Марія запам’ятала слова і події, які свідчили про сповнення пророцтв. Чи ми цінуємо пророцтва Ісуса про «закінчення цієї системи» і чи пов’язуємо передречене ним з теперішніми подіями? (Матв. 24:3).
2:37. З прикладу Анни ми вчимося, що необхідно постійно поклонятись Єгові, ‘перебувати в молитві’ і не покидати «наших спільних зібрань» (Рим. 12:12; Євр. 10:24, 25).
2:41—50. Йосип ставив духовні справи на перше місце в житті і дбав про фізичний та духовний добробут сім’ї. У цьому він подав гарний приклад головам родин.
4:4. Нам слід щодня роздумувати про духовне.
6:40. Той, хто навчає інших зі Святого Письма, має подавати своїм учням добрий приклад. Його слова не повинні розходитися з ділами.
8:15. Щоб ‘зберегти слово і витривало приносити плід’, ми повинні розуміти, цінувати і вбирати в себе думки з Божого Слова. Коли ми читаємо Біблію та біблійні публікації, вкрай необхідно роздумувати й молитись.
ПОДАЛЬШЕ СЛУЖІННЯ ІСУСА
Ісус посилає перед себе 70 учнів до міст і місцевостей в Юдеї (Луки 10:1). Він іде «від міста до міста й від села до села» та навчає людей (Луки 13:22).
За п’ять днів до Пасхи 33 року н. е. Ісус в’їжджає до Єрусалима на ослі. Надходить час сповнення слів, які він говорив своїм учням: «Сину людському доведеться знести багато страждань; його відкинуть старійшини, старші священики й книжники і потім вб’ють його, та на третій день він воскресне» (Луки 9:22, 44).
Відповіді на біблійні запитання:
10:18. Що мав на увазі Ісус, коли сказав 70 учням: «Я бачив, як Сатана впав з неба, немов блискавка»? Ісус не говорив, що Сатана вже був скинутий з неба. Це мало відбутися лише після того, як Ісус став небесним Царем у 1914 році (Об’яв. 12:1—10). Ми не можемо з певністю говорити про майбутні події в минулому часі. Ісус же, очевидно, підкреслив, що скинення Сатани неодмінно відбудеться.
14:26. В якому значенні Христові послідовники ‘зненавидять’ своїх рідних? У Біблії слово «зненавидіти» може означати, що хтось любить якусь людину або щось менше, ніж когось чи щось інше (Бут. 29:30, 31). Християни зненавидять своїх родичів у тому розумінні, що любитимуть їх менше, ніж Ісуса (Матв. 10:37).
17:34—37. Хто такі «орли» і що представляє «тіло», біля якого вони збираються? Ті, кого «буде забрано», тобто врятовано, порівнюються з далекозорими орлами. «Тілом», біля якого ці особи збираються, є Христос під час своєї невидимої присутності, а також духовний харч, який дає їм Єгова (Матв. 24:28).
22:44. Чому Ісус зазнав таких сильних передсмертних мук? Це сталося з багатьох причин. Ісус був занепокоєний тим, як його смерть, немов злочинця, вплине на Бога Єгову та Його ім’я. Також Ісус глибоко усвідомлював, що його вічне життя і майбутнє всього людства залежить від того, чи залишиться він вірним Богу.
23:44. Чи темряву, яка тривала три години, спричинило сонячне затемнення? Ні. Сонячне затемнення відбувається лише в час нового місяця, а не тоді, коли місяць повний (як на Пасху). Темрява в день смерті Ісуса була чудом від Бога.
Уроки для нас:
11:1—4. Порівняймо ці вказівки з дещо іншими словами Ісуса в зразковій молитві, яку він дав під час Нагірної проповіді приблизно за півтора року до того. Стає зрозумілим, що наші молитви не повинні бути лише повторенням певних слів (Матв. 6:9—13).
11:5, 13. Єгова охоче відповідає на наші молитви, а втім, нам слід бути наполегливими, коли молимося (1 Ів. 5:14).
11:27, 28. Справжнє щастя залежить від вірного виконання волі Бога, а не від взаємин з рідними чи матеріального багатства.
11:41. Наша милостиня має походити з серця, сповненого любові та щедрості.
12:47, 48. Той, хто отримав важливіші обов’язки, але не виконує їх, заслуговує на більший докір, ніж той, хто не знає чи не зовсім розуміє свого завдання.
14:28, 29. Ми чинимо мудро, якщо живемо відповідно до свого статку.
22:36—38. Ісус не казав своїм учням носити зброю, щоб нею обороняти себе чи інших. Оскільки в ніч, коли Ісуса зрадили, учні мали мечі, він міг навчити їх важливого принципу: «Кожен, хто візьме меча, від меча й загине» (Матв. 26:52).
[Ілюстрація на сторінці 31]
Йосип подав гарний приклад головам сімей
[Ілюстрація на сторінці 32]
Лука написав найбільш вичерпну розповідь про Ісусове життя і служіння