Допомагайте тим, хто відбився від отари

«Радійте зі мною, бо я знайшов свою загублену овечку» (ЛУКИ 15:6).

1. Як Ісус довів, що є люблячим пастирем?

ЄДИНОРОДНОГО Сина Єгови, Ісуса Христа, названо «великим пастирем овець» (Євр. 13:20). Святе Письмо передрекло його прихід і засвідчило, що він був особливим Пастирем, який наполегливо шукав «загублених овець» Ізраїля (Матв. 2:1—6; 15:24). Крім того, Ісус пожертвував собою. Подібно як буквальний пастух може віддати своє життя, щоб захистити овець, Ісус дав викуп за символічних овець, які мали отримати пожиток з його жертви (Ів. 10:11, 15; 1 Ів. 2:1, 2).

2. Через що деякі християни, можливо, стали неактивними?

² На жаль, сьогодні певні особи, які, здавалося, цінували жертву Ісуса і присвятились Богу, більше не спілкуються з християнським збором. Можливо, їхню ревність послабило знеохочення, проблеми зі здоров’ям чи інші чинники і через це вони стали неактивними. Проте ці люди матимуть мир і щастя, про які говорив у 23-му Псалмі Давид, лише тоді, коли будуть належати до отари Бога. Наприклад, Давид співав: «Господь — то мій Пастир, тому в недостатку не буду» (Пс. 23:1). Членам Божої отари не бракує нічого в духовному розумінні. Але цього не скажеш про заблуканих овець. Хто може допомогти таким вівцям? Як надавати їм допомогу? Що слід зробити, аби допомогти загубленим вівцям повернутися до отари?

Хто може допомогти?

3. Що, за словами Ісуса, потрібно для порятунку заблуканих овець Божого пасовиська?

³ Щоб врятувати загублених овець Божого пасовиська, необхідно докладати неабияких зусиль (Пс. 100:3). Ісус проілюстрував це такими словами: «Коли якийсь чоловік має сто овець і одна з них заблукає, чи ж не залишить він дев’яносто дев’ятьох на горі та не вирушить на пошуки тієї заблуканої? І якщо йому вдасться знайти її, то, правду кажу вам, він буде тішитися за неї більше, ніж за дев’яносто дев’ятьох, котрі не заблукали. Так само й мій небесний Батько не бажає, аби загинув хоч один з цих малих» (Матв.  18:12—14). Хто може допомогти символічним вівцям, які відбилися від отари?

4, 5. Як старійшинам треба ставитися до Божої отари?

⁴ Якщо християнські старійшини хочуть допомагати загубленим вівцям, то повинні пам’ятати, що отара Бога є збором присвячених Єгові служителів. І справді, це дорогоцінна «отара [Божого] пасовиська» (Пс. 79:13). Такі цінні вівці потребують ніжної турботи, а отже, дбайливі пастирі мають цікавитися кожною овечкою. Сповнені любові пастирські візити приносять дуже хороші результати. Коли пастир з любов’ю підбадьорює загублених овець, вони стають духовно міцнішими і в них посилюється бажання повернутись до отари (1 Кор. 8:1).

⁵ Пастирі Божої отари мають обов’язок шукати овець, які відбилися від отари, і намагатись їм допомогти. Апостол Павло нагадав християнським старійшинам у стародавньому Ефесі про їхнє завдання бути пастирями: «Пильнуйте себе та всієї отари, адже святий дух призначив вас у ній наглядачами, аби ви пасли збір Бога, який він придбав кров’ю власного Сина» (Дії 20:28). Апостол Петро теж заохотив помазаних старійшин: «Пасіть доручену вам Божу отару не з примусу, а добровільно, не через любов до нечесної наживи, а виявляючи завзяття, і не пануйте над Божою отарою, його власністю, а подавайте їй приклад» (1 Пет. 5:1—3).

6. Чому Божі вівці особливо сьогодні потребують допомоги пастирів?

⁶ Християнським пастирям необхідно наслідувати Ісуса, «пастиря доброго» (Ів. 10:11). Він від усього серця турбувався про Божих овець і наголосив на важливості дбати про них, коли сказав Симону Петру: «Паси моїх овечок». (Прочитайте Івана 21:15—17). Вівцям потрібна така турбота особливо сьогодні, тому що Диявол ще з більшою люттю намагається зруйнувати непорочність присвячених Богу людей. Сатана використовує світ і плотські слабкості, щоб підштовхувати овець Єгови до грішних учинків (1 Ів. 2:15—17; 5:19). Жертвою Диявола можуть стати передусім неактивні вісники, і тому їм потрібна допомога, щоб застосовувати пораду «ходити згідно з духом» (Гал. 5:16—21, 25). Допомагати таким вівцям означає з молитвою покладатися на Бога, шукати проводу його духу і вміло послуговуватися його Словом (Прип. 3:5, 6; Луки 11:13; Євр. 4:12).

7. Наскільки важливо старійшинам дбати про символічних овець?

⁷ У стародавньому Ізраїлі пастух направляв овець довгою палицею із зігнутим кінцем. Коли вівці заходили в кошару або виходили з неї, то «переходили під палицею», і так пастух рахував їх (Лев. 27:32; Мих. 2:12; 7:14). Християнський пастир також має добре знати довірену йому Божу отару і дбати про кожну овечку. (Порівняйте Приповістей 27:23). Тому пастирська праця — одне з важливих питань, які обговорює рада старійшин. Це включає в себе заходи, пов’язані з допомогою загубленим вівцям. Сам Єгова сказав, що шукатиме своїх овець і належно дбатиме про них (Єзек. 34:11). Тож Богу приємно, коли старійшини так само докладають зусиль, щоб допомагати заблуканим вівцям повернутися до отари.

8. Як старійшини надають допомогу вівцям?

⁸ Якщо співвіруючий хворіє буквально, його може потішити і зміцнити візит пастиря Божої отари. Такий же вияв уваги зміцнює і духовно хвору вівцю. Старійшини можуть прочитати біблійні вірші, обговорити статтю, розповісти цікаві думки з програми зібрань, помолитися з неактивним вісником тощо. Вони могли б сказати, що члени збору будуть раді бачити його на зібраннях (2 Кор. 1:3—7; Як. 5:13—15). Яке ж велике значення має візит, телефонний дзвінок чи лист! Коли християнський пастир виявляє співчуття та надає допомогу овечці, котра відбилася від отари, це приносить радість і йому.

 Спільні зусилля

9, 10. Поясніть, чому про заблуканих овець мають дбати не лише старійшини.

⁹ Ми живемо в скрутні часи, і всі ми дуже зайняті. Тож можемо не помітити, як одновірець віддаляється від збору (Євр. 2:1). Все ж Єгова дорожить своїми вівцями. Кожна овечка має значення, подібно як кожна частина людського тіла відіграє важливу роль. Тому всі ми повинні виявляти турботу про наших братів і по-справжньому піклуватись одні про одних (1 Кор. 12:25). Чи у вас такий самий погляд?

¹⁰ Звісно, старійшини беруть провід у пошуку заблуканих овець і в наданні їм допомоги. А втім, про одновірців, які віддалилися від збору, мають дбати не лише християнські наглядачі, а й інші члени збору. Ми можемо і повинні підбадьорювати та духовно зміцнювати співвіруючих, яким потрібно допомогти повернутися до отари. Як це робити?

11, 12. Яка особлива нагода може відкритись перед тобою, коли йдеться про духовну допомогу співвіруючому?

¹¹ Іноді старійшини вирішують, що досвідчені вісники Царства проводитимуть біблійне вивчення з неактивними, якщо ті просять про підтримку. Це робиться для того, щоб знову запалити в одновірцях «любов, яку [вони] мали на початку» (Об’яв. 2:1, 4). Таких осіб буде духовно зміцнювати розгляд матеріалу, який вони пропустили, не відвідуючи зібрань.

¹² Якщо старійшини попросили тебе вивчати зі співвіруючим, котрому потрібна духовна поміч, молися, щоб Єгова дав тобі мудрості і поблагословив твої зусилля. «Поклади свої чини на Господа, і будуть поставлені міцно думки твої» (Прип. 16:3). Розмірковуй над біблійними віршами і духовно підбадьорливими думками, завдяки яким ти зміцниш брата чи сестру. Подумай про чудовий приклад апостола Павла. (Прочитайте Римлян 1:11, 12). Павло прагнув зустрітися з християнами в Римі, щоб поділитися з ними духовним даром для їхнього зміцнення. Крім того, він очікував взаємного підбадьорення. Нам варто наслідувати Павла, коли ми хочемо підтримувати овець, що відбилися від Божої отари.

13. Що можна обговорювати з неактивним вісником?

¹³ Під час обговорення можна запитати одновірця, як він пізнав правду. Заохоть неактивного розповісти, яку радість він відчував на зібраннях, конгресах чи у проповідницькому служінні. Згадай про час, коли ви разом від усього серця служили Єгові. Розкажи, які благословення ти маєш, наближаючись до Єгови (Як. 4:8). Вислови свою вдячність за те, як Бог піклується про свій народ, особливо коли потішає і дає надію в час лиха (Рим. 15:4; 2 Кор. 1:3, 4).

14, 15. Про які благословення, можливо, корисно нагадати неактивним вісникам?

 ¹⁴ Скоріш за все, буде корисно пригадати неактивній особі про благословення, які вона мала, тісно спілкуючись зі збором. Приміром, така людина зростала в знанні Слова Бога та Його намірів (Прип. 4:18). Коли вона «дотримувалася керівництва духу», їй, без сумніву, було легше протистояти гріховним схильностям (Гал. 5:22—26). Також завдяки чистому сумлінню така людина могла звертатися до Єгови в молитві і мати «Божий мир, який неможливо збагнути розумом» і який береже наші «серця та здатність мислити» (Фил. 4:6, 7). Пам’ятай про все це, виявляй щире зацікавлення і з усіх сил сердечно заохочуй свого духовного брата чи сестру повернутися до отари. (Прочитайте Филип’ян 2:4).

¹⁵ Скажімо, ти, як старійшина, плануєш зробити пастирський візит до неактивної подружньої пари. Ти міг би заохотити чоловіка і дружину згадати час, коли вони вперше довідалися про правду з Божого Слова. Якою ж захопливою і логічною була правда! Вона задовольнила їхню потребу в духовному і звільнила від фальші (Ів. 8:32). Хіба ж їхні серця не переповнювалися вдячністю за те, що вони дізнавались про Єгову, його любов та величні наміри?! (Порівняйте Луки 24:32). Пригадай подружжю про те, що присвячені служителі мають близькі стосунки з Єговою і надзвичайну честь звертатися до нього в молитві. Щиро заохоть неактивних знову відгукнутися на «славну добру новину щасливого Бога» Єгови (1 Тим. 1:11).

І далі виявляйте до них любов

16. Наведіть приклад, який показує, наскільки дієвою є духовна допомога.

¹⁶ Чи вищезгадані поради дійсно практичні? Так. Ось приклад одного вісника, який почав проповідувати про Царство у 12 років. У 15-річному віці він став неактивним. Але пізніше цей брат відновив християнську діяльність і вже понад 30 років служить повночасно. Своїм духовним одужанням він великою мірою завдячує християнському старійшині. Наскільки ж брат вдячний за духовну допомогу!

17, 18. Які риси ти повинен мати, аби допомагати заблуканій овечці?

¹⁷ Саме любов спонукує християн допомагати неактивним особам повертатися до збору. Своїм послідовникам Ісус сказав: «Даю вам нову заповідь: любіть одні одних. Як я вас полюбив, так любіть одні одних і ви. По тому всі розпізнають, що ви мої учні, коли між вами буде любов» (Ів. 13:34, 35). Справді, любов є розпізнавальним знаком правдивих християн. Хіба не треба виявляти любов до охрещених одновірців, які, можливо, стали неактивними? Звичайно, треба. Але, надаючи необхідну допомогу, ми повинні виявляти чимало побожних рис.

¹⁸ Які риси тобі слід мати, аби допомагати особі, що відбилася від Божої отари? Окрім любові, тобі варто виявляти співчуття, доброту, лагідність і довготерпіння. Можливо, також потрібно бути вибачливим. Павло написав: «Одягніться в ніжне співчуття, доброту, смиренність, лагідність і довготерпіння. Терпеливо зносьте один одного і продовжуйте з готовністю прощати, якщо маєте підстави на когось поскаржитись. Оскільки  Єгова з готовністю простив вам, робіть так і ви. А понад усе, одягніться в любов, бо вона — досконалі узи єдності» (Кол. 3:12—14).

19. Чому важливо докладати зусиль, щоб допомагати заблуканим вівцям повернутися до Божої отари?

¹⁹ У наступній статті для вивчення розглядатимуться причини, чому дехто віддаляється від Божої отари. Також у ній буде пояснено, якого прийому можуть очікувати особи, що навертаються. Вивчаючи цю статтю і роздумуючи над нею, будьте певні, що всі ваші зусилля допомогти символічним вівцям повернутися до християнського збору дуже цінні. У теперішній системі багато людей присвячує ціле своє життя гонитві за багатством, але життя навіть однієї людини дорожче за всі гроші світу. Ісус проілюстрував це на прикладі загубленої вівці (Матв. 18:12—14). Тож пам’ятайте про це, коли стараєтеся запопадливо і невідкладно допомагати дорогоцінним заблуканим вівцям Єгови повернутися до отари.

Як би ви відповіли?

• Які обов’язки мають християнські пастирі щодо символічних овець, котрі віддалилися від отари?

• Як ти можеш допомагати тим, хто перестав спілкуватися зі збором?

• Які риси тобі слід мати, щоб допомагати особам, котрі відбилися від отари?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 10]

Християнські пастирі з любов’ю намагаються допомагати тим, хто відбився від Божої отари