Чи ви знаєте?

Чи згадана в Біблії проказа — це те саме, що і хвороба, відома сьогодні?

У наш час медичний термін «лепра», яким позначають проказу, стосується інфекційної хвороби людини. Її збудником є бактерія Mycobacterium leprae, яку вперше описав д-р Г. Гансен 1873 року. Вчені дослідили, що у виділеннях з носа ця бактерія може жити поза організмом людини до дев’яти днів. Вони також з’ясували, що заразитися інфекцією більше ризикують ті, хто близько спілкується з хворими на лепру. Крім того, бактерії можуть передаватися через забруднений виділеннями одяг. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, 2007 року на лепру захворіло понад 220 000 осіб.

Безсумнівно, в біблійні часи люди на Близькому Сході теж страждали від прокази. Мойсеїв закон вимагав, щоб хворі дотримувались карантину (Левит 13:4, 5). Але цікаво, що єврейське слово цара́ʽат, перекладене в Біблії як «проказа», стосувалося не лише хвороби людей. Цара́ʽат вражав також одяг і доми. Цей вид прокази міг з’являтися на вовняних і льняних речах, а також на виробах зі шкіри. Іноді проказу вдавалося усунути пранням. Однак якщо на одязі чи шкірі залишалася «зеленкувата або червонувата» пляма, річ треба було спалити (Левит 13:47—52; 13:49, Хом.). У будинках проказа виявлялася у формі «зеленавих або рудавих западин» на стінах. Уражені камені і глину, яка їх скріплювала, виймали та виносили подалі від людського житла. Якщо проказа поверталася, дім потрібно було зруйнувати, а матеріали викинути геть (Левит 14:33—45; 14:37, Хом.). Дехто припускає, що проказа на одязі й будівлях була звичайною цвіллю або грибком. Проте з упевненістю стверджувати це неможливо.

Чому проповідування апостола Павла в Ефесі викликало сильне невдоволення серед сріблярів?

Ефеські сріблярі процвітали завдяки виготовленню «срібних храмиків Артеміди» (Дії 19:24). Артеміда була богинею полювання, родючості та дітонародження. Її також вважали покровителькою Ефеса. Існувало повір’я, що образ богині упав «з неба», і з того часу це зображення зберігалося в ефеському храмі Артеміди (Дії 19:35). Цей храм належав до семи чудес стародавнього світу. Щороку в березні-квітні на честь Артеміди влаштовували свято, на яке до Ефеса стікалися натовпи паломників. Так виник чималий попит на предмети культу. Їх використовували як амулети, сувеніри, підношення богині, а також у домашньому поклонінні. Знайдені в Ефесі стародавні написи розповідають про виготовлення золотих і срібних фігурок Артеміди, а один з них навіть згадує про гільдію сріблярів.

Апостол Павло навчав, що божки «зроблені руками, насправді не боги» (Дії 19:26). Сріблярі відчули загрозу своєму благополуччю і здійняли проти Павла бучу. Один з майстрів, на ім’я Димитрій, висловив їхні побоювання такими словами: «Це загрожує не лише нашому ремеслу, яке може набути недоброї слави, але й тому, що храм великої богині Артеміди, якій поклоняється ціла провінція Азія та вся населена земля, вважатиметься за ніщо, навіть її величі скоро прийде кінець» (Дії 19:27).