ДЛЯ Єрусалима, де стояв Божий храм, це були жахливі часи. Тільки-но вбили царя Ахазію. Страшно навіть подумати, що зробила мати Ахазії, Аталія! Вона наказала винищити всіх синів Ахазії — власних онуків! Знаєш чому? (...) * Щоб зайняти царський трон замість них.

Одного з онуків Аталії вдалося врятувати, але вона про це не знала. Ним був ще зовсім маленький Єгоаш (Йоаш). Чи тобі цікаво, як це сталося? (...) Тітка хлопчика, на ім’я Єгошева, була дружиною первосвященика Єгояди. Тому вона змогла сховати дитину в Божому храмі. Це подружжя все зробило для того, щоб Єгоашу нічого не загрожувало.

Хлопчика ховали у храмі протягом шести років. Там його навчали про Бога Єгову і про Божі закони. Коли ж Єгоашеві минуло сім років, Єгояда зробив так, щоб хлопчик став царем. Хочеш дізнатись, як Єгояді це вдалося і що сталося з бабцею Єгоаша, злою царицею Аталією? (...)

Єгояда таємно скликав охорону, котра дбала про безпеку царів у Єрусалимі. Він розповів, як разом з дружиною врятував сина царя Ахазії. Потім Єгояда показав Єгоаша охоронцям, і ті зрозуміли, що це був законний правитель. Тоді вони склали план.

Єгояда вивів до людей Єгоаша і поклав на нього корону. Після цього люди «вдарили в долоні та й крикнули: “Нехай живе цар!”» Щоб захистити Єгоаша, охоронці оточили його з усіх боків. Коли Аталія почула радісні вигуки, вона вибігла до народу і закричала: «Зрада, зрада!» Але за наказом Єгояди охоронці її вбили (2 Царів 11:1—16).

Як ти думаєш, чи Єгоаш і далі слухався Єгояди і чинив правильне? (...) Так. Він робив це, поки Єгояда був живий. Єгоаш  навіть подбав про те, щоб зібрати гроші на відновлення Божого храму, який занедбали його дідусь Єгорам і батько Ахазія. Однак подивись, що сталося, коли первосвященик Єгояда помер (2 Царів 12:2—17).

У той час Єгоашу було близько 40 років. Замість того щоб продовжувати дружити з тими, хто любив Єгову, Єгоаш почав товаришувати з людьми, які поклонялись фальшивим богам. Тоді у храмі служив син Єгояди, священик Захарій. Чи ти знаєш, що́ зробив Захарій, коли почув про зло, яке тепер чинив Єгоаш? (...)

Захарій сказав Єгоашеві і народу: «Ви покинули Господа, то й Він покинув вас!» Цар настільки розізлився через слова Захарія, що наказав його каменувати. Тільки уяви: Єгоаша врятували з рук убивці, а тепер він сам став убивцею! (2 Хронік 24:1—3, 15—22).

Чого ти навчився з цієї розповіді? (...) Ми не хочемо бути такими злими та жорстокими, як Аталія. Натомість ми повинні любити своїх одновірців і навіть ворогів, як вчив Ісус (Матвія 5:44; Івана 13:34, 35). Пам’ятай, якщо ти почав поводитись добре, як це спершу робив Єгоаш, то ніколи не припиняй дружити з тими, хто любить Єгову і спонукує тебе служити йому.