500 років кальвінізму. Його спадщина

ЖАН КОВЕН (Кальвін) народився 1509 року у французькому місті Нуайон. Він став засновником релігійного руху, який вплинув на життя багатьох людей в Європі, Америці, Африці та в інших куточках землі. Кальвіна вважають одним з головних реформаторів церкви в історії західного світу.

Від дня народження Кальвіна минуло 500 років. Ідеї та вчення цього чоловіка дали початок кальвінізму і лягли в основу багатьох протестантських течій, як-от реформатство, пресвітеріанство, конгрегаціоналізм і пуританізм. За даними на вересень минулого року, до Всесвітнього союзу реформатських церков належало 75 мільйонів людей у 107 країнах.

Чвари з католицькою церквою

Батько Кальвіна був секретарем і повіреним католицької церкви в Нуайоні. Він, очевидно, бачив ганебну поведінку  тогочасного духівництва. Можливо, це стало причиною його протесту і зневажливого ставлення до кліру. Згодом батька й брата Кальвіна відлучили від церкви. Коли батько помер, Жану перешкоджали поховати його за християнським звичаєм. Це підсилило недовіру Кальвіна до католицизму.

Про юність Кальвіна в більшості джерел майже нічого не сказано. Відомо лише, що він був мовчазним і скритним. Навіть у студентські роки, навчаючись у Парижі, Орлеані та Буржі, Кальвін, здається, мав лише кількох друзів. А втім, Жан був обдарований швидким розумом і дивовижною пам’яттю. Завдяки цьому, а також завдяки його винятковій працездатності — він щодня вчився з п’ятої ранку до півночі — Жан ще до 23 років став доктором права. Крім того, цей чоловік вивчав єврейську, грецьку і латинь, щоб досліджувати Біблію. Але найбільше Кальвіна знали за його дисциплінованість і серйозний підхід до роботи. Трудова етика, яку він запровадив, вирізняє послідовників кальвінізму і нині.

Тим часом у Німеччині Мартін Лютер відкрито критикував католицьку церкву за моральне зіпсуття і небіблійні вчення. Вважається, що у 1517 році Лютер написав 95 тез, або протестів, в яких вимагав церковних реформ, і прибив їх до дверей церкви у Віттенберзі. Мартін Лютер здобув чимало прихильників, і Реформація швидко ширилась Європою. У багатьох місцях це викликало сильну протидію з боку церкви, і тому протестанти, поширюючи свої ідеї, ризикували життям. 1533 року в Парижі друг Кальвіна Нікола Ко виголосив промову на підтримку Лютера, і, оскільки Кальвін допомагав писати промову, вони обоє були змушені рятуватися втечею. У Францію Жан більше не повернувся.

У 1536 році Кальвін опублікував працю «Настанови у християнській вірі». Вона стала справжнім підручником з протестантизму. Кальвін написав цю працю з метою захистити протестантів у Франції, знаних пізніше як гугеноти, перед королем Франціском I. Кальвін спростовував вчення церкви і відстоював підвалину своїх переконань — Божу верховну владу. Його «Настанови» справили могутній вплив не лише на релігійну думку, але й на французьку мову та літературний стиль. Кальвіна почали вважати одним з найголовніших реформаторів. Згодом він оселився у Женеві (Швейцарія) і з 1541 року зробив це місто осередком своєї реформаторської діяльності.

Реформи у Женеві

Кальвін сильно змінив життя мешканців Женеви. Керуючись жорсткими нормами моралі, він перетворив це «місто розпусників на місто, де кожен мав підкорятися суворим моральним приписам» («Релігійна енциклопедія», англ.). Відбулися й інші зміни. Д-р Сабіне Вітт, куратор Музею німецької історії в Берліні, каже: «Внаслідок релігійних війн у Франції  населення Женеви подвоїлось протягом кількох років після напливу тисяч протестантів-біженців». Гугеноти, наслідуючи трудову етику Кальвіна, підняли економіку міста, і Женева стала центром друкарства та виготовлення годинників.

До Женеви прибували втікачі також з інших країн, чимало — з Англії, де протестантів переслідувала королева Марія I. Кальвіністи, котрі переважно були вигнанцями, сформували вчення, яке німецька газета «Християнин і сучасність» назвала «теологією переслідуваних». У 1560 році вони видали «Женевську Біблію» англійською мовою. Ця Біблія була невеликого розміру і мала поділ на вірші, що значно полегшило особисте вивчення Божого Слова. Мабуть, саме «Женевську Біблію» взяли з собою пуритани, коли 1620 року емігрували до Північної Америки.

Однак Женева була безпечним притулком не для всіх. Прикладом цього є Мігель Сервет. Він народився 1511 року в Іспанії, вивчав медицину, грецьку, латинську та єврейську мови. Мігель познайомився з Кальвіном, мабуть, ще у студентські роки в Парижі. Уважно досліджуючи Святе Письмо, Сервет зрозумів, що вчення про Трійцю не ґрунтується на Біблії. Він писав Кальвіну про свої дослідження, але той ставився до нього вкрай вороже. Коли католицька церква у Франції почала переслідувати Сервета, він утік до Женеви, оплоту Кальвіна. Але там його зустріли непривітно. Мігеля арештували, звинуватили в єресі і 1553 року спалили живцем. «Страта Сервета стала плямою у біографії визначного реформатора [Кальвіна]»,— сказав історик Фрідріх Енінгер.

Заради своєї мети — реформ — Кальвін зробив дуже багато. Кажуть, що він написав понад 100 довідкових праць, 1000 листів, а також виголосив у Женеві близько 4000 проповідей. Він пропагував власний погляд на християнство. А ще Кальвін насаджував своє розуміння того, якою повинна бути поведінка християн, особливо у Женеві, котру він вважав містом Бога *.

Які наслідки мала ревна реформаторська діяльність Кальвіна? Згідно з даними Федерального статистичного бюро Швейцарії, у 2000 році до реформатської (кальвіністської) церкви належало лише 16 відсотків мешканців Женеви. Католиків там навіть більше, ніж кальвіністів.

Початок релігійного розбрату

Реформація запалила в Європі вогнище розбрату. Як окремі міста, так і цілі держави проголошували себе католицькими, лютеранськими або кальвіністськими. Хоча протестанти одноголосно критикували католицьку церкву, самі вони ворогували між собою. Згадана раніше Сабіне Вітт зазначає: «Незгоди у теологічних питаннях виникали і серед протестантів». Усі протестанти визнавали, що основою християнської віри є Біблія,  але їхні вчення різнилися. Наприклад, вони по-різному трактували значення Тайної вечері та Христової присутності. Згодом кальвіністи започаткували одну з найбільш суперечливих доктрин — вчення про передвизначення.

Спірним було і саме поняття «передвизначення». Одна група кальвіністів заявляла: ще перед гріхопадінням людства Бог визначив, що спасіння через Христа отримає тільки невелика група вибраних, а решту чекає сумна доля. На їхню думку, спасіння залежить лише від Божественної постанови і не всі люди рівні. Інші кальвіністи навчали, що спасіння відкрите для всього людства і те, чи людина отримає його, залежить лише від неї, адже вона наділена свободою волі. Суперечки точилися ще довго після смерті Кальвіна. Його послідовники не могли дійти згоди щодо таких питань, як Божественна постанова, свобода волі людей і те, чи всі мають однакові шанси на спасіння.

Спадщина з присмаком гіркоти

У XX сторіччі Голландська реформатська церква кальвіністів використала вчення про передвизначення як оправдання расової дискримінації у Південно-Африканській Республіці (ПАР). Уряд цієї країни провадив політику, згідно з якою білі люди вважалися вищою расою. Ось що про це сказав Нельсон Мандела, перший чорношкірий президент ПАР: «Цю політику підтримувала Голландська реформатська церква. Вона знайшла релігійне підґрунтя для апартеїду, заявляючи, ніби африканери обрані Богом, а чорношкірі є нижчою расою. Африканери вважали, що апартеїд схвалений церквою».

У 1990-х роках Голландська реформатська церква публічно вибачилась, що підтримувала апартеїд. В офіційній заяві, яку названо Рюстенбурзькою декларацією, провідники церкви визнали: «Дехто з нас перекручував Біблію, аби виправдати апартеїд, і через це багато людей вірило, що Бог його схвалює». Церква, роками підтримуючи апартеїд, не лише стала причетною до страждань, котрі виникли внаслідок упередження, але й стягнула вину на Бога.

Жан Кальвін помер 1564 року в Женеві. Кажуть, що перед смертю він подякував своїм соратникам «за всю пошану, яку вони виявляли тому, хто зовсім на це не заслуговував», і попросив вибачення за свою нетерплячість і гнів. Хоч би як там було, трудова етика протестантів, котра заохочує до працьовитості, самодисципліни та почуття обов’язку, є відображенням рис і цінностей Жана Кальвіна.

[Примітка]

[Вставка на сторінці 21]

Реформація запалила в Європі вогнище розбрату. Як окремі міста, так і цілі держави проголошували себе католицькими, лютеранськими або кальвіністськими

[Карта на сторінці 18]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ІСПАНІЯ

ФРАНЦІЯ

ПАРИЖ

Нуайон

Орлеан

Бурж

ШВЕЙЦАРІЯ

ЖЕНЕВА

[Ілюстрація на сторінці 19]

«Настанови» Кальвіна (1536 рік) лягли в основу протестантизму

[Відомості про джерело]

© INTERFOTO/Alamy

[Ілюстрація на сторінці 20]

Страта Сервета — пляма в біографії Кальвіна

[Відомості про джерело]

© Mary Evans Picture Library

[Ілюстрація на сторінці 21]

«Женевська Біблія» (1560 рік) — перша англійська Біблія з поділом на вірші

[Відомості про джерело]

Courtesy American Bible Society

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 18]

French town: © Mary Evans Picture Library