Говоріння іншими мовами. Чи це Божий дар?

«Я НЕ можу цього зрозуміти,— каже Девен.— Кожного тижня у моїй церкві багато людей, здається, отримують святий дух і починають говорити різними мовами. Дехто з них веде неморальний спосіб життя. Я ж намагаюся слухатись Божих заповідей, але скільки не молюся, ще жодного разу не отримав цього дару. Як таке можливе?»

Гейбріел теж належить до церкви, на членів якої начебто сходить святий дух, і вони говорять іншими мовами. «Мене непокоїть, що в той час, коли я молюся, інші починають голосно промовляти щось незрозуміле, навіть для них самих,— пояснює Гейбріел.— Яка з цього користь? Хіба дари Божого духу не повинні служити якійсь розумній меті?»

З огляду на міркування Девена і Гейбріела виникає логічне запитання: чи сьогодні Бог наділяє людей чудесною здатністю говорити іншими мовами? Щоб знайти відповідь на це запитання, подивімося, чому Бог наділив цим даром християн у I столітті.

Вони «заговорили різними мовами»

У Біблії сказано, що декотрі чоловіки і жінки отримували надприродну здатність говорити мовами, яких ніколи не вивчали. Уперше це сталося у свято П’ятидесятниці 33 року н. е., через кілька тижнів після смерті Ісуса. Того дня близько 120 Христових учнів, котрі зібрались у Єрусалимі, «сповнилися святим духом та заговорили різними мовами». На свято прийшли люди з багатьох народів, і, «почувши, що учні розмовляють усіма їхніми мовами, вони були просто приголомшені» (Дії 1:15; 2:1—6).

Боже Слово згадує ще інших послідовників Ісуса, котрі були наділені цією здатністю. Наприклад, апостол Павло під дією святого духу міг говорити багатьма мовами (Дії 19:6; 1 Коринфян 12:10, 28; 14:18). Логічно, що будь-який дар святого духу Бог дає з певною метою. Для чого ж Бог наділяв перших християн здатністю говорити чужими мовами?

Доказ Божої підтримки

У своєму листі до християн у Коринфі апостол Павло пояснив, що «дар  говорити мовами — це знак... для невіруючих». Дехто з коринфян, очевидно, мав цей дар (1 Коринфян 14:22). Здатність говорити чужими мовами, як і інші дари, засвідчувала, що новосформований християнський збір мав Боже схвалення та підтримку. Ці надприродні дари, наче дорожня розмітка, вказували тим, хто шукав правду, де знайти правдивих служителів Бога.

Варто зауважити: в Біблії не сказано, що Ісус чи пророки до нього мали чудесну здатність говорити іншими мовами. Оскільки цей дар отримали Ісусові послідовники, він, очевидно, мав послужити ще іншій меті.

Засіб для поширення доброї новини

На початку свого служіння Ісус посилав учнів проповідувати добру новину про Боже Царство лише до євреїв (Матвія 10:6; 15:24). Тому учні, як правило, проповідували в територіях, де жили євреї. Але незабаром усе змінилося.

У 33 році н. е., невдовзі після своєї смерті і воскресіння, Ісус наказав послідовникам «робити учнями людей з усіх народів». Він також сказав, що вони будуть його свідками «навіть у найвіддаленіших куточках землі» (Матвія 28:19; Дії 1:8). Щоб поширювати добру новину в таких масштабах, учні мали говорити не лише єврейською, а й багатьма іншими мовами.

Більшість перших послідовників Христа були «неосвічені й прості» (Дії 4:13). Як же учні могли проповідувати мовами, про які вони, мабуть, і не чули? Завдяки святому духу деякі з цих ревних проповідників отримали надприродну здатність вільно розмовляти тими мовами.

Отже, дар говорити іншими мовами служив подвійній меті. По-перше, він був доказом Божої підтримки. По-друге, з допомогою цього дару християни I століття виконали наказ Ісуса проповідувати людям з усіх народів. Чи в наш час говоріння мовами служить тій самій меті?

Чи сьогодні це знак Божої підтримки?

У якому місці ви повісите важливий попереджальний знак: всередині маленького будинку чи на вулиці, де його бачитиме якомога більше людей? Звичайно, що на видному місці. З біблійної розповіді про день П’ятидесятниці 33 року н. е. ми дізнаємось, що «дуже багато людей», які перебували на вулицях Єрусалима, побачили знак — учні Христа розмовляли їхніми мовами. У результаті того дня до християнського збору приєдналося «приблизно три тисячі душ» (Дії 2:5, 6, 41). Сьогодні дехто заявляє, що має дар говорити іншими мовами, але робить це лише в стінах церкви. Чи може це служити знаком для «багатьох людей», які є невіруючими?

Боже Слово каже, що розпуста та інші «учинки плоті» перешкоджають дії святого духу, і додає: «Ті, хто чинить таке, не успадкують Божого царства» (Галатів 5:17—21). Якщо людина веде аморальне життя і при тому говорить іншими мовами, це спантеличує. Виникає запитання: «Хіба може святий дух сходити на людину, яка порушує Божі норми моралі?» Це те саме, що вивішувати знак, котрий показує неправильний напрямок.

Чи в наш час це служить засобом для поширення доброї новини?

А що сказати про іншу мету, якій служив дар говорити різними мовами в I столітті? Чи сьогодні ті, хто говорить мовами, сприяють проповідуванню доброї новини людям з різних народів? Пригадайте, іноземці, котрі прийшли в Єрусалим  у П’ятидесятницю 33 року н. е., розуміли мови, якими говорили учні Ісуса під дією святого духу. На противагу цьому члени сучасних церков, які нібито мають цей дар, промовляють слова, незрозумілі для інших.

Як бачимо, нині говоріння мовами дуже відрізняється від дару святого духу, який отримали перші послідовники Ісуса. Немає достовірних джерел, котрі підтверджували б, що після смерті апостолів хтось отримував цю надприродну здатність. Людей, котрі старанно досліджують Біблію, це зовсім не дивує. Про чудесні дари, у тому числі говоріння іншими мовами, апостол Павло під натхненням Бога сказав: «Вони зникнуть» (1 Коринфян 13:8). Як же тоді розпізнати, хто сьогодні має святий дух?

Кому Бог дає святий дух?

Ісус добре знав, що дар говорити мовами зникне через деякий час після заснування християнського збору. Незадовго до своєї смерті Ісус дав незмінну ознаку, яка вирізнятиме його послідовників. Він сказав: «По тому всі розпізнають, що ви мої учні, коли між вами буде любов» (Івана 13:35). Зауважте, в тому ж вірші, де сказано, що дари духу зникнуть, говориться: «Любов ніколи не згасає» (1 Коринфян 13:8).

Любов згадується першою серед рис, котрі належать до плоду Божого святого духу (Галатів 5:22, 23). Тому ті, хто має святий дух, а отже, і Божу підтримку, виявляють справжню любов одні до одних. Інша грань цього плоду — мир. Тож люди, наділені святим духом, прагнуть миру і цураються насилля, расового упередження та фанатизму.

Пригадаймо Ісусове пророцтво, записане в Дії 1:8. Ісус сказав, що його послідовники отримають силу, щоб свідчити про нього «у найвіддаленіших куточках землі». Він також показав, що ця праця продовжуватиметься «аж до закінчення цієї системи» (Матвія 28:20). Отже, всесвітня проповідницька праця — ще один розпізнавальний знак, який показує, хто сьогодні наділений Божим духом.

Яка група людей відповідає цим ознакам? Хто виявляє плід духу, зокрема любов і мир, та відмовляється брати в руки зброю, незважаючи на переслідування з боку урядів? (Ісаї 2:4). Які люди з усіх сил намагаються уникати вчинків плоті, як-от блуд, і навіть вилучають нерозкаяних грішників з-поміж себе? (1 Коринфян 5:11—13). Хто по цілій землі проповідує добру новину про те, що Боже Царство — єдина надія для людства? (Матвія 24:14).

Видавці цього журналу не сумніваються, що біблійному опису людей, яких наділено святим духом, відповідають Свідки Єгови. Чому б вам не познайомитися з ними ближче і не перевірити, чи вони справді мають Божу підтримку?